20

Я прокинулась від легенького дотику до щоки. Серафим ніжно проводив пальцем по моїй шкірі, поки я лежала на його грудях. Ми заснули у вітальні на дивані, вкриваючись тим м‘якеньким пледом, що хлопець купив для мене.

— Доброго ранку, — тихо сказав Серафим.

— Привіт, — відповіла я, не наважуючись підняти голову і глянути на нього.

— До кімнати вчора ми так і не дійшли.

— І правильно. Це ліжко надто незручне, — я легенько засміялась. 

— Отже, нам потрібне нове.

— Що ти маєш на увазі? — я різко підняла голову і зустрілася зі сонним, але хитрим поглядом Серафима.

— На дивані обом спати не зручно, він ще й не розкладається. А ліжко тобі не підходить. Значить це все треба змінити. 

— А ти…хочеш цього? Спати разом зі мною?

— Я тепер готовий все робити разом з тобою, — він заправив моє волосся спочатку за одне вухо, потім за інше. 

— Мені якось важко у це віриться. Ще декілька днів тому ми готові були ледь не задушити одне одного. А тепер плануємо купити нове ліжко. Життя справді дуже непердбачуване.

— Треба подякувати Вадиму. Якби ти не зізналась, що він тобі говорив, я мабуть, ще довго б не міг наважитися.

— А як ти зрозумів, що…що ти щось відчуваєш до мене?

— Не знаю. Воно все якось стало зрозуміло в один момент. Мене дуже дратувало, що Вадим проявляє до тебе увагу. Я починав ревнувати і спочатку не міг зрозуміти, чому. Ну а потім уже все стало ясно.

— Але чому ти забороняєш мені з ним спілкуватися? Через ревність?

— І не тільки. Просто… Вадим не та людина, кому можна довіритися. Хоч він і мій рідний брат, але колись він жахливо мене підставив перед батьком. Ми обоє працювали в його компанії, але на значне підвищення міг розраховувати лише хтось один. І тато дав нам завдання. Я відразу з головою поринув у виконання, а він лише ходив по клубах, зустрічався з дівчатами і таке інше. Йому було байдуже на це завдання і взагалі на роботу, але він дуже любить нашого тата, тому розчарувати його було останнім, що він хотів би зробити. Тому одного дня я побачив, що флешки з моєю роботою немає вдома. Подумав, може залишив в офісі. А коли повернувся туди, то батько уже ледь не світився від щастя, що його старший син такий молодець і закінчив роботу набагато швидше, ніж треба було. Я був настільки вражений цим підступом, що навіть не міг нічого пояснювати і вимагати. Але після цього наше спілкування зійшло нанівець, як і моя повага до Вадима. Батьки постійно розпитували, що між нами сталося, але для них це досі загадка. Потім я вирішив працювати по спеціальності і став адвокатом. 

— Ого. Не могла й подумати, що Вадим здатен на таке. Я чомусь була впевнена, що причина вашої неприязні це дівчина.

— Якщо ти про Віку, то ні, вона тут ні до чого. Він був у неї на дні народженні, бо вони також спілкуються, адже вона теж колись працювала у мого тата. Ми, власне, там і познайомились.

— Годі, — я притулила пальці до його губ, — я не хочу більше говорити на неприємні теми. 

— А про що ж тоді? — Серафим хитро посміхнувся і поцілував мене в шию. Я цього не очікувала, але це було настільки приємно, що я просто затамувала подих.

— Х-хіба ти не запізнишся на роботу? — вигукнула я.

— Точно! — хлопець підірвався з місця, дивлячись на годинник, — з тобою я забуваю про все на світі, — він поцілував мене в голову і почав швидко збиратися. 

Коли я залишилась сама, то лягла на диван, дивлячись у стелю. Не можу повірити, що все обернулось отак. Серафим закохався у мене, а я, здається, в нього. Не знаю, чи маю я змогу зараз сказати йому те ж саме, що він вчора, проте його дотики зводять мене з розуму. Його запах, його очі, сміх і поцілунки. Мені хочеться бути тільки з ним. Коли він поряд, я почуваюся в безпеці. Мені спокійно. Я раніше не відчувала такого ніколи, а зараз наче в казці. Підійшовши до шафи, щоб перевдягтися, я побачила свою маску і з трепетом взяла в руки. Провівши по її губах, я згадала той останній вечір, коли ми були разом із тим чарівним незнайомцем. Всередині неприємно занило, ніби я зраджую цим спогадам зараз. Моя голова розуміє, що шанс зустрітися з ним знову і зрозуміти, що це дійсно він, просто не існує. Але серце так і хочеться повернутись у той момент такої надзвичайної ніжності та близькості. Він показав мені найгарніші зорі у моєму житті, які так і залишились на даху у Лісабоні. Але тепер у мене є Серафим, з яким, я сподіваюся, ми будемо щасливі. Вся ця ситуація зробила мене такою окриленою і подарувала натхнення, що мені дуже захотілося зробити йому щось приємне і здивувати. Тому вирішила приготувати романтичну вечерю. Самостійно. Для мене це буде вперше, але дуже хотілося показати, що він для мене багато означає, то ж швидко знайшла в інтернеті рецепти, які мені сподобались і пішла по потрібні продукти. 
І все вийшло не так весело, як я собі уявляла, бо приготування їжі непростий процес. Я ледь встигла завершити все до приходу Серафима. А якби не посудомийка, то мабуть тоді хлопець би точно вечеряв сам. То ж втомлена, але все ж у гарному настрої, я одягла одну з улюблених суконь, відкоркувала шампанське та запалила свічки. Сьогодні ніякого світла. 

— Ого! — почувся з коридору голос хлопця.

— Сюрприз, — я розвела руками.

— Такого я точно не чекав, — він підійшов до мене, обійняв за талію і поцілував. Я так чекала на нього, що він поцілунку ледь не підкосились ноги.

— Ти напевно не повіриш, але я все це приготувала сама.

— Невже? — Серафим підняв одну брову і скептично оглянув стіл, — коли викликати швидку?

— Негайно! Бо я зараз тебе поб‘ю, — я почала легенько бити його кулаками в груди, але він перехопив мої руки і закинув собі на шию. 

— Я про таке міг лише мріяти.

— Повір, я зможу втілити усі твої мрії в реальність, — прошепотіла, міцніше обіймаючи хлопця. 

— Що ж, давай пробувати те, що ти начарувала.

Ми сіли за стіл і Серафим розлив шампанське по келихах. Мені самій було страшно пробувати те, що я приготувала, але поклавши перший шматок до рота, зрозуміла, не так все й страшно. Тим більше, хлопець їв, здається, з задоволенням. Ми багато говорили, Серафим розповідав кумедні історії зі свого життя та про подорожі, а я — про свої не надто приємні пригоди, про тата, який все це терпів і про брата. Вечір пройшов надзвичайно приємно і мені було так тепло на душі від всієї атмосфери та того, як Серафим щиро сміявся. Мені здавалося, що кращого вечора годі й хотіти.