Розділ 4

• - Алло , сестричко. Це Карен .
• - Привіт . - я в свій голос вклала всю бодрість . Хоча напевно мій голос дрожав . Я надала на кнопку записі і продовжила . - Рада тебе чути . Але ти скільки років не дзвонила , що цей дзвінок був сюрпризом ...приємним сюрпризом.
• - Дон, ти якою була такою й залишилася. Я розумію , що не телефонувала стільки років і мені насправді прикро.
• - Да ? Тобі повинно бути соромно . Кожен раз коли мама телефонувала тобі й ти не прала трубки , вона замикалася в кімнаті і плакала . - Що я роблю ? Моє завдання її заманити до себе, а вичитую її.
• - З мамою все гаразд? - я почула як у неї затремтів голос.
• - Так...- видихнула я.- Чому ти мені телефонуєш?
• - Я сумувала ...а ще в мене проблеми . Я зараз в одному зі штатів . Ти в ЛВ ?
• - Так . Звідки ти знаєш?
• - Знайомі сказали .
• - Які проблеми ? -  я повинна була задати це питання.
• - Розповім коли приїду до тебе. Скинь адресу на цей номер і чекай мене через неділю .
• Карен відімкнулась , а я закрила очі. Не дивлячись на всю злість до неї . Я люблю її. Я відчувала її хвилювання, напевно вона моє теж.
• Я зайшла на електронну адресу і скинула нашу розмову .
• ***
• - Хлопці, наша Донжиана скинула розмову з сестрою.
• - Вмикай .

- Рада тебе чути . Але ти скільки років не дзвонила , що цей дзвінок був сюрпризом ...приємним сюрпризом.

• - Нашу кроху потрібно буде багато чому навчити.
• - Тебе також Тейлер .
• Всі засміялися .
• - Дон, ти якою була такою й залишилася. Я розумію , що не телефонувала стільки років і мені насправді прикро. 
• -Дон? Що за ...
• - Тейлер , ми також скоротимо твоє ім'я . Будеш Тей.
• Почувся знову сміх.
• - Хлопці , тихше . У нас діло , а ви...
• - Да ? Тобі повинно бути соромно. Кожен раз коли мама телефонувала тобі й ти не прала трубки , вона замикалася в кімнаті і плакала. 
• - Що вона творить . Майк ти коли до неї поїдеш відшмагай її гарненько. Вона ж нам важливий доказ злякає.
• - Та , що ви завадили ? Заспойтесь.
• - З мамою все гаразд? 
• - Так...Чому ти мені телефонуєш?
• - Я сумувала ...а ще в мене проблеми . Я зараз в одному зі штатів . Ти в ЛВ ? 
• - Так . Звідки ти знаєш?
• -Знайомі сказали . 
• - Молодець наша кроха, що запитала.
• - З ким вона контактувала ?
• -  Стефан Джонатан. 33 роки . Мешкає в штаті Д. . Працює продавцем в магазині " Фемелі долар "
• - Як він пов'язаний з Карен Мілері?
• - Вони разом дружили в дитинстві. Останні роки підтримували зв'язок.
• - За ним хтось слідкує ?
• - Авжеж. Хоча я не думаю, що він нам щось дасть Майк .
• - Рай ти ж розумієш , що нам кожен важливий .
• - Так...
• - Які проблеми ?
• - Розповім коли приїду до тебе. Скинь адресу на цей номер і чекай мене через неділю . 
• - Ну, що ? Нічого нового ми не дізналися . Потрібно вирушати в ЛВ і бути там раніше ніж Карен Мілері.
• ***
• Після розмови з Карен мені зовсім стало погано , але роботу я пропускати не могла . Одягнувшись я вийшла з дому , сіла в таксі і поїхала . Зазвичай до роботи я йшла пішки, але сьогодні не було настрою.

- Донжиана, привіт . - до мене підійшла Стефан . Вона була доброю дівчиною зі світлим волоссям та синіми очима . 

