2

Олександра тремтіла. Вона знову посварилася з чоловіком. Звісно між ними й раніше були конфлікти, але він ніколи раніше не йшов із дому. Таке сталося вперше.

Дівчина пішла на кухню, де сіла за скляний стіл на якому стояла кришталева ваза з трояндами. Їх блондинці подарував Микола два дні тому. Він приніс їх дружині на знак примирення, бо вони перед цим також посварилися. Ці червоні квіти були символом того, що вони більше не стануть говорити один одному лихі слова, але сьогоднішній вечір розтрощив їхні обіцянки, які вони дали один одному.

Зі свого боку Саша розуміла, що сама вина, але її переслідувало минуле та горе, яке сиділо у ній. Ніщо не могло забрати його зі серця дівчини. Білявка навіть думала завагітніти, але з цим у подружжя також виникли проблеми. Через постійний стрес репродуктивна система дівчини хоч працювала стабільно, але ігнорувала спроби зачати нове життя. Щоб все працювало, як треба, Олександрі, варто перестати відчувати хвилювання.

Однак це вдавалося їй важко. Ось сьогодні вона отримала чергову порцію лихого настрою та нервів.

Блакитні очі Олександри спочатку дивилися на троянди, а потім стали заглядати за вікно. Там панував кінець травня, який зачаровував своєю красою. Все було настільки зеленим та квітучим, що хотілося, аби цей період ніколи не завершувався. Кортіло постійно затягувати у легені цей свіжий запах природи, але варто насолоджуватися тим моментом, який наразі є.

Саша підійшла до вікна та відчинила його. Прохолодне нічне повітря вдарило її в обличчя, яке було мокрим від сліз. Вона досі плакала, а руки трусилися. Тепер Олександра картала себе за те, що піддалася емоціям та у черговий раз посварилася з Миколою, який невідомо куди пішов.

Білявка заплющила очі. На мить вона уявила, що з її чоловіком може статися щось лихе. Вона розуміла, що не переживе... Проте дівчина обірвала себе на цій думці. Стала себе переконувати, що все буде добре. Саша намагалася вірити у це, але не виходило. Унаслідок цього на щоках з'явилися ще більші сльози.

Олександра відійшла від вікна. Вона повернулася до вітальні, де стояв чорний дорогий диван та дубовий стіл із Франції, але там дівчина на довго не затрималася. Білявка попрямувала до спальні, де залилася черговою порцією сліз.

Невідомо як довго тривала ця фаза емоційного стресу, але після цього білявка набрала номер матері, яка одразу підняла трубку.

- Щось сталося? - запитав знайомий жіночий голос у трубці.

- Навіть не знаю, - відказала Саша, дивлячись на своє відбивання у дзеркалі у ванній, що була оброблена світло рожевим кахлем.

- Це як? Невже знову посварилися? Да?

Дівчина у відповідь мовчала, а її мама одразу все зрозуміла. Не вперше донька дзвонила та говорила подібний текст.

- Олександро, я поняття не маю, що тобі відповісти, - говорила вона. - І як на цей раз між вами спалахнув конфлікт? Навіть не сумніваюся, що сталося все через твою поведінку? Так?

- Так, - відказала дівчина. - Але мене також можна зрозуміти... А він...

- Де зараз Микола? - запитала жінка.

Саша мовчала. Вона не знала, як сказати матері, що її чоловік пішов із дому.

- Сашо? - роздався голос матері, що наповнився глибокою стурбованістю.

- Він пішов, - відвела білявка очі в сторону, бо вже не могла дивитися на своє заплакане обличчя.

- Куди? Ти серйозно?

- Так. Ми сварилися, а потім він гупнув дверима...

Тепер настала черга не говорити жодного слова матері білявки.

- Мамо?

- Що ти хочеш почути? - різко змінила жінка свій тон голосу. - Ти ж знаєш, що сама довела його до такого стану. Але скажу тобі одне - ти сама вина у всьому. Не треба провокувати.

- Я не провокувала...

- Сашо, тобі треба щось робити зі своїми емоціями. Мене дістало те, що ти постійно згадуєш Лілію. Тобі варто жити далі... У мене інколи навіть складається таке відчуття, що ти просто хочеш страждати. Немов тобі подобається відчувати себе жертвою!

- Мамо...

- Не мамай, - гримнула вона до доньки та одразу додала. - Краще розберися у собі!

Саша не встигла щось відповісти матері, адже та одразу кинула слухавку. Вона залишила  доньку на одинці зі своїми думками.

Мати білявки аналогічно до Миколи не розуміла дівчину. А якщо брати до уваги, що Віта Василівна дуже любила свого зятя, то взагалі. Завжди мати Саші була на стороні брюнета. Інколи дівчина навіть відчувала дивну хімію між ними, але одразу затримувала себе на лихих думках.

Проте зараз дівчині хотілося підтримки від матері, а не слухати у свою сторону докори. Білявка криво усміхнулася та знову заплакала. Їй було важко та бридко на душі. Навіть у голові лізли лихі думки про... Однак Саша зупиняла їх.

До третьої години ночі дівчина сиділа та чекала на чоловіка, який все-таки  прийшов. Він мовчки зайшов до квартири та ледве тримався на ногах. Від нього за кілометр смерділо спиртним та тютюном.

Олександрі було дивно бачити Миколу в такому стані. Він з інтелігентного чоловіка перетворився на якогось алкоголіка.