«Супергерой поруч»

  Ми всі намагаємося передбачити майбутні події. Людина планує найдрібнішу дію: сходити в магазин, випити чашку кави у визначену  годину, зайнятися спортом або домовитись про зустріч з друзями. А що вже казати про події більш масштабного характеру?- тоді взагалі пишуться проекти. Той хто вміє складати графік свого життя без сумнівів заслуговує поваги . Але часто, коли кожна з поточних справ проходить ,як того хочеться, людина припускає твердження, що лише вона контролює свою долю. Така думка у відведений  час знищується під натиском розчарування. Трапляється, що успіх засліплює розуміння, що навколо є оточення, стихічні та економічні лиха , а також,  елементарна випадковість, що в силах змінити намічені плани. Після провалу омріяної  ідеї, сумно  кожному, але згодом стається щось нове ,ліпше. «Зміни на краще » - кажуть в народі, а життя продовжується далі.  
  Але що робити,  коли ти чітко усвідомлюєш, що зміни керують Всесвітом, а твої плани не мають ніякого значення, бо остаточне рішення залишається за мудрішими вимірами, а накази, що надаються їм, не доступні твоєму розуму, проте обов'язкові для виконання. Бідолашна Аля могла думати лише про це. « Тільки-но я повернулася до звичайного життя, дізнавшись не підвласті розумінню речі, як механізм, якому я служу вимагає моєї смерті. Що це? Швидка вислуга? Чи заслання? Невже я скоїла стільки лиха, що не заслуговую на нормальне пояснення? Як завершити життя, в якому треба ще стільки всього почати?». Течія емоцій ринула з вуст Алі ,коли вона нарешті опинилася наодинці. Юнна дівчина не бажала покидати Людський Світ так рано, але почуття відповідальності за все людство зайняло панівне місце. «Можливо в інших вимірах, я буду призначена для складнішої роботи, але головне забезпечити добробут собіподібним. Скільки душ, як ті необроблені алмази могли набути краси з моєю допомогою…Проте, краще ці алмази не пройдуть належну обробку, аніж зникнуть через мене » . 
  Осягнути, що ти маєш позбавити себе життя-  річ непроста, але втілити теорію на практиці справа ще складніша. Тим паче, Аля розуміла, що потрібно підготувати рідних, в цей момент вона зраділа, що їх не так багато. Вона вирішила написати листа, в якому все пояснить батьку, бо знала, що після невідомої загибелі сестри, загадкової смерті доньки він не витримає. Аля сподівалася, що відсоток пояснень, який вона зможе викласти на папері, хоч якось полегшить хід подій після її відходу в інший вимір.  
  Стосовно Аліка- її серце розривалося на шматки, лише вчора вони домовилися бути разом. Не довго прожило їхнє «зараз », як гадала собі Аля. Годинами вона обмірковувала способи,що принесуть коханому якнайменше страждань. В підсумку, дівчина дійшла до висновку, що почуття ненависті до неї зможе перекрити біль від втрати назавжди. «Щастя перетворене на горе куди легше захотіти забути » -втішала себе майбутня покійниця. «Він впорається ». Зібравшись з духом, Аля зателефонувала хлопцю та домовилась про зустріч. Розлучитися при живій розмові, на її думку, було куди ефективніше та болючіше. До пізнього вечора, дівчина плакала без зупину. Часу до зустрічі залишалося все менше, а морального настрою не додалося. Пригнічена Аля так заходилася плакати, що не помітила, як додому повернувся Артур.  
 - Що знову сталося, сонечко? – Жалісно запитав він. – Прошу ,не кажи, що ти поновила пункт допомоги.  
 - Ні, не турбуйся. – Витираючи потік сліз відповіла Аля. – Багато чого сталося , накипіло… 
 - Хочеш про це поговорити?  
 - Ти і так все знаєш. Крім головного. 
 - Що саме? – Злякано поцікавився Артур, місяці проведені в Херсоні виробили неабияке відчуття паніки. 
