Телепатія сну

«Прощавай»

Відрання  Аля відправила подружжю на електронну пошту термінове повідомлення,  з проханням привезти доньку до неї, але не потрапляючи на очі юній віщунці. Годину поспіль- наречена божевільною дівчина,  стояла посеред кімнати Алі. Сльози з її очей стікали водопадом, а від страху тіло тремтіло немов в конвульсіях.  
 - Ти зовсім дівчисько. – Трохи заспокоїлась дівчина, глянувши на Алю. – По рокам не можеш бути психіатром, хоч ти сіда, але точно молодша за мене. – Правда була на стороні дівчини, вона виявилась на років 10 доросліше Алі. «Бідолашна мучалась не один десяток літ »- констатувала Аля .  
- Все вірно. – Погодилась  обрана . – Я  ніякий не лікар, я твій друг. У тебе проблеми зі снами, я позбавлю тебе від страждань.. 
- Прошу,  врятуй мене. – Заплакала дівчина. – Батьки вважають, що я несповна розуму , а я їх бачу вже давно, щодня…Але від учора вони зникли! Мої друзі мене покинули … Все, що трапилося- це не сон, повірь ! – Дівчина пручалася .  Алі було гидко брехати, однак, завершити справу було її прямим обов'язком.  
- Ти права, люба- це реально. Дозволь тебе врятувати , будь ласка, присядь на ліжко, я зроблю тобі масаж, що заспокоїть і ми все подолаємо. – Дівчина піддалася впливу, а Аля втирала в її потилицю речовину з  Іноземного Світу. Яка іронія! Речовина ,що рятує людину, створена виміром, який і є творцем даної біди! Бідолаха увійшла в транс, Алі, як завжди, залишалося чекати та спостерігати. Не минуло півгодини, як дівчина оговталася.  
- Де я? – Спитала вона злякано. 
- У реальності, мила. – Доброзичливо відповіла Аля. – Твої батьки скаржилися, що ти маєш неприємні сноведіння,  тепер вони зникнуть, якщо ти виконаєш одне прохання.  
- Що саме? – Не зрозуміла дівчина.  
- Напиши про свої насичені сни оповідання. Воно принесе тобі успіх та багатство ,а жахіття більше не торкнуться твого роду, я запевняю. Якщо напишеш, то твоє життя складеться найкращим чином. – Дівчина вдячно обійняла, Алю, вона не розуміла звідки така несподівана легкість, проте  причини її не цікавили. Аля ще раз переконалася у тому, що людям байдуже на перепони які супроводжують на шляху до мети. Бажання досягунути потрібного результату – засліплює і  картина подій стає неповною. У випадку з бідолашною дівчиною це мабуть на краще.   
 Коли врятована дівчина покинула їх будинок, Артур вирішив продовжити кляту тему телепатії снів. Бо після останньої допомоги,  зовнішній вигляд Алі погіршився ще дужче. Вона була схожа на мертве тіло, душа якого вже забула дорогу додому.  
- Невже було кайфово рятувати дівку від шизофренії?  
- Приємного мало. – Втомлено відповіла Аля. – Та значно  тяжче було б, якби я не впоралась. Я не змирилася б з думкою, що вона страждає все життя.  Я ніколи не забуду цієї дівчини. Ця ситуація служитиме мені стимулом не опускати руки. 
- Очевидно,  список загублених, хворих, спантеличених і психів не закінчиться.  
- Все має свій початок і кінець. 
- Годі Алю! – Крикнув Артур. – Я не знаю, як саме ти вилікувала ту нещасну . Мені зовсім немає до цього діла! Проте, твій стан мене турбує, ти ось-ось звалишся з ніг! – Аля проігнорувала усі його крики та повільно пішла на вулицю.  
 - Ти куди? Відпочинь піди! – Почулося в слід.  
 - Як раз туди й збираюсь, бо ти не даси мені спокій.  