• - Привіт , Стеф.
• - Щось трапилось ? Ти виглядаєш не дуже .
• - Все добре. Не виспалась.
• - Хлопець не дав ? - Стеф засміялася .
• - Та ні. У мене немає хлопця.
• - Да ну ? Ти ж така гарненька. Я бачила , як на тебе наші хлопці поглядували .
• - Ні, ні , ні. На мене ніхто не дивиться. Це ти в нас тут сама гарна.
• - Ну...ти також нічого. - ми засміялися. Вона мені побалася . З нею було якось легко і хотілось розповісти все. Але я не могла.
• День пройшов добре. До дому я прийшла втомленою , але в більш менш гарному настрої.
• Я відкрила двері квартири і побачила чоловічі черевики . Можливо Джон прийшов . Я зайшла в спальню і побачила незнайомого мені чоловіка . Він був в чорній футболці і чорних спортивних штанах . Його волосся чорного кольору було мокрим . А з красивого обличчя стікали каплі води . Що за ?
• - Ви хто ? - запитала я і схопила парасольку з вази для декору . Яка стояла в куточку . Я просто його туди поставила , бо постійно забуваю взяти коли йде дощ .
• - Значить ти Донжиана.
• - Так, а ви хто ?
• - Спочатку парасольку опусти .
• Я повільно опустила , але не поклала .
• - Мене звати Майкл . Я із секретної служби Америки. Моє завдання це оберігати тебе.
• - Від чого ? Від сестри? Я не думаю, що вона небезпечна .
• - Розумієш , що за нею не тільки ми женемося , а й  контробандисти. Оскільки ти знаходишся біля неї ти загроза для них, але вони можуть і вбити тебе .
• - Вбити? - в що я вляпалася? Жила собі тихо та мирно , а тут на тобі .
• - Я не виключаю і цієї ситуації.
• - А сестра ? Ви ж не будете її охоронять .
• - Не буду. Розумієш ми не знаємо чи можна їй довірять. Коли впевнимось, що вона не несе жодної загрози вона буде під нашою охороною.
• - Добре . Але якщо сестра запитає хто ви ? Ви ж будете постійно поряд зі мною , чи ні ?
• - Так , постійно. Ми скажемо їй , що я твій хлопець.
• - Що ?
• - Це не надовго . Не хвилюйся, але цю гру ми повинні вести не більш для твоєї сестри, але й для всіх оточуючих.
• Мій мозок скоро думати не зможе. Так багато інформації.
• - Добре. Але як ми познайомилися? Скільки ми разом ? Я ж тільки дві неділі в ЛВ .
• Майкл підійшов до журнального столику і взяв папку .
• - Тут інформація яка тобі потрібна . Вивчи її.
• - Угу. До речі , а де ваші речі?
• - В шафі .
• - Ви копалися в моїй шафі ? В моїх речях ?
• - Угу. До речі у тебе таке мила нижня білизна , особливо трусики з сердечками.
• - А..а
• Я підняла парасольку і кинулася на Майкла .
• Він швидко перехопив мою руку з парасолькою в горі і крепко притиснув , а іншу завів за спину і припічатав до стінки.
• - Я ж ...тобі.- я хотіла вдарити його ногою , але куди там . Він підставив своє коліно і притис його до стіни  у мене між ногами .
• - Ну все. Здавайся! - промовив Майкл і усміхнувся . До речі коли він усміхається у нього з'являються ямочки на щоках і він здається таким милим.
• - На цей раз я здаюсь, але на наступний точно парасолькою по голові дам.
• - Угу , - Майк посерйознішав і відпустив мене,- завтра приїдуть хлопці. Вони установлять по квартирі подслухувачі та камери. Також напиши список , що повинна мати в квартирі пара . Хлопці привезуть.
• ***
• - А наша кроха виявилась бойовою .
• - Ага , як вона на нього з парасолькою ішла.
• - Добре , що Майк згодився поставити одну камеру і показати нам нашу кроху.
• - Тейлер, вона не для цього .
• - Ран, я тебе прошу . Цікаво ж було.
• - Дуже . Майк скинув список речей які потрібно придбати.
• 1. Дві чашки для пари
• 2. Рамочка для фото
• 3. Однакові футболки 
• 4. Нова постільна білизна
• - Це всі жінки проситимуть ? Парні речі це вже перебор . Тейлер ти шариш , ти й їдь .
• - Сам їдь.
• -.....
• ***
• На наступний ранок я прокинулась і подивилася на сплячого навпроти мене, на дивані , Майкла. Він мені спочатку здався дуже грубим і скупим на емоції людину , але коли він усміхнувся. Я змінила свою думку. У нього ж така робота.
• Я встала і пішла на кухню робити сніданок. Заварила кави і зробила яєчню та салат. Потрібно сходити за продуктами . Лапшой не відмажусь .
• Через хвилин 5 на кухню зайшов Майк .
• - Доброго ранку. - я всміхнулась йому.
• - Доброго .
• - Я зробила нам сніданок.
• - Дякую. - Майк сів за стіл і взявся їсти сніданок.
• - Що сьогодні робитимемо?
• - Підемо на пробіжку , а потім хлопці прийдуть .
• - Яка пробіжка?
• - Ти повинна бути в формі.
• Яка ще форма ? Я ні на що таке не погоджувалася .
• Ми побігли в напрямку парка . Там було дуже гарно . В озері плавала форель, на дитячих майданчиках гралися діти. Так добре стало на душі і затишно . Мені захотілося кожного ранку бігати в різні красиві місця. Майкл мовчав. За цілу дорогу ми  не сказали ні єдиного слова.
• Прийшовши додому я сходила в душ і переодягнулася . Чим себе зайняти? Я пішла в спальню і сіла на диван . Взяла книгу і почала читати.
• Не знаю скільки часу я так просиділа, але відклала книгу я тільки тоді коли задзвонив дзвінок. 
• - Відкрий ...це хлопці. - долинуло з ванної . 
•  
•