Глава 13

Палац Топ-Капи

Сьогодні в гаремі влаштували бучне свято на честь народження маленького Шехзаде Османа та вагітності Мелійшах Хатун — фаворитки Шехзаде Мурада. На великім дивані на підвищенні гордо сиділи члени Династійної еліти. У синій сукні чорними квітами з глибоким декольте і рукавами, вузькими до ліктя та широкими після нього, гордо сиділа Аміра Султан. Її жовте волосся, елегантно підіймалося у високу зачіску, на вершині якої красувалася корона із діамантів. Жінка молила Аллаха про своє ненароджене внучатко, радіючи з такої благословенної події. Поруч з нею сиділа Гевхерхан у рожевій сукні, що підкреслювала її елегантність. У чорне волосся дівчини була вплетена троянда кольору її вбрання.

На дивані навпроти сяяла посмішкою Дільруба — нинішня управителька гарему та названа мама новонародженого Шехзаде. Її благородна зелена сукня гарно виділяла груди та підіймалася одразу після них на великому круглому животику. Чорнява кадина посміхалася без угаву та не зважала на похмурі обличчя інших. У неї все йшло за планом — це найголовніше. Особливо радувало й те, що вічна суперниця Аміра після свого приїзду зовсім не влаштовувала суперечок. Мир — запорука спокою. І Дільруба була не лише спокійною, а й щасливою. Поруч з нею сиділа красуня Сафіє та маленький принц Ердоган. Обоє підтримували настрій матері і хиталися в такт музики, спостерігаючи за танцями наложниць.

У центрі на головній тахті сиділа Гюльчічек Султан. Поруч з нею — Айше. Сестра Повелителя була одягнена в коричневу сукню з відкидними відлогами та вузькими рукавами. Її обличчя злегка схвильоване, добре маскувалося за звичною єхидністю. Теж схвильована Айше час від часу спостерігала за матір'ю, проте її печаль була дещо іншою. Не підтримуючи розмови про повсякденні гаремні інтриги, юна Султанша нервово теребила у руках сукню, кольору бірюзи, та хмурила брови, гніваючись невідомо на кого. Однак, для збереження спокою, тут після від'їзду Валіде Небахат Султан, існувало правило: "Не чіпай когось — тебе не чіпатимуть". Отож здавалось, до Айше нікому не було справи.

— Увага! Його величність Султан Мехмет Хан! — пролунав голос аги. Впевненими кроками в гаремі з'явився Падишах, що теж вирішив долучитися до свята і заодно навідати родину. Сівши на головний диван поруч з сестрою, він ласкаво обвів членів своєї сім'ї. Розмова злетіла в повітря разом із музикою.

— Як добре відпочивати в колі рідних, — раптово зробив висновок Султан.

— На наступному святі будуть присутні усі наші родичі, — весело посміхнулася Аміра.

— На наступному? — здивовано поглянула Гевхерхан, немов не зрозумівши про що йдеться.

— Весілля нашої Селіндж, — ласкаво посміхнулася кадина. Гюльчічек хмикнула і той її звук привернув увагу інших. Жінка була змушена викручуватися.

— Якби ж вже швидше! Не терпиться побачити нареченою нашу красуню!

— Вона буде неймовірною, — озвалася Дільруба.

— А наступною буде Сафіє, — мило посміхнулася білява фаворитка, на що і сама вказана дочка Володаря і її мати трохи схвильовано посміхнулись. Гевхерхан нахмурилася.

— А я коли ж?

— На все свій час, — засміявся Володар, а до нього жваво долучилися інші, накликавши на себе прихований гнів наймолодшої Султанші, яка останнім часом поводилася достатньо дивно, коли розмова заходила про заміжжя.

— Айше... — Дільруба поглянула на чорнявку, що сиділа, наче на похоронах. — Щось не так?

— Ні, Султано, — заховала очі дівчина.

— Тобі не подобається розмова про весілля, тому, що ти уже заміжня? — посміхнувся Повелитель. — Але ж ти щаслива зі своїм чоловіком?

— Авжеж, — лаконічно всміхнулася Султанша, пригадавши усі деталі свого подружнього життя. Їй згадалася перша подружня ніч, постать чоловіка на порозі їх спальні, його тихий і ласкавий голос, що зовсім не підходив до суворого обличчя. Здавалося, той голос не від тієї людини. Він, не бажаючи лякати свою вінценосну дружину, посміхнувся їй і поцілував поділ сукні. Скинувши прозору шаль з її обличчя, Паша не клявся у коханні красномовними словами. Він пообіцяв одне — зробити її щасливою. Минуло близько року, а обіцянка, дана в ту ніч, справді виконана. Айше щаслива. Ні, вона не покохала Османа та й навряд покохає. Однак, він став її другом, опорою, чоловіком і батьком тієї дитинки, що вже під серцем юної Султанші. Вона навчилася жити без кохання і інтриг, без того, чого прагнуть усі інші члени її родини. В новоствореній сім'ї Айше немає тієї тонкої межі, як титули. Вони, молоде подружжя, живуть сьогоднішнім днем, намагаючись закривати очі на недоліки одне одного і дбати про спокій свого великого кам'яного палацу, в якому панує злагода. Династійний шлюб приніс їм спокій. І чорнява племінниця Султана задоволена своїм життям, а для того, аби ніхто в нього не втручався — юне подружжя береже у секреті геть усе, навіть своє ненароджене дитятко, що стало їх новим подихом повітря і надією на втрачені мрії, аби лихі очі не відняли у них те, що вони старанно побудували.

— Як добре бачити тебе щасливою, мила, — посміхнувся Володар. — Дай Аллах і мої дочки подібно тобі знайдуть щастя.

— Амінь, — почулося звідусіль.

Раптово Амірі забракло повітря. Зсунувшись зі зручної тахти, вона однією рукою сперлася на стіл, а іншою за Гевхерхан, що скрикнула та кинулася ловити матір. Біле обличчя жінки злякало геть усіх присутніх. Гучні її подихи і стогони заповнили гарем, в якому царювала тиша.

— Аміро! Аміро, що з тобою, люба?! — схвилювався Володар!

— Аміро Султан! Аміро! — кинулася сюди Дільруба, подаючи склянку води суперниці.

— Мамо, матусю! — кричала перелякана на смерть Гевхерхан. Заплакав Ердоган і застигла Сафіє у розгубленні. Тим часом хтось з необережності зачепив пишним одягом стіл, що з гуркотом і брязкотом перевернувся на землю. Не зважаючи на те, усі обступили кадину та стали гадати про причину її раптового погіршення самопочуття. Не відомо було ні зляканій Династії, ні слугам, ні лікарям, що це материнське серце відчуло біду своєї рідної дитини. До самого вечора кадина, якій дали ліки, спала. Поруч з нею чатували обидві дочки Падишаха та колишня суперниця, що тепер стала радше подругою. В Топ-Капи оселилася тривога.