7.3 глава "У бабусі"

7.3 глава

Костя.

Ранок.

Я прокинувся Ксенія як на диво спала біля мене. Не встала рано. Що мене здивувало. Я подивився на годинник. Ще тільки 5:45. А я вже прокинувся і не хочу спати. Я встав, одягнувся. І вийшов у коридор. У хаті тиша. Всі ще сплять. Я зайшов на кухню. І вирішив приготувати сніданок. Готувати я навчився. Вирішив приготувати як вчора робила Ксеня. Приготувати млинці. Дістав потрібні інгредієнти та почав готувати. Тихенько, щоб нікого не розбудити. Змішав всі інгредієнти, зробив тісто, як на мене вийшло чудово. І почав смажити. Майже посмажив всі млинці, як в кухню зайшла бабуся.

- Костя? Що ти робиш?

- Вирішив всім приготувати сніданок

- О, молодець. Не думала, що ти...

- Навчусь готувати?

- Так

- Все заради вашої онуки

- Любиш її?

- До нестями — бабуся почала посміхатись. А потім взяла один млинець і відкусила

- Молодець, смачні млинці

- Дякую, мені приємно, що вам сподобалось — я виключив газ і відставив пательню на іншу конфорку.

- Йди буди Ксенію, треба, щоб вона мені допомогла

- Нехай спить, давайте я вам допоможу

- Ну, добре

- Яка допомога вам потрібна?

- Треба у літній кухні... там є три банки, їх треба помити. Сьогодні прийдуть люди купувати молоко

- Так сьогодні наче не субота

- Ці люди у четвер приходять по молоко

- Зрозумів. А де ці банки мити?

- У хату занесеш

- Добре, а ви, що робитимете?

- Корову треба вивести на пасовище поки є можливість, а то взимку буде у хліву

- Цілу зиму у хліву? — здивовано запитав я

- Так

Я пішов одягнувся та пішов у літню кухню взяти три банки, які треба помити. Зайшов у літню кухню. На столі стояли лише три банки. Я їх взяв обережно, щоб не розбити. Зайшов у хату. Зняв курточку та пішов мити банки. Помив першу трьохлітрову, а потім дві однолітрові. Витер їх насухо. Та поставив у коридорі на стіл. У хату якраз зайшла бабуся. Хм... вона так швидко вивела корову на пасовище. Вона подивилась на мене, а потім на банки.

- Вже помив? Молодець

- Ще з чимось допомогти?

- Ні не треба — бабуся подивилась на мене — Костю, як Ксенії повезло з тобою. Добрий, красивий та ще й любиш її. Зовсім не схожий на її батька. Повна протилежність

- І готовий завжди допомогти — бабуся посміхнулась, а потім мене обійняла.

- Йди буди Ксенію. Ось тепер їй точно треба вставати

- Добре — я зайшов у кімнату Ксенії. Вона спить. Спить на животі та посередині ліжка. Я присів на краєчок ліжка, бо по-іншому не вийшло. Ще раз подивився на свою принцесу.

- Принцесо, — сказав я тихо і доторкнувся до її волосся, яке було розпущеним — вставай, прокидайся

Ксеня відкрила трохи очі та посміхнулась. А потім побачила, що я вже в одязі. Відкрила повністю очі. Перевернулась на спину. І протерла очі.

- Давно встав?

Я подивився на годинник.

- Півтори години тому, — я посміхнувся. Ксеня здивовано подивилась на мене — я вже трохи допоміг твоїй бабусі

- Навіть так? — вона сіла на ліжко

- Мг...

Ксеня встала. Почала одягатись, а я в цей час застелив ліжко. Ми вийшли на кухню. Ксеня взяла чашку налила у неї воду та почала пити. Випила воду й подивилась на стіл.

- Бабуся приготувала вже сніданок — я почав посміхатись

- Не вгадала, це я приготував млинці — Ксеня здивовано подивилась на мене.

- Серйозно?

- Так

- То, що мій чоловік вміє готувати?

- Так — Ксеня підійшла до мене, поцілувала

- Тепер я знаю, хто мені буде готувати сніданок ― вона ще раз мене поцілувала у щічку — в ліжко — ми почали сміятись

- Ну, можна й так — я поцілував принцесу в губи. Вона підійшла до столу й взяла один млинець. І почала його їсти.

- Молодець, смачні млинці вийшли

- Мене бабуся теж похвалила. Що робити сьогодні будемо?

- Ми підемо до Діани. Вона сказала Маші, що Тарас вже поїхав. Будемо у неї. А ви я не знаю, робіть що хочете

- Добре

Після того як Ксеня доїла млинець. Пішла вмиватись.

За годину всі встали. Поснідали. Мене всі похвали, що я молодець. Що навчився готувати. Потім ми всі включно з дядьком Андрієм допомогли бабусі. Після дівчата пішли до Діани. Бабуся пішла з ними. А ми втрьох залишились вдома.

Зайшли на кухню. Сіли за стіл.

- Хлопці, ви п’єте? Чи ведете здоровий спосіб життя?

Ми почали сміятись.

- П’ємо — сказав Артем

- Ну, тоді ось — дядько дістав три келихи й пляшку віскі. Він налив його у келихи. Дав нам їх та собі. Потім сів за стіл і подивився на нас — поговоримо трохи?

- Ну, так — я не проти про дядька Ксенії дізнатися щось.

- Скажіть, любите дівчат?

- Як я сьогодні сказав бабусі. Кохаю Ксенію до нестями — дядько почав сміятись

- А ти?

- Я Машу люблю так само як і Костя Ксенію

- До нестями? — спитав дядько

- Так

- Хлопці, а як ви познайомились з дівчатами?

- Ну, я написав, що хочу познайомитись з дівчиною. Ми з Машею почали спілкуватись

- А у мене історія цікавіша

- Цікавіша?

- Так. Я сидів у кафе, пив каву. Подивився у кафе зайшла дівчина. Вона зайшла тримала у руках дві книги. Купила собі каву...

- Я так розумію мова йде про Ксенію? — запитав дядько

- Саме так, так от... вона сіла за сусідній столик. Почала пити каву та читати одну з книжок. Я побачив, що до неї почав приставати один чоловік. Я за неї заступився. Коли я вдарив того чоловіка, Ксенія злякалась забула у кафе книжки й окуляри. Я їх забрав, подумав, може зустріну її.

- І зустрів

- Так, на наступний день у коледжі. Зіштовхнулись, у неї випали книги та зошити. Я допоміг їй їх зібрати і впізнав її. Віддав окуляри і книги, а потім запросив на побачення. І з тих пір ми разом