 - Мій перший телепатичний сон був пов'язаний з твоєю появою. В той вечір Віта поливала тебе брудом, тому перед сном я міркувала лише про те чи правду вона каже, чи просто хоче мені надокучити. Вочевидь сила моєї думки була настільки могутньою, що Всесвіт вирішив надати мені дар саме того вечора. Я дуже рада, що спогади про перший телепатичний сон асоціюється з тобою. Наша зустріч стала точкою відліку мого справжнього життя, робити над моєю людяністю, яка раніше була мені чужою…Я безмежно рада, віриш? …- Аля знову не впоралась з емоціями та розревілася гірше за немовля. Розгублений Артур, якому не доводилося раніше так заспокоювати доньку притиснув її тремтяче тіло до себе.  
- Звісно вірю. Я теж лише після нашої зустрічі почав жити по-справжньому. Не враховуючи усіх психів, що ти врятувала я також неймовірно щасливий. Та чому плакати, доню?  
 - Можливо ти зараз не сприймеш моїх слів , але ти повинен знати…Я не дарма цікавилась хто була жінка на фотографії в твоїх спальні. Рената тепер в кращому світі і я кажу це не як загальновживану фразу, вона насправді в одному з найчудесніших вимірів Всесвіту. Тому ні секунди не тужи за нею, ні за ким не сумуй…Усі хто підуть будуть задоволені відповідно своєму духовному рівню. Ти головне живи, тату..Цей світ потребує таких світлих людей, як ти.  
- Я вірю в ясність твого дару, як вірив в дар Ренати. Дякую, Алю. Ця крихта інформації немов звільнила мене від тягості здогадок чи дійсно моїй любій сестрі десь там краще…Але до чого такі похмурі розмови? Може я маю ще щось знати?  
- Все, що мені відомо ти дізнався, все інше згодом. Я йду до Аліка, не чекай на мене. – Аля привела себе до ладу, виплескані горесті трохи налаштували її до найскладнішого етапу вечора. Вона міцно обійняла батька та з жалючою із середини біллю вирушила спалювати останній міст. 
 Дорогою Алік попросив змінити місце зустрічі, закохані мали зустрітися в кафе біля річки. Коли Аля дісталася назначеного пункту, вона стала свідком зворушливої картини. Гарно вдягнений Алік, зустрічав її з велетенським букетом квітів, на столі стояли запашні страви і келихи з її улюбленим шампанським . Як тільки дівчина приблизилася до цього прекрасного оформлення, залунала жива музика. Після ряду приємних вражень, Алік не стоячи без діла, схилив коліно і протягнув Алі обручку. Кожна дівчина в подібний момент відчуває всередині землетрус, неважливо від радості , несподіванки чи від небажання. В душі Алі був не те що землетрус, а виверження вулкана, що закинуло її на сьоме небо від щастя. Та істерика влаштована вдома допомогла їй отримати контроль над ємоціями. Замість того, щоб кинулися в обійми коханого, волаючи «Так », дівчині судилося відступити від простягнутої обручки назад.  
  - Вибач, Аліку…Та мені доведеться відмовити. – Суворо промовила Аля. – В додачу зійтися було помилкою, ось чому я вранці не спала, я жалкувала, що погодилась. Я не в змозі пробачити тобі  трьохмісячну байдужість, а тим паче вийти за тебе заміж!  
 - Що ж…- Видихнув хлопець підіймаючись з колін. – Я не мав сподіватися, що такий нарцис ,як ти зможе стерпіти своє займане его . Пусте! Сам дурень, що помріяв.  
 - Краще й не зазначити. Щасти тобі, Аліку. – Що є сили Аля вирушила у відлюдне місце. Цієї ночі чудеснішої компанії, ніж пляшка міцного спиртного годі було і шукати.  
   На ранок дівчину розбудив двірник. На одній пляшці лікування совісті не спинилося, а коли Аля зовсім втратила тверезу свідомість, вирішила, що задрімати між покинутими гаражами доволі непоганий варіант. Згадуючи вчорашні події, їй було ще гірше, аніж від похмілля. «Не бачу сенсу тягнути біль…Час покласти всьому край ». 
