Тетянка. Книга 1

Історія третя «Бідна Машка»

Історія третя «Бідна Машка»

А що це ти таке робиш? – крутилася навколо Сашка допитлива Тетянка.

От зроблю – і побачиш! – відповів загадково товариш.

Руки у хлопця були золоті. Як говорив татко, «з правильного місця ростуть»! Він любив майструвати щось цікавеньке. От і зараз сидить і вирізає на вербовій гілці малюнки, а по завершенні натягнув товсту ліску, закріпивши її з обох боків.

Це лук, лук, лук! – пищала захоплено Тетянка.

Звісно, лук. Що ж це ще може бути? – гордо і впевнено констатував хлопчик.

А мені такого зробиш? Будь ласочка, Сашку!.. – вмовляла дівчинка.

Чого ти причепилася, мов той реп’ях? – бурчав Сашко.

Ну, я дуже-дуже тебе прошу!.. – не вгавала та.

У мене роботи повно! Он бачиш, яка купа нарубаних дров лежить? А її всю перескладати потрібно.

А давай так: ти майструй, а я тим часом із дровами впораюся? – не відступало дівча. Ну, так вже їй такого лука хотілося.

Добре. А ти точно впораєшся? – підозріло глянув товариш на тоненькі рученята. – У тебе м’язи, як в горобця!

От побачиш. Ще дякувати мені будеш! – відрізала дівчина.

І закипіла робота. Кожен свою справу старанно виконував, тому і результат вийшов напрочуд гарний.

Ого! – крутила в руках щаслива дівчинка стрілу. – Та він навіть кращий, ніж твій! А як стріляє! Мов справжній! – танцювала на радощах Тетянка.

Зараз побачимо, що у тебе вийшло? – відповів хлопець і направився до дровника. І аж рота роззявив. Так гарно викладено… Просто ідеально! Рівнесенькі, як струна, рядочки міцно трималися один біля одного.

Супер! – промовив юнак. – Можна йти стріляти.

А давай позмагаємося, хто вище? – запропонувала дівчинка.

Стали спина до спини, натягнули тугу тятиву і… Зі свистом полетіли стріли в небо, та так високо, що від сонячного сяйва й не помітили, куди ті попадали. Аж тут біжить тітка Марія, тримаючи в руках поломані навпіл стріли.

Ага, от я вам зараз покажу, де раки зимують! – кричала вона, і друзі зрозуміли, що час робити ноги.

Сидять в кущах і бідкаються.

Гарні були стріли… – з сумом сказав Сашко.

Ага… – кивала у відповідь Тетянка.

Ну, нічого. Я ще кращі зроблю!

І нумо знову майструвати, крутити, фарбувати. Результат просто приголомшив. Дві новенькі стріли красувалися у хлопцевих руках. Наконечники гострі і міцні. А на кінцях пір’їни червоні. У Тетянки аж руки засвербіли.

Ото краса! – ахнула і вихопила, ніби хтось прийде і першим забере.

Цього разу зробили мішень і прикріпили у свиней на огорожі, щоб знову сусідам під гарячу руку не втрапити. Розпочалося змагання. І все було б добре, якби не Мишко, що взявся нізвідки і голосно крикнув:

- Привіт!

І тут почалося… Рука в Тетянки від несподіванки сіпнулася, тому її стріла влучила у Машку (так звали велику огрядну свиню). А точніше – прямісінько в її дупку! Тварина як підскочить, як зарохкає та завищить, немов її ріжуть. І всією стокілограмовою масою посунула на огорожу. Паркан не витримав і розлетівся вщент! Літає Машка про подвір’ю, мов навіжена. А дітвора на тин задерлася і думу думають; як би оту пацю назад до хліву загнати? Не довго вагалися, назбирали повні жмені зелених яблук і давай жбурляти по тварині. Машка від переляку забігала ще швидше, перечепилася через металеве корито і як гепне. Та так, що носом, мов плугом, метр ріллі зорала. Лежить і піднятися не може, мабуть ногу зашкодила.

- Бідна Машка… – сказала сумна Тетянка.

- Твоїй Машці все одно на шашлики дорога була! Така вже у неї доля. А от нам зараз так дістанеться, що аж гай шумітиме! – заторохтів Сашко, і небораки щодуху кинулися геть.

 



Сестри Сіденко

Відредаговано: 22.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись