Глава 7

Глава 7

Справжнє…

— Ксеніє Ігорівно! — Ксеня з Максимом одночасно обернулися, реагуючи на звертання. А потім одночасно ж скривилися.

— Я вже казав вам сто разів, дівчино, що…

— А я не до вас звертаюся. Чи Ксенія Ігорівна вам довірила за себе відповідати?

Наполеглива дівчина, яка вийняла з Ксені всю душу, з викликом уп’ялася на Максима, що встиг відгородити Тихомирову від небажаного контакту. Зробив це не тому, що Христина Краст могла заподіяти його підопічній фізичній шкоді, просто моральній…

Вона була журналісткою. З тих, що пишаються своєю «жовтизною», які вивертають правду до невпізнаваності в ім’я сенсації, які не мають нічого спільного з професією.

— Я поспішаю… — Ксеня мазнула поглядом по милому обличчю молоденької, але такої неприємно пробивної дівчини, і користуючись тим, що Максим плюгавку не пропустить, пішла в бік офісу…

— Ви обіцяли мені інтерв’ю, Ксеніє Ігорівно! Невже не дотримаєте слова? Адже це несерйозно…

Христина кинула вже в спину… І начебто можна проігнорувати, відмахнутися, рушити далі… Зрештою, на них з Іваном за місяці, що минули після його смерті, стільки лайна вилилося, ще ложечка фантазій від цієї дівчини — принциповою не стане, але…

Ксеня розвернулася, примружилася, окидаючи Краст пильним поглядом.

Вона ж ще Іванові дошкуляла, поки живий був. Домоглася свого — отримала інтерв’ю, потім опублікувала… І не було воно «чистеньким», місцями маніпуляції, місцями інтерпретації, натомість вийшла сенсація… Іван на заклик «а тепер пару слів про особисте…» відреагував коротким «табу»… Христина ж сама дописала те, що змогла з’ясувати. «Зрозуміла», звідки в Тихомирова гроші на бізнес — постарався багатий татусь дружини, «з’ясувала», що в сім’ї не все так гарно — часто сваряться, «припустила», що Іван поки що тягне баласт некоханої дружини, але скоро скине його й ось тоді…

Читати це Ксені було дико неприємно, хоча на той час давно виробився імунітет. Усі брешуть. Особливо — журналісти. Хтось від непрофесійності, хтось від того, що неправильно розуміє значення слова «професіоналізм», не за тим женеться.

Ось тільки звідки в дівчини стільки зухвальства… Залишалося загадкою.

То інтерв’ю Бурлаки за іронією долі стало останнім. Після того, що сталося, його розтягли на цитати всюди. Христина Краст раптом прокинулася зіркою. Мабуть, хотіла й далі вести свій шлях, здобувши ексклюзив ще й від вдови Тихомирова.

Ксеня ж… Може, й обіцяла, вона вже не пам’ятала. Найімовірніше, Христина ось так само підхопила її десь у той час, коли Ксеня взагалі погано розуміла. Пообіцяла, щоб хоча б на якийсь час від неї відстали.

— З вами сконтактуються… — кинула, розвернулася знову, продовжила шлях…

— Хоча б один коментар, Ксеніє! — А в спину знову крик. — Мені стало відомо, що слідство зайшло в глухий кут, готується постанова про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю події злочину…

Ксеня знову зупинилася… Дихання чомусь раптом сперло…

— Ви знаєте про це? Тобто це справді був нещасний випадок? Початкова версія підтвердилася? — голос не наближався. Отже, Максим й далі стримував наполегливу журналістку, Ксеня ж…

Не знала. Чорт забирай, не знала… І тепер…

— З вами сконтактуються.

Вимовила тихо, а потім у будівлю офісу, за турнікети, до ліфта. Макс встиг заскочити слідом. Удвох мовчки стежили, як двері з’їжджаються, ліфт поїхав із поштовхом, Ксеня ж до стінки відійшла, відкинула голову, знову щоку прикусила.

— Ти знав?

— Ні… Я свідком проходжу, мені ніхто не повідомляв.

— А звідки ця…? — Злитися на журналістку було безглуздо, Ксеня й сама це чудово розуміла, але ж на когось їй зараз треба було злитися. Просто потрібно. В ідеалі — завітати у кабінет слідчого й рознести до біса.

— Злила якась подруга з адміністративних робітниць, думаю… Вона ж кмітлива, скрізь пролізе…

— У мене о десятій зустріч, не можу скасувати, але о дванадцятій… Поїдемо туди, Максиме. Я не дам їм справу закрити. Це не був нещасний випадок.

Ксеня швидко зібралася. Вистачило тих декілька секунд, коли ліфт мчав на потрібний поверх. Сказала, дочекалася кивка, вийшла…

Тут її миттю Прудкий підхопив, знову, як завжди, по попереку долонею… Максима це дратувало неймовірно. Уявляв, що Бурлака з другом за цей жест зробив би, і шкодував, що йому таких повноважень не давали.

— О дванадцятій, Максе, потурбуйся, щоб пустили… — Ксеня через плече кинула, він кивнув, а потім зникла в кімнаті для перемовин.

Максим же підійшов до вікна, погляд униз опустив. Людина, яка його цікавить, так просто не зникла. Далі стояла біля входу, тримала в руках телефон, писала щось.

Вхопилася, стерва безсовісна… У людини горе, а вона…

Мабуть, справді чуття в панянки, і не знає ще, яка сенсація незабаром «під’їде»… Більше закриття резонансної постанови…

Макс дістав із кишені телефон, створив новий секретний чат, увімкнув функцію автовидалення одразу після прочитання… Написав чотири останні цифри номера постанови, потім «закривають. У межах норми?». Прочитали майже одразу. Відповіли «Так». І чат видалено.