  
 Дорогою Аля розглядала свою зовнішність через фронтальну камеру, те що вона побачила, розбило її моральний стан вщент. «Тато має рацію. На кого є перетворююсь? Навіть Анна -Марія у свої сто років виглядає живіше. Якби Алік поглянув на мене, то втік би невагаючись. Та він і так це зробив…Я третій місяць в Херсоні, а від нього ні однієї вісточки, а я його маму врятувала. Ми були такі щасливі, я гадала, що ніякі складності не стануть нам на заваді. Певно, обрані живуть заради долі Всесвіту, не маючи права на власну. А щодо любові…Часом, кохання бракує для нормального життя..Без злагоди воно  немає сенсу . Якщо відсутня підтримка, навіть коли вчиняєш помилки – балади про любов лише умовність. »  
 На подвір'ї Анни-Марії, Алю вже геть покинули  сили.  Вона втратила свідомість ,не встигнувши привітатися зі знахаркою. Кульгавій бабці вистачило енергії дотягнути дівчину до своїх двух ослинчиків. Поки Аля відсипалася, Анна-Марія змочила ганчірку у відварах та наклала їй компрес. Через три години сну та завдяки компресу , шкіра дівчини порожевішала мішки зникли, а пульс повернувся до норми.  
Прокинулась Аля під приємний запах свіжоспеченого , що доносився з кухні. На столі стояв чагунок пиріжків з вишнею та кувшин з молоком, поряд метушилася Анна-Марія, яка помітила Алю лише через бурчання в її шлунку. 
 - Давно не їла?  
 - Щонайменше добу. – Зізналась Аля. Знахарка запросила дівчину за стіл і та жадібно почала кусати довгоочікувану їжу.  
 - Більше так не геройствуй . – Благала стара. – У тебе ще буде можливість нашкодити  собі. – Аля слухняно кивнула головою  та продовжила далі заповнювати ріт пиріжками. Добре попоївши, вона набралася сил розповісти своїй наставниці про розбірки з Інопланетним Світом.  
- Ти вчишся швидше, ніж я сподівалась. – Посміхнулась Анна-Марія. – Але чому в тобі стільки журби? – Аля мовчки дивилася у вікно, збираючи слова до купи . Вона не вміла жалітися ,але була не в змозі тримати скорботу в таємниці.  
- Батько вважає, що тут нема чому радіти…І якщо згадати, що я жива людина, то з ним можна погодитися. Я забула ,що означає жити для себе, а нещодавно лише так і жила.  
- І ти хочеш сказати, що була щаслива?  
- Я нічого не відчувала. Найстрашніше, що спогади не викликають   ніяких емоцій, ніби раніше в мене не було почуттів. Зараз навпаки емоції беруть гору. Я радію від того, що приношу людям користь, що рятую когось- це не порівняти ні з чим. Та я не маю  власного життя. Скажіть мені чесно, така моя доля? На цьому крапка?  
- Кожна доля містить негативні та позитивні явища, тобі добре відомий принцип роботи Генератора Матерій. В твоєму випадку, негативна енергія переважує, ти досі не позбавилася мітки  негараздів , якими тебе «нагородив » Генератор. Та пам'ятай , що зміни керують Всесвітом, твоя доля не вийняток. Я нагадаю, що сфера у якій ти обрана може принести не тільки щастя, попереду багато перспектив. Хто знає, можливо, ти станеш тим рідким випадком, коли впершенароджена досягає найвисокіших рангів у механізмі вічності. Я бачу , твій потенціал , ти дуже здібна, Алю.  
- Відверто кажучи, Анна-Марія, я не прагну жодних висот в Людському Світі, що вже казати про перспективи поза  його межами . Мені б спробувати зійтися з хлопцем, порозумітися з батьком та засвоїти тонкості своєї телепатії, щоб допомагати людям, але і не скінчити, як Рената. Я вдячна своїм здібностям, без них я не розуміла різницю між мріями та цілями, між достатком та комфортом, досі плутала б карьеру з призначенням, а освіту і мудрість вважала б ідентичними поняттями.  
