Розділ 5

Прокинувшись, Марк ще кілька хвилин думав про почуте, з голови не виходив космонавт. Через скло шолома Марк зміг побачити, що цей чоловік дуже схожий на нього самого. Але що це значило? Це Марк з минулого чи майбутнього? А можливо це взагалі не Марк а хтось схожий на нього? Скільки було запитань, а відповіді жодної. Також він думав про Селену, хоча вона лежала в сусідній кімнаті, але вона не знає про силу.

Стоп, Селена! Марк як опечений побіг до вітальні, мама пішла, а значить за дівчиною ніхто не слідкував. Але зайшовши Марк побачив - Селена внормі, мало того, вона готувала їсти!

 - О, Марку, привіт, а я тут оговталася, температура в нормі - ось я і вирішила приготувати щось смачненьке. - Селена приязно посміхалася до Марка, але він стояв як зачарований, - Марку! Ну що ти, з тобою все добре? - дівчина намагалася стримувати усмішку, трішки дурнувате лице Марка її смішило.

-А, так, все добре... - стрепенувся Марк.

Знову пішов дощ, після вигнання Абраксуса з тіла Макса він періщив кожен день. Цілий день Марк чекав, коли нарешті прийде його мати, він хотів розпитати про чоловіка зі сну, щось йому підказувало, що мати знає відповідь. Не дочекавшись, Марк вирішив пошукати в сімейному архіві хоч якусь інформацію: фото, відео, газети. Нарешті, через майже дві години Марк знайшов фото своєї мами з тим чоловіком, перевернувши він побачив підпис: "Моїй коханій Лізі від Олексія". Марк отетерів, його батька, який зник ще до його народження звали Олексій. "Тепер все сходиться, - думав Марк, мій тато з'явився уві сні, щоб розповісти таємницю роду, але чому тоді він не мав цієї сили?"

Міркування Марка перебив голос мами:

-Марку, Селено, привіт.

-Добридень місіс Дейнер, - це Селена підійшла, вона повністю відновилася за день, тому була досить енергійна.

-Селено, дитинко, як добре що з тобою все гаразд. Твої батьки через день приїжджають, якраз про це не будуть знати. - підморгнула Маркова матір Селені.

-Ну так, вони за мене дуже переживають, навіть занадто. Напевне б уже ми звідси в'їхали, якби вони знали...

-Мамо, привіт, - вийшовши сказав Марк, - а можеш на хвилину зайти до моєї кімнати, мені потрібно дещо тобі сказати.

Зайшовши Марк одразу почав запитувати маму про тата:

-Мамо, а що сталося з моїм татом?

-С-синку, ти точно хочеш це знати? - мати Марка почала тривожитися.

-Так, мені це дуже потрібно.

-Фух, добре, тоді слухай: він був космонавтом першого покоління, яке прилетіло сюди, щоб колонізувати Місяць. Чоловіків, що адаптувалися до умов, відправили на темну сторону Місяця. - у мами Марка почав тремтіти голос. - Олексій єдиний хто повернувся, але щось у ньому змінилося. Він став більш грубий, байдужий до всього. Лише тоді, коли він полетів у космос на чергову експедицію, розповів мені про те що побачив на іншому боці...

 Мати Марка заридала, в такому стані вона не могла продовжувати тому хлопець вирішив залишити її в спокої, а сам погрузившись у спогади заснув.

Марк прокинувся вночі, добре виспавшись за день, він не міг більше заснути, тому Марк вирішив прогулятися містом. Йшовши він міркував: "Стіну спорудили навколо всіх міст, але що між містами. Те що навколо доріг теж Стіна - це не означає що за її межами володіння Абраксуса, він має при собі лише іншу сторону." 

Так поглиблившись у свої думки, Марк не помітив, що підійшов до тієї самої "Стіни". Підійшовши, Марк помітив, що напівкруглий отвір, який був виїздом з міста, був закритий! На місці нього біліла нова голограма. Так, це було дивно, але Марк згадав, він бачив таку ж білу голограму на протилежному боці міста. Зірвавшись з місця Марк біг вузенькими провулками та широкими проспектами, коли він наблизився до старого виходу, уже був ранок, але Марка це не зупинило. Пильно оглянувши це, студент прийшов до висновку - так, це безсумнівно, колись, був вихід! Але чому його закрили, та чому закрили новий, останній?! Марк хотів було піти до мера та запитати, але тут він згадав - сьогодні понеділок, робочий день. Забігши додому, Марк, весь в милі швидко взяв портфель та побіг до школи.

-Друже, а ти чув що сталося з Максом? - почув Марк забігаючи до входу, - він помер!

-Як?!

-Кажуть серцевий напад, але це не точно, тіло знайшли тільки за годину після смерті, тому, як він помер - відомо одному Богові. Гей, Марку, привіт, я тобі співчуваю, ти його вважав за брата тому...

-Дякую Біллі, мені... Мені буде його не вистачати. - вже крізь сльози казав Марк.

Біллі був хлопець з паралельного класу, з ним Марк добре спілкувався ще з дитинства, але дуже дружніх стосунків між ними не було.

Пройшовши до свого кабінету Марк побачив там лише Селену, вона, як староста та сьогоднішній черговий прибирала клас:

-О, Марку, привіт, - дівчина як завжди сяяла своєю усмішкою, волосся знову вигравало на сонці. Тепер так і не скажеш, що ця дівчина лежала у предсмертному стані ще день назад, - а я вже збиралася йти додому, нікого немає, класний керівник сказала, що всі захворіли.

-Так, у школі пустовато, - погодився Марк.

І справді, за весь час поки він тут був, лише дві класи молодшої школи та двох класи старшої школи були тут.

Поприбиравши клас, Селена та Марк пішли додому, вони знали - це лише затишшя перед бурею.