Глава 23

Володимир Євстахійович вилетів з холдингу кулею. Він був злий немов демон. Різко відчинивши двері авто він сів за кермо. Навіть в сімдесят два роки надавав перевагу їздити без водія. Витягнувши з кишені телефон він набрав номер майбутньої невістки.

— Володимир Євстахійович? Здрастуйте. Рада вас чути.

— Привіт, дитинко. Як твої справи? — зайшов він здалеку.

— Все добре. Загалом, як завжди. Як ваше здоров'я?

— Дякую. Не скаржусь. Я до тебе з от яким проханням. Скажи, ти не могла б прилетіти на ці вихідні?

— Щось трапилось? — після короткої паузи промовила вона.

— Ні, все добре. Просто, на офіційній зустрічі минулого тижня Назар проговорився, що скоро одружується і журналісти вчепились в цю інформацію зубами. Хочуть взяти в тебе інтерв'ю. Ти ж розумієш, що це піде на користь холдингу?

— Ммм...Так. Добре, я прилечу. До зустрічі.

— До зустрічі, люба.

Вимкнувши, Володимир набрав інший номер. Після коротких гудків він почув з того боку голос.

— Євстахійович? Які люди. Давно не чув тебе.

— Привіт, Толіку. Скажи, тобі потрібна сенсація? — хитро усміхнувся Олександровський.

— Залежить від того, що це за сенсація.

— Весілля мого внука. Така підійде?

— Оце так, — присвиснув співрозмовник. — Чудова сенсація. І коли відбудеться ця подія? Сумніваюсь, що Назар дасть інтерв'ю.

— А це й не потрібно. Інтерв'ю дасть його наречена. Вона якраз прилітає в суботу з Америки. Тож в тебе буде всього декілька годин, щоб зняти сюжет.

— Хто вона?

— Сніжана Родворд.

— Окей. Дякую за інформацію.

Володимир посміхнувся. Він все добре продумав. Тож Назар тепер не відкрутиться. Залишилось придумати, як позбутись цієї дівки — Влади.