Розділ 2

• - А ви напевно містер Джонсон ? - запитала я у чоловіка не високого росту. Його голова була лисою, очі здавалися зеленими.  Одягнений він був в зелені штани заправлену  в них білу сорочку, а ще він мав підтяжки .
• - Так , це я. Називай мене Джоном, якщо  хочеш. - Добре.
• Цей чоловік мені сподобався. Надіюсь , що зможу в нього розпитати де тут знайти роботу. Тим часом ми піднялись ліфтом на мій поверх та зупинилися навпроти дверей .
• - Це твоя квартира Джонжиана . Вона маленька, але за таку ціну ти більше ніде не знайдеш.- промовив Джон і підніс картку до сенсора . Двері відчинилися і ми зайшли в коридор .
• - Чому ви здаєте її в аренду? - мене це запитання мучило ще тоді коли я домовлялася про її аренду, але просто не могла запитати тому що боялася втратити можливість її отримати .
• - Тут мешкала моя донька .
• - А де вона ? - що ж я творю ? Але моя цікавість взяла верх .
• - Вона захворіла і померла . Ми з дружиною не можемо тут мешкати, тому здаємо цю квартиру в аренду .
• - Мені так прикро , але чому ви не продасте її ?
• - Тому що тут спогади про щасливі дні проведені з нею , - як мені шкода цього чоловіка - але ти не хвилюйся це було 15 років тому назад. Моя дружина тут прибрала вчора. В квартирі є все що потрібно. Посуд , пральня , постіль . Якщо щось потрібно телефонуй . А зараз вибіч я піду .
• Джон пішов , а я оглянулася . В коридорі стіни були імітовані білим кирпичем . Паркет був також білого кольору . З ліва від мене стояло дзеркало і я оглянула себе . Симпатична , що можна ще сказати про себе? Я мала темно каштанове волосся , карі очі та ледь видні веснянки . Зріст мій був маленький, напевно в бабусю пішла . Вона також низенька.
• Я подалася по коридору прямо і зайшла на кухню . Кухня була також білого кольору , але з сірим. Збоку був стіл  також сірого кольору поряд з ним стояли  три стільця білого кольору.
• Спальня кімната була не дуже великою, але заходячи до неї справа стояло велике ліжко поряд з яким стояла шафа . З ліва від мене знаходився диван навпроти якого вісів телевізор . Все було знову в білому кольорі , але з відтінками бежевого . В кімнаті було велике скляне  вікно на всю стіну . Я підійшла до нього й подивилася на місто . Як гарно ...
• День пройшов дуже швидко . Я розкладала речі та дивилася роботу в інтернеті. Щоб повечеряти я замовила піцу та суші . Ну а що ? Сьогодні мій перший день для здобуття мрії .
• ***
• - Ви знайшли її?
• - Нажаль ні.
• - Де носить цю чортову дівку ?
• - Але ми напала на її слід . Її бачили в туристичному автобусі , який проводив екскурсію по штатах.
• - Ну то шукайте , шукайте. Мені вона конче потрібна. Коли я її побачу розірву

***

Ранок видався солодким та приємним . Після ранішніх процедур я взялася за сніданок . У мене була упаковка лапши, тому я її швидко заварила і вже за кавою почала телефонувати у фірми котрим потрібні працівники. Декілька спроб були без успіху, але остання фірма запросила мене на співбесіду. Зустріч була призначена на сьогодні о 12 , тому я швиденько зібралася і замовила таксі . 

Було 11:30 коли таксі під'їхало до офісу і я з нього вийшла то поглянула на будівлю. Вона виявилася більшою чим будинок в якому я мешкаю . Ну , що нехай вдача буде на моїй стороні. Я зайшла в офіс і підійшла до секретаря . 

• -Добрий день. Я Донжиана Мілері . У мене співбесіда о 12 .
• - Так , ходімо . Я вас проведу.
• Ми піднялися ліфтом на 20 поверх і секретарь вказала мені дорогу та кабінет , а сама подалася в низ .
• Я пішла по коридору і повернула в кабінет до директора.
• - Доброго дня.
• ***
• З кабінету я вийшла щаслива . Мене прийняли ! Недарма вивчалася на маркетолога . Так, так я забула вам розповісти про те як я здобувала освіту .
• Я не завжди працювала в крамниці . А якщо чесно то в ній я почала працювати після того як закінчила університет. Оскільки в нашому штаті був один університет я пішла в нього . Але я не жалію . Моя професія мені подобається і хоча я її полюбила з часом , але все ж...
• Роботу я мала почати завтра. Тому я подалася в магазини , щоб купити собі потрібний одяг. Тим паче я обожнюю ходити по магазинах.
• На перший свій робочий день я придбала бежевий костюм в ледь видну клітинку . Він складався з штанів та піджака з ремнем .

Зручно було те що під піджак можна було нічого не одягати . Просто застигнув і пішов . Для самого костюму я придбала туфлі лодочки кольору трохи темнішого чим сам костюм . 

Крім цього костюму я придбала ще багато одягу. Крім одягу я знайшла два класних рюкзаків та дві сумки. Дякуючи доставці я нічого не тягала з собою. 

   Додому я прийшла задоволена , але стомлена. Я сіла на диван та увімкнула телевізор. Через півгодини зателефонував мій телефон це був Джон . 

• - Алло, так Джон я вдома. Що ? Який лист ? Мої мама та бабуся телефонували мені . Добре я зараз зайду. До побачення. Дякую.
• Я спустилася в низ і вийшла на вулицю. Мені потрібно було сходити в офіс будинку в якому я мешкаю. В них можна забирати свою почту , а також звертатися з проблемами по квартирі чи ще чомусь. Офіс був зовсім не подалік , а якщо бути точнішою то біля парковки . Я зайшла в середину і підійшла до дівчини яка там працювала .
• - Доброго вечора, я Донжиана Мілері. На моє ім'я мали принести листа.
• - Так, кур'єр приніс вашого листа . Почекайте.
• Дівчина зайшла в підсобне приміщення і через декілька хвилин винесла мені конверт.
• - Дякую.
• Я пішла до себе в квартиру. Хто це може бути ? В наш час листи не користуються великою популярністю. Я зайшла в квартиру , зачинила двері та пішла в спальню . Всівшись на диван я розгорнула листа і пробігшись очима відчула , як у мене похолодніло серце.