Нікому не довіряй

Кімната. На відміну від інших кімнат, в яких він був, ця кімната була в'язницею. Хлопець сидів на підлозі, біля стіни. Одне нещасне ліжко, яке стояло біля стіни, чорнявому  було зовсім плювати на стан цього ліжка. Одне вікно, яке було "запечатане" ґратами. Хлопець сидів і думав, що сталося. За ґратами, що міняли двері, почувся голос двох чоловіків. 
Один із них підійшов до в'язниці і подивився на ув'язненого:
- А я тобі казав, Кіл, що він довго не втікатиме. Ну й ось, ти бачиш, що тепер його знайдено, – відповів поліцейський, який був на вигляд тридцяти шести років і він же був старшим за свого партнера, якого мабуть так і звали.
- Джексон, а те, що я тобі допомагав нічого, так? - Запитав невдоволено Кіл, на що Джексон тільки пирхнув.
Хлопець слухав їхню розмову і тут різко він почув деякі слова:
- Та дівчина молодець, що здала нам хакера, - відповів Джексон і посміхнувся.
– А ти бачив його погляд і чув його слова? Він мабуть попросив її не здавати її, але вона молодець, що не довірилася цьому недоумку, - відповів Кіл і засміявшись, поліцейські вийшли з в'язниці. Затамувавши подих, Джейк мовчав. Блакитноокий відчував, що з його очей ідуть сльози. Хлопець згадав усе, вдарив кулаком об підлогу. Серйозний погляд із просоченим болем зради та порушення обіцянки зводили хлопця потроху з розуму. Чорноволосий почав бачити цифри, які нагадували шифрування.
Схопившись за голову, Джейк почав нервово посміюватись:
- Не можна нікому довіряти ха-ха, не можна. Лілі навіть не прийшла мене відвідати, КОМУ Я ПОТРІБЕН? ТІЛЬКИ ЦИФРАМ, ТІЛЬКИ АХАХАХА ПРОГРАМАМ, ТІЛЬКИ ХАКЕРСТВОМ, – по всій в'язниці видався шалений сміх. Очі блакитноокого трохи почали винаходити червоний колір - як колір його ока, який він використав для допомоги МС, - Нікому ... не ... довіряй ... - Після цих слів знову почувся шалений сміх. Співробітники в'язниці зрозуміли, що потрібно викликати психолога для ув'язненого, що почали робити...