  Позбавитися тягарів корисне вміння, але коли на кону знищення усіх можливостей відчути притамані радості, постає питання чи варто позбавитися тягарів або ж  існує шанс переробити структуру складності? Як шкода, що більшість труднощів можуть бути заразні. Самі того не бажаючи , ми наражаємо оточуючих на небезпеку і індивідуальний тягар може стати масовою загрозою. Тому краще жертвувати і не боятися позбавитися лихого, лише через  тонкі грані прекрасного, часом доволі суб'єктивного прекрасного. Певна жертва звільняє місце для нових коренів щастя. Аля мужньо віддала в жертву механізму Всесвіту своє  життя в Людському Світі , заради майбутніх плодів радості усіх його представників.  
 Вона йшла стрибати з мосту у супроводі  зігріваючої  думки , що все не марно і за свої роки їй все ж таки вдалося досягнути певних висот в розвитку та зайняти достойну ланку не тільки у суспільстві . Але звести рахунки з життям , як вона налаштувалася таки  не вийшло. Аля була настільки занурена у підсумки своєї долі впершенародженої, що не помітила, як по  пішохідному переході промчалася вантажівка на високій швидкості. Дівчину відкинуло на значну відстань. Не минуло й п'яти хвилин, як люди за яких вона вдалася до самопожертви почали знімати трагедію на камеру.  
  Вир з мільйону душ знаходився у колі, з якого робітники Світу Ренкарнації виловлювали їх по черзі та розподіляли  кожну до потрібного контейнеру. Отямившись, на сходах цього виміру, Аля спостерігала, що потрапляє до контейнеру, а що виходить на кінцевому процесі. Так нагороджені діти отримували другий шанс, тварина ставала людиною, камінь квіткою, а рослина комахою. Був і зворотній напрямок, коли людина змінювала свою подобу на тварину (що означало її життєві вчинки не удостоїлися похвали). Проміжок від початку до кінця переробки,  показував стислі  фрагменти  ключових періодів життя істоти . Це  робилося для аргументації  з яких підстав істота переходить на конкретний рівень. Обранка вважала, що на неї теж чекає переробка і певно на рівень тваринного світу. Аля відчувала себе нікчемою, яку так і не вдалося навчити тому, що мають вміти обрані. Та поява прекрасної херувими зупинила  притку дівчину стрибати до виру.  
 - Ходімо в більш затишне місце. – Промовила херувима. – Робота в них важка, не слід заважати. – Вже нічим не здивована Аля покірно вирушила за своєю наставницею. Серед просторів однієї з галактик, про яку ніколи не стане відомо Людському Світу , прекрасна херувима утворила мяку , мов пір'їнку хмару та запропонувала Алі влаштуватися зручніше.  
- Вітаю, Ренато. – Всміхнулася Аля. – Гадаю , знаючи тепер хто ти і чому піклувалася про мене, тебе можна кликати людським іменем ?  
- Звичайно можна, Алю. Я не могла тобі цього розповісти раніше, інакше б ти відчувала, що в тебе є опора і багато питань не вирішила б самостійно, а сподівалася б на мої знання.  
- Як бачиш навіть не користуючись твоїми повноваженнями, я і так не впоралась. Генератор Матерії не лише відмовив знімати  мітку, а і ліквідував мене з Людського Світу.  
- Ти помиляєшься, люба племінице, правда так і було задумано. Генератор Матерії- це прилад, який регулюється найвищою силою- Вічністью. Кожен з головуючих у вимірах- частинка Вічності , які мають певний відсоток впливу на нього в випадках  коли потрібно змінити заряд. Твій заряд був змінений самою тобою, завдяки твоїй власній перемозі над собою. Навіть я не зовсім  вірила, що ти впораєшься. Надати тобі дар , людині з негативною енергетикою, був ризикований експеримент ,який на радість вдався.  
- Але заради чого було ризикувати приходом тирана в Людський Світ і людьми, які могли загинути від небезпечної суміщі мого дару і мітки негативу?  
- Той хто має піти піде, той хто має повернутись, повернеться. Так триватиме допоки механізм функціонує.  