- Гадаю, коли ти повністю осягнеш, що відчуття ширші від розуму, за рамки якого ти суворо забороняєш собі виходити, твої побажання реалізуються. Головне, не втрати віру, ти молода і все можливо . А щодо Ренати, боятися нічого- вона покинула цей світ достойніше за багатьох, хто вже пішов.  
- Якщо вона була обраною ,то померти в двадцять чотири роки не краща винагорода за працю.  
- Вона була вище, ніж статус обраних. – Заперечила Анна-Марія. – Інколи , Людському Світу надається шанс отримати присутність дечого прекрасного, навіть Божества тут бували. Але людство зазвичай не цінує такої честі. Рената була істотою не з виміру Божеств, але могла подарувати людям багато чудесного, проте люди не використали цього шансу, але юнна Рената своє призначення виконала і направилася туди, де їй місце. Артур смертна людина, якій судилося прожити звичайну  долю ,як і більшій частині людства . Тому він не збагне всього, що ти йому торочиш. Жоден з близьких  людей не зможе перейнятися твоєю долею. Будь готова до неминучої самотності, вона не така страшна, як здається спочатку.  
- Бачу ви давно намагаєтесь подолати цей страх.  
- Втричі давніше від року твого народження. Я живу уже не вперше, але минулого життя не пам'ятаю, така інформація на території початкової ланки недоступна. Зрозуміло, що мені дали змогу стати більшим, тому коли вимір Ренкарнації вирішував на що я заслуговую- було вирішено вдруге відправити мене в наш світ з місією знахарки та  для підготовки обраних . Звісно, я не з колисок це усвідомлювала, але вже в 15 років поглибнено знала своє призначення. Було складно, часом боляче, не все розуміла. Молодою теж хотіла кохати, мати однодумців…Не судилося..Оточуючі триматися від мене подалі.  Припускаю, що така моя розплата за помилки минулого життя. Я вирішила не наступати на ті самі граблі, тому прийняла все, як є і стала жити за запланованим сюжетом Всесвіту. А коли дізналася , як відбувається розподіл до  різних вимірів, то вирішила  слідувати християнству, якому вірно служила моя мати Марія. Якщо я з усім впоралась, то перейду у Світ Божеств і нарешті покину працювати. Коли настане мій час , лікарі скажуть- старість, а насправді- довгоочікувана вислуга років. Самотність дозволяє познайомитись з собою, не слід журитися, якщо когось немає поряд. Однак, оскільки я перебуваю на рівні людини, хочеться когось приголубити.  
- Напевно за сто років   хотілося часто. – З сумом  припустила Аля.  
- Заради зустрічі з таким сонечком, як ти,  можна почекати ще сто років. Твоя поява довела , що Всесвіт мною задоволений. Та не бери з мене прикладу, Алечко. Ти повинна спробувати любити і прожити свій час не лише, як обрана істота, але і як людина . Ти мала нагоду відчути просте людське єство, тому комбінуй в собі призначення та оточення.  
- Анна-Марія…- Розчулилася дівчина. – Ви не знаєте, але ви впорались ще з одним прихованим призначенням.  
-Яким? – Напружилась старенька.  
- Ви виростили душу у надрах мого вже майже померлого нутра. – Почутті слова були могутніші від слова «Люблю », які на жаль не кожна людина здатна сказати і не кожна здатна почути. Анні -Марії потребувалося прожити століття, щоб познайомитися з щирістю любові. Їх зворушлива бесіда тривала до сутінок, перед дорогою  додому,  Аля з несамовитою радістю поцілувала свою наставницю , вигукнувши «До скорої зустрічі! » , на що знахарка з палкою посмішкою відповіла «Прощавай ». 

  Аля мчала додому, щоб нарешті налагодити стосунки з Артуром. Щиросердечна розмова зі знахаркою надала їй впевненості у тому, що все її шлях припинить спіткати горе,а Генератор Матерії прибере з неї мітку негативу. «Вже скоро я стану безпечною для людей, скоріше б вже отримати добрі новини. Все зміниться, зміни принесуть щастя! Обов'язково!».  
