3 глава "Однокласник"

3 глава

Наш ранок сьогодні почався о сьомій годині, адже Ксеня йде в інститут. Вона з Діаною й Тарасом зустрічаються біля нашого під’їзду. І Тарас везе їх в інститут, а потім сам їде у свій інститут, бо вчиться на магістратурі. Ось так проходить наш останній місяць. А, що мені робити? До цього я готував все до весілля. Домовлявся з фотографом і декілька вирішував питань з Мілою. А зараз я, навіть, не знаю, чим себе зайняти. Може подзвонити своєму однокласнику, з яким я малював стінгазету? Напевно, так і зроблю.

Ксеня встала, одягла свій халат і швидко побігла у ванну кімнату. Я теж встав, одягнув домашні, сірі штани та синю футболку. І пішов на кухню, робити коханій каву і бутерброд. Ми ось так тепер починаємо наш ранок. Я зайшов на кухню і поставив чайник грітися. А поки він гріється, я почав робити бутерброди з ковбасою і сиром. Я нарізав хліб і вже мазав на хліб масло. Чайник закипів і я відклав бутерброди та почав робити каву. Бутерброди треба було доробити, тільки покласти на них ковбасу і сир. Я почув як Ксеня почала сушити голову. Щось вона сьогодні швидко, адже я казав, що вона довго зазвичай вмивається. Я швиденько зробив каву й поставив її на стіл, а потім доробив бутерброди. І якраз у кухню зайшла Ксеня. Я подивився на неї. Вона була у тому ж халаті і у неї були розпущене волосся. Воно лежало у Ксені на плечах. Така зачіска, мені теж подобається, але така зачіска у неї тільки зранку.

- Сідай снідати — сказав я

- А ти?

- Я теж разом з тобою поснідаю

Ми сіли за стіл і почали їсти бутерброди та пити каву. Ксеня на мене весь час дивилась й посміхалась.

- Ти чого?

- Я просто на тебе дивлюсь — вона посміхнулась.

- Це ж сьогодні повертаються Маша і Артем?

- Здається так — сказала Ксені присьорбуючи каву — тільки коли не знаю, хоча, думаю, що скоро приїдуть. Маша вчиться ще і тому у неї теж пари сьогодні

- А, про Артема знаєш?

- Не знаю, можливо працювати буде, а ти, що робити будеш?

- Думаю, подзвонити однокласнику, з яким малював стінгазету... запитаю чи є чим йому допомогти, якщо є я буду там у нього

- Зрозуміло

- Якщо, що я тобі адресу скину

- Добре, коханий — Ксеня подивилась на годинник — ...так, через п’ятнадцять хвилин Діана з Тарасом приїдуть

- Давай тоді вдягайся — я посміхнувся

- Дякую, за сніданок — кохана поцілувала мене у губи і швидко побігла у кімнату одягатись. А я прибрав все зі столу і помив посуд. І пішов у кімнату до Ксенії. Вона якраз робила собі колосок, повсякденну зачіску. Подивилась на мене й посміхнулась. Зібрала колосок у резинку. І почала робити макіяж. А я якраз застелив ліжко. Я подивився на Ксенію.

- Для кого ти так фарбуєшся?

Ксеня в цей час фарбувала губи рожевою помадою і дивилась у дзеркало.

- Ревнуєш?

- Чесно, так — я сів на ліжко.

- До кого можна мене ревнувати?

- Та, хоча б до Макса та Слави — я посміхнувся

- Так, я ж в інститут їду

- А, ну, так... у мене таке відчуття, ніби кажеш, що там хлопців не буде — Ксеня підійшла до мене і сіла мені на коліна.

- Не переживай... я люблю тільки тебе — вона посміхнулась, а потім поцілувала мене у губи — зраджувати тобі я точно не буду... сто відсотків... навіть в думках такого не було

- Добре — я обійняв Ксенію і поцілував її у губи. У Ксені задзвенів її телефон.

- Це Діана дзвонить — Ксеня взяла слухавку — добрий ранок... а так, вже виходжу — так звичайно виходить у халаті. Ксеня поклала слухавку.

- Поїдеш у халаті?

- Ой

Ксеня швиденько встала. Відкрила шафу і взяла звідти джинси і рожеву м'яку кофту. І швиденько вдяглась.

Схопивши свою сумку, кохана побігла у коридор. Я пішов за нею. Вона швиденько вдягла кросівки.

- Подзвониш мені коли у тебе закінчаться пари

- Добре — Ксеня одягла курточку — я побігла

Я поцілував Ксеню у щічку і вона вийшла з квартири. А сам дістав з кишені телефон і набрав номер телефону Марка, однокласника. Він відповів зразу.

- Привіт, як справи?

- Привіт, добре, у мене до тебе є питання

- Яке?

- Тобі потрібна допомога намалювати стінгазету чи щось типу того?

- Звісно, що є... цієї роботи достатньо, аби працювати цілий місяць, а може і два

- То може я тобі допоможу?

- Буду тільки радий, зможеш приїхати за годину до мене. Адресу я зараз скину повідомленням

- Добре

- Тоді побачимось

- Так — Марк поклав слухавку, а я пішов одягатись і тільки-но я дійшов до кімнати Ксенії, я почув, що прийшло повідомлення від Марка. Я подивився адресу. Хм... так це ж за три будинки від мене. І на тій самій стороні.

Тільки я зайшов у кімнату, як почув, що у квартиру хтось зайшов. Я вийшов у коридор.

- Костя, знаєш, двері треба закривати — з претензіями накинулась на мене Маша. Вона з Артемом вже зняли свої курточки.

- Забув

- Ксеня вже на парах?

- Тарас її забрав і повіз в інститут

- Це добре, і мені зараз теж треба бігти — Маша швиденько побігла у свою кімнату. А я підійшов до Артема.

- Сподобався подарунок? — запитав Артем

- Не те слово, дякую тобі... а Маша знає про цей подарунок?

- Знає. Це ми так зробили аби бабуся не знала

- Тоді, дякую вам... що робити зараз будеш?

- Попрацювати треба. А ти, що робити будеш?

- Подзвонив однокласнику, поїду до нього, малювати стінгазети

- Ти малюєш?

- Так, вчився у школі малювання

- Зрозуміло, тоді не буду затримувати — Артем посміхнувся і пішов у кімнату Маші. А я пішов у кімнату Ксенії. Я дістав з шафи свої джинси і чорну кофту. І одягнувся, поклав телефон у кишеню джинсів. І вийшов у коридор. Потім одягнув курточку і чоботи та вийшов з квартири. І своїм темпом пішов до Марка. На вулиці прохолодно та капає дрібний дощик. Але це не заважає аби трохи пройтись і подихати свіжим повітрям.