- То чому мене ліквідували з Людського Світу, якщо я безпечна? Нащо той сон з труною?  
- Це було останнє випробування перед рішенням, яке ми давно прийняли, але не квапились оголошувати. Вічність буде вічною,  за рахунок періодичних доповнень. Сьогодні ти довела, що заслуговуєш бути однією із основних частин Вічності, яка керує Всесвітом. Мені добре відомо, що ти прощалася з людським життям не через бажання позбутися мітки, а через прагнення захистити людство. Це неймовірне перевтілення , зважаючи на те, що не минуло і року, як ти була заядлим агностиком. Такі істоти однозначно мають  керувати вимірами.  
 
- А як же Людський Світ? Хто про нього піклується? Де гармонія та непорушні правила, що існують в інших вимірах.  
- Ми намагаємося зберігати людство, але зарано говорити про гармонію, люди перебувають на стадії розвитку та ще довго будуть  на ній знаходитись. Наше завдання знаходити і виховувати створінь з твоїми талантами та задатками….Рушаємо, час перейти на завершальний етап твого призначення. – Рената розправила крила , гордо роздивляючи Алю ,яка дивилася на найдальші зорі  галактики.  
- Якщо я одна з вас в мене є право голосу? – Прекрасна херувима вже розуміла, що налаштована сказати обранка, але перебивати її не стала. – Я з честю визнаю себе тим,чим мені судилося існувати. Однак, не варто так стрімко злітати вгору . Вічність заслуговувала владу над часом і подіями не так швидко. Сам Всесвіт базується на досвіді, то невже я можу отак  нахабно отримати таку почесть? До того ж роль простої телепатки, яка покращить долю людей теж не мало важлива. Прийде час і вони знадобляться у боротьбі за баланс, що їм же подібні порушать. Настане день , я повернусь з силою-силенною енергії ще існуючих людських  чеснот, яких так бракує у відчуттях на перетині всіх вимірів. Сподіваюсь, ще при моїй службі, у Людському Світі з'явиться супергерой, що збільшить цю кількість чеснот.  
- Уже.. Супергерой поруч …уже. – Доповнила Рената, лагідним жестом вказавши на Алю.  
    Невеличка дискусія Алі з Ренатою дорівнювала двум місяцям земного календаря. Повернення назад до Людського Світу, лікарі визнали, як вихід з коми. Радість від погляду на Аліка та Артура не порівняти  ні з якими рангами в  премудрих вимірах.  
 - Ти змусила нас пережити справжній кошмар. – Заявив Артур, як тільки торкнувся до живої доньки. Поряд стояв розчулений Алік, мовчки хитаючи головою. 
 - Забудьте! – Махнула рукою  Аля. – Це просто сон. 

 Минуло багато років. Як і годиться , зміни не зволікали в діях. Алік та Аля створили міцну родину, виростивши двух янгольских діточок. Старший син виріс порядним бізнесменом, з  чистою душею та багатим внутрішнім світом. Донечка стала дитячим психологом, бо з малечку прагнула надавати людям підтримку , як мама. Щодо Алі, вона ніколи не розповідала дітям подробиці своєї  насиченої долі і ким вона є  за межами Людського  Світу. На запитання чому до неї їдуть люди з усіх куточків країни, вона розповідала історію своїх бусів з бурштину, як добра бабця, що мешкала по сусідству, навчила її рідкісній народній медицині. Бажання Алі  рятувати людей , не залишаючись без почуття любові здійснилося. З юнних років і до самої старості, вона не розгубила ні дар телепатії снів,  ні енергію любові.  
 А коли Людський Світ з почестями відпустив Алю у безкраї простори Всесвіту , вона, як і обіцяла багато років назад, повернулася з купою позитивною енергії наданою у вдячність врятованими людьми. Ця енергія нагадувала створінням з інших вимірів, що людство не безнадійна верства Всесвіту.  Сама Аля стала поєднанням у собі сил захисту , спостережливості, кміливост, благородства і- усього, що траплялося в кожному з існуючих світів – вона стала наповненою дивами ВІЧНІСТЮ!