Глава 8. Розбиті ілюзії

Глава 8. Розбиті ілюзії

Рік скрібся лапами в замкнені двері кухні і заходився в несамовитому гавкоті, заявляючи, що йому не до вподоби непроханий гість. Александр випустив пса, і той помчав на волю, попередньо облаявши усіх присутніх.

Новак злився на себе. Як він міг бути таким безтурботним і забути, що цей будинок належить не тільки йому? Кузен Александра Лукас Ньюман (змінив прізвище на більш американське, за його словами) мав однакові з ним права на маєток, який їх спільний дід заповідав їм обом як єдиним спадкоємцям в надії, що фамільна власність якось примирить братів. У той час як Александр гарував, піднімаючись кар'єрними сходами і доводячи всім, що здатний на більше, ніж красиві піруети на льоду, Лукас розважався і брав від життя все, не рахуючись ні з ким. Нерідко він використовував маєток як місце для проведення гучних вечірок або привозив сюди чергову подружку, щоб справити враження. Александр зовсім забув про цю неприємну обставину, хоча Джина й натякала вчора. Треба було хоч зателефонувати напередодні і з'ясувати, чи не планує його безглуздий кузен чергове паті... Стоп. Як він назвав Мелані?

Тим часом Лукас задоволено спостерігав, як збентежена і розлючена дівчина закуталась у підхоплене з підлоги покривало і зі швидкістю звуку зникла на другому поверсі, не забувши при цьому так грюкнути дверима своєї кімнати, що розхитана панель відвалилася остаточно.

- Якого біса ти тут робиш? - нарешті отямився Александр.

Він хлюпнув собі залишки вина після вчорашньої вечері і з похмурим виглядом дивився у згаслий камін.

- Того ж, що й ти, - прагну ощасливити представницю прекрасної половини людства своєю вічною любов'ю.

На підтвердження цих слів лялькове личко визирнуло з-за плеча Лукаса і надуло губки:

- Лукасе, ну що там таке? Ти говорив, ми будемо самі.

- Нічого, цукерко, всього лиш мій кузен прийшов трохи раніше від нас.

"Цукерка" поплескала віями і, висловивши щось нерозбірливе стосовно несподіваного родича, пішла у велику вітальню.

- Однак смак у тебе зовсім зіпсувався, Алексе.

Лукас, не обтяжуючи себе пошуками чистого келиха, забрав пляшку і відпив прямо з горла. Його гарне обличчя набуло презирливого виразу.

- І я не про вино. Італійське, - констатував кузен.

Скуйовдженою грудкою до приміщення вдерся Рік, залишаючи брудні сліди на килимах, вишкірився на Лукаса і загарчав.

- Фу! Йди геть, псино! - гримнув той. - Ненавиджу.

- Це взаємне, - кинув Александр, випроводжуючи Ріка. - Джина тебе живцем з'їсть за те, що ти тут розвів.

Лукас продовжив гнути своє:

- Ти мене розчарував, кузене. Невже все гарненькі закінчилися? Я можу підказати, де шукати.

Нахабний тон Ньюмана виводив Александра з рівноваги, але відповідати на безглузді натяки він не збирався. Хіба що дізнатися, чому той так назвав Мелані...

Але не встиг сказати і слова, як нещодавній об'єкт захоплення, зберігаючи кам'яний вираз обличчя, з'явився перед ним.

- Я не знаю, навіщо тобі знадобилося влаштовувати цей фарс, але я в ньому більше брати участь не збираюся, - холодно промовила Мелані, дивлячись прямо в очі Александру. - Спочатку посада, потім Стелла, тепер він, - її голос зрадливо затремтів. - Що я тобі зробила?

Голос впав до ледь чутного шепоту.

- Сподіваюся, ти тепер повністю задоволений, адже міс Недоторка опинилася в твоєму ліжку.

Незрячо дивлячись перед собою, вона попрямувала геть з кімнати. Тільки тоді Александр помітив, що в руках у неї сумка, а дівчина повністю одягнена.

Він схопив її за лікоть. В очах читалося відкрите нерозуміння, але вона не повірила. Більше не вірила.

- Стривай, куди ти?

- Не варто турбуватися, я викличу таксі.

З єхидною посмішкою спостерігаючи за сценою, Лукас зрушив з місця, пропускаючи Мелані. Та звернула на нього уваги не більш, ніж на мерзенну комаху, безпечну, але неприємну, від якої хочеться якомога швидше позбутися. Хоча Лукас мало був схожий на комаху. Він був гарний собою, в його рисах явно простежувалося східноєвропейське походження: вузький ніс, виступаюче підборіддя, сяючі світло-блакитні очі і біляве волосся, накачаний, хоча й худорлявої статури. На цю привабливу зовнішність клював багато хто, ось тільки за фасадом приховувалося зовсім інше.

Розуміючи, що наздоганяти вперту міс Монро марно, Александр сів у крісло і, схрестивши на грудях руки, зло вишкірився на кузена.

- Кажи! Звідки ти знаєш її?

Лукас вальяжно розвалився на дивані, де ще якихось кілька годин тому безтурботна пара віддавалася пристрасним утіхам, і немовби неохоче пояснив:

- Ми вчилися разом... Звичайна дівчина, яких багато. Іноді допомагала з навчанням, давала конспекти, дозволяла списувати. Нічого особливого.

Він замовк.

Та Александр зауважив, що кузен чогось недоговорює.

- Звідки вона отримала це прізвисько?

- Ну... подейкували, що нікому з хлопців не вдалося з нею переспати.

Александр ледве стримався, щоб не скривитися. Він завжди недолюблював кузена через його відверто хамську поведінку з жінками. Так, і Александр міняв їх, як рукавички, але йому завжди вдавалося після того зберігати дружні стосунки, тоді як Лукас кидав дівчину, навіть не утруднюючись порозумітися.

- І ти, звичайно, потрапив до числа знедолених?

Лукас не хотів зізнаватися в єдиній невдачі, що його спіткала на любовному фронті, але встояти перед жорстким поглядом Новака ніколи не міг.

- Ми зустрічалися деякий час. Я посперечався з друзями, що вкладу її в ліжко. Але навіть мені з нею нічого не світило, отже...

- Отже, ти кинув її в своїй манері і нагородив цим "чудовим" титулом, - закінчив за нього Александр.

Лукас проігнорував випад.

- Вітаю, Алексе! Тобі вдалося спокусити саму міс Недоторку. До речі, де ти її відкопав?