 Натомість, позитивні роздуми так і не подіяли на Генератор Матерії, доказом цього стала поява непроханої гості біля двору. Це була молода жінка якій Аля допомогла два місяці тому. Тоді вона скаржилися, що не може народити дитину. В жінки були систематичні зриви вагітності, ніякі поради гінекологів не працювали. Це була єдина ситуація в якій Алі довелося завітати до Світу Ренкарнації. Душа дитини застрягла у системі розподілу і Аля довго переконувала робітників цього виміру дати душі ополонку людини, пояснюючи, що її народження буде бажаним та на крихту покращить зламаний потік сімейних цінностей. Завдання було вдало виконано, жінка прагнула осипати Алю золотом. Проте Аля, як завжди ,наголосила що єдина плата- виконана умова про одноразову зустріч. Не важко уявити гнів Алі, коли вона побачила цю жінку коло свого дому.  
- Алефтино! – Радісно привіталася жіночка. – Я до вас з гарною новиною, другий місяць вагітності і все успішно!  
- То чого ж ти припхалася сюди? – Прошепотіла Аля. 
- Вибачте, Алю, я не розчула.  
- Якого дідька ти тут робиш?!!! – Заволала Аля. – Я для приколу, як та папуга кажу не приходити вдруге!!! Забирайся!!! – Жінка злякано побігла в іншій бік вулиці . Телепатка  знала- з якою швидкістю не біжи, а лихо наздожене. – Що ж ти накоїла…- Вимовила вона  хрипким зірваним голосом.  
 Артур повернувся з роботи майже опівночі, він не сподівався застати доньку на кухні та ще  в не тверезому стані. Аля якнайзручніше вмостилася на стільці, тримаючи в руках вже наполовину випиту пляшку коньяку.  
 - Пробач. – Гикаючи сказала дівчина. – Я розкошелила твій бар. Будь ласка, обійдемось сьогодні без нотацій. Я мерзотно  себе поводила, річ не тільки в алкоголі…Вибач… 
- Я зрозумів, що проґавив час ,коли міг читати  моралі, зараз я повинен підтримувати твої рішення, тому я також мушу перепросити за всі крики і натиск. Не реагуй агресивно , однак я не помічав, що ти взагалі п'єш ….Щось сталося? 
- Ніколи не вживала спиртного, мабуть через маму з Вітою. Та кінець дня видався кепським. Я знаю, що життя не лише мед, але подібної гіркоти я не витримаю. Завтра я йду до Анни-Марії і запропоную їй переїхати з нами в Київ, будемо жити в квартирі бабусі, вона відійшла мені у спадок. Я не збираюся відрікатися від свого дару, досить тікати, від себе , втім вже завтра усі кому про мене відомо, почнуть жбурляли в наш будинок каміння і прагнути моєї крові. А помирати зарано. – Артур уважно вислухав подробиці трагедії, після чого цілковито погодився з рішенням доньки. 

 Аля не захотіла спати, вона знала, що цієї ночі якщо навіть не насниться щось телапатичне, то кошмари все рівно не дадуть свідомості відпочити. Зі світанком втомлена, розчарована нездійсненими очікуваннями обрана, пішла оголошувати задуману пропозицію Анні-Марії. Діставшись мазанки, дівчина здивувалася, що з хати не лунали звуки, бо знахарка завжди прокидалася зі сходом сонця. Аля рішуче зайшла всередину домівки та тишком направилася у спальню, щоб ненарокром не налякати любу наставницю.  
-Анна-Марія – Лагідно прошепотіла, відчиняючи скрипучі двері. Знахарка лежала на старих ослинчиках, вбрана у довгу білу сорочку, з розплетеним волоссям, помита з ніг до голови. На руках у  неї лежали бруштинові буси. Коли Аля торкнулася її шиї, стало зрозуміло- очі старої закрилися назавжди.  
- Ось чому сказали прощавай. – Гірко пропищала дівчина.  
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше