5.1

- Дівчина живе в цій квартирі, - я стискаю її руку ще міцніше, молячись усім богам, щоб Лєра не пішла. - А ви - поки що просто напрошуєтеся в гості. Та й взагалі, це мені вирішувати, що буде доречним у моєму житті, тобі не здається?

Вперше батько не багряніє і не продовжує тиснути. Ну як не продовжує. Поглядом намагається пригнути мене до асфальту, але мовчить. Але і це вже мій виграний раунд!

- Ходімо, - відчиняю двері під'їзду, проштовхуючи вперед Лєру.

- Не звертай уваги, маленька, - встигаю прошепотіти їй на вухо. – Це все швидко вирішиться.

- Ти що, не вимикаєш музику, коли йдеш? - батько піднімає брови, вкотре демонструючи, який я безглуздий і нікчемний.

І справді, варто тільки відкрити двері, як починає долинати якась придурковата пісенька. І справді, звідки, якщо я нічого з ранку не вмикав, крім Тохіного радіо? А ще мені дуже цікаво, - за яким хріном за батьками тягнеться Ірма. Їй що, щось досі ще не ясно? Так заміж вискочити за мене хочеться? Взагалі, незрозумілий інтерес, враховуючи, що ми з нею і не спілкувалися ніколи майже.

- Проходьте, - кидаю, звалюючи пакети з купленим сьогодні на тумбочку. Зараз найголовніше Лєра. І нічого більше.

Заходимо в кімнату одночасно і…

Застигаємо.

Одна тільки Ірма з цікавістю і ледь стримуваним сміхом на обличчі розглядає голу Рімму, що влаштувалась на шкіряному дивані у вітальні та попиває шипучій напій з бокалу. Ну тепер зрозуміло, звідки музика. Незрозуміло тільки, як вона потрапила сюди. І взагалі, чорт, що сьогодні, всі змовилися? Чи зірки якось особливо зійшлися, щоб відзначити наш перший день спільного життя?

- Ти вже вдома, любий, - кидає Рімма, не обертаючись. Наче так і треба. Наче вона так мене щодня і зустрічає!

_______________

Дорогі друзі! Якщо історія вам подобається, не забувайте, будь ласка, поставити ій лайк та зробити репост!!! Це неймовірно важливо для автора!!!

   Також нагадую, що на моїй сторінці вже з"явились аж ДВІ повністі ЗАВЕРШЕНІ книги!!!

   Запрошую всіх!!!

Анотація до книги "Спадкоємець для Дикуна"

- Далеко думала втекти, красуня? Чорні очі пропалюють наскрізь. Серце завмирає, пропускаючи удар. Проводить по шиї, притискаючи жилку, що відчайдушно забилась. Мечусь поглядом у пошуках виходу, але з жахом розумію, що його немає. Алмаз? Подивимося, чи станеш ти алмазом у моїй особистій колекції! – Це… Це нечесно! Неправильно! Задихаюсь і тремчу під його руками. - Ти належиш мені. Повністю. Вже двічі. Жаль тільки, на тобі занадто багато одягу. Я вважав би за краще, щоб ти була тільки в одних подарункових стрічках. — Але ми це виправимо. Роздягайся!

Анотація до книги "Спадкоємець для мільярдера"

– Куди зібралася? Вирішила позбутися дитини?
Жорсткий голос начебто вдаряє під дих.
А я завмираю, врізавшись у сталеві груди чоловіка.
– Дайте пройти!
Лепечу повільно піднімаю очі.
І відчуваю, як підгинаються коліна, коли зустрічаюся з владним потемнілим поглядом отруйно-зелених очей.
- У тобі те, що належить мені! Моя дитина! І піти ти можеш лише зі мною!
– Але…
Голова паморочиться. Чорт! Як він дізнався? Як тут опинився?
– Змирись, Тетяно. Ти народиш цю дитину. А після можеш бути вільна!

Ви - моє натхнення!!! Ви найкращі!!!

Люблю вас!

ВАША Кіра