Хмари гуснуть (2)

Хмари гуснуть (2)

Підготовка до презентації йшла повним ходом. У фірмі подейкували, що рекламний ролик - один з найкращих за останні кілька років, на нього покладалися великі надії і чималі розрахунки, в зв'язку з чим захід планувався масштабний, із залученням потенційних клієнтів і можливістю розширення мережі магазинів у інші міста. Амбіції Джона Монро не знали меж, і він вимагав від усіх, починаючи з директорів і закінчуючи технічним персоналом, максимальної віддачі і найкращого результату.

Власний конференц-зал не підходив для такої мети, і компанія орендувала спеціальне приміщення, призначене для подібних заходів, де, окрім офіційної частини, надавалася послуга з організації спілкування в більш невимушеній обстановці: столики з закусками і напоями, жива музика і можливість обговорити з діловими партнерами важливі питання тет-а-тет у приватних кабінках.

Займаючись деталями нової угоди, яка була надзвичайно важлива не стільки для компанії, скільки для неї особисто, Мелані на деякий час залишила без уваги Новака. І Джон Монро, який особисто контролював хід підготовки, вже кілька днів не викликав її до себе і не влаштовував допитів. Двері кабінету навпроти часто були закриті: чи фінансового директора так поглинула робота, чи щось інше, але це тільки грало на руку Мелані. Однак перепочинок тривав рівно доти, доки батько не зажадав повний звіт про переміщення Новака за ці минулі кілька днів. Зрозуміло, надати такий Мелані не змогла, за що отримала догану, на щастя, за зачиненими дверима, і позбавлення премії за місяць.

Мелані вийшла від Монро, тихо лютуючи. Її ніздрі роздувалися від гніву, з яким вона ледь могла впоратися. Незрячим поглядом дівчина дивилася у вікно в приймальні, шматуючи тонкими пальцями ні в чому невинну квітку фаленопсиса.

Віккі, яка про щось пліткувала з приятелькою, на мить замовкла, підозріло втупившись на Мелані. Але та, незважаючи ні на кого та не чуючи нічого навколо, продовжувала краяти пелюстки. За вікном дощ періщив по листю, посилюючи і без того похмурий настрій. Мелані не могла повірити, що батько так повівся з нею. Складалося враження, що він хоче вижити її з компанії, використовуючи один брудний метод за іншим. І це навіть порадувало б дівчину, якби вона дійсно могла піти. Чи це така витончена помста? Але за що? Мелані губилася у здогадках і вдавалася у розпач. За інших обставин вже зараз вона б узяла аркуш і написала заяву, але поки ще не час. Поки у неї з'явився лише черговий привід ненавидіти обох чоловіків.

Облишивши багатостраждальну орхідею (між іншим, улюблена квітка батька), дівчина з похмурою рішучістю стиснула руки. Так і бути, вона збере волю в кулак і потерпить до тих пір...

Переконавшись, що їх не слухають, пліткарки відновили розмову, трохи знизили голоси. Тіна, рекламний агент, щосили розхвалювала новий ролик, а більше того - майбутній прийом, куди були запрошені співробітники вищої ланки фірми і численні ділові партнери Монро.

- Я вчора таке плаття купила - закачаєшся, - похвалилася Віккі. - Джонні буде в захваті.

Вона лягла чималими грудями на стіл, нахилившись до самого вуха Тіни, і довірливо повідомила:

- Я дізналася, з ким піде наш красень...

Мелані, до якої вже повернувся слух, вся напружилася. Невже навіть пустоголова Віккі знала про намір Монро?

У Тіни заблищали очі від передчуття чергової гарячої плітки.

- Бачила нову секретарку?

- Височенна красуня з короткою стрижкою?

Мелані завмерла.

- Вся з себе. Кажуть, родом з Європи, - Віккі знизила голос до ледь помітного шепоту і зло прошипіла: - Це та гадина, що в минулому році мало не відбила у мене Джонні. Тепер ось, видно, новий об'єкт знайшла. Звичайно, Новак симпатичніше Монро, але у справі… гм... Джонні немає рівних.

Дівчата захихикали. Мелані з огидою глянула на них і вийшла з приймальні. Слідом долинув обурений крик Віккі, яка помітила обірвану квітку.

Настрій був абсолютно неробочий. Та де вже там! Не те що займатися справами, навіть перебувати в офісі бажання було відсутнє. Цифри на моніторі зливалися в одну суцільну сіру пляму, в вухах стояв дивний гул, а голова почала розколюватися. Ну ось, знову тиск. Як сказав би Майк, вона занадто багато працює і мучить себе. Мелані терміново потребувала чашку міцної кави і свіжого повітря.

Перевіривши список зустрічей на другу половину дня, яких, на щастя, й не заплановано, і схопивши мобільний, дівчина вийшла в коридор. Кабінет начальника був порожній, а в суміжному приміщенні, обладнаному нещодавно під робоче місце секретаря, Стелла Пірс сортувала документи по полицях.

- Передайте містерові Новаку, що сьогодні я не повернуся, - Мелані на ходу застібнула плащ.

Стелла обернулася, відірвавшись від свого заняття.

- Хіба у вас призначено зустріч, міс Монро?

Коли це вона встигла дізнатися її розклад?

- Маю інші справи.

- Які ж?

Мелані зміряла її холодним поглядом.

- Знати їх не належить до ваших обов'язків. Усього доброго, міс Пірс.

Розкривши парасольку, Мелані попрямувала в бік річки Джеймс, від якої її відділяло лише кілька кварталів. Накрапав дрібний дощ, що лився від самого ранку, через що дівчина майже одразу намочила туфлі. Однак ця обставина її не засмутила. Легкий холодок у ногах і вологе повітря протверезили і повернули нормальне самопочуття.

Через погоду набережна збезлюділа, і улюблене кафе Мелані теж пустувало. Знайомий приязний офіціант приніс замовлену каву. Розмішуючи цукор, дівчина дивилася на невеликі хвилі, які вітер зіштовхував, а потім розводив, і дозволяла млявим думкам кволо текти у потоці своєї свідомості. Вона ні на чому не концентрувалася, відзначаючи лише окремі спалахи, поки серед цієї дивної течії не з'явилася абсолютно не властива думка.

Сукня. Презентація вже післязавтра, а вона досі не має відповідного вбрання.