5 глава "Минуле повертається?"

П’ята глава

Пройшло три тижня

Останній тиждень після пар я гуляв з Ксенією у парку, бо погода значно стала краще і тепліше. Але вчора коли ми з Ксенією гуляли, моїй принцесі хтось подзвонив, у неї враз змінився вираз обличчя і вона почала труситися. Ксеня розмовляла з кимось на підвищеному тоні. Я бачив її перший раз такою злою. Вона поклала трубку і розплакалась. Я обійняв її міцно. Вона ще довго не могла заспокоїтись. Я попросив їй мені все розповісти, але Ксеня сказала, що не хоче про це говорити.

Я прокинувся від звуку мотоцикла. Я встав з ліжка і зайшов на балкон. І побачив якогось хлопця, який сидить на мотоциклі. Хлопець був схожий на людину, яка вибиває з людей борги.

- Хто це? І що він тут забув? ― пошепки сказав я

Хлопець встав з мотоциклу і підійшов ближче до будинку.

- Ксенія!!! Я знаю, що ти живеш тут!!!! ― закричав він ― краля, виходь до мене....я за тобою скучив!

- Що він хоче від Ксенії? ― знову пошепки сказав я і зайшов у кімнату швидко вдягнувся та вибіг у під'їзд до квартири Ксенії.

Я подзвонив у дзвінок. Ніхто не відкрив. Я подзвонив Ксенії. Ксеня відповіла лише з другого разу.

- Принцеса, відкрий

За декілька секунд, Ксеня відкрила двері, я швидко зайшов у квартиру. Ксеня стояла вся заплакана і трусилась. Я її обійняв дуже міцно. До нас вийшла сестра Ксенії.

- Привіт, знаєш, що сталося з Ксенією?

- Знаю, Ксеня підемо вип’єш заспокійливе

Сестра обійняла Ксенію і ми разом зайшли на кухню. На кухні стояла Діана і робила каву.

Ксеня сіла на стілець, Маша дістала їй заспокійливу таблетку і дала Ксенії її випити. Діана подивилась на мене.

- Привіт, каву будеш?

- Буду......давайте розповідайте, що сталося і хто той амбал

- Я.......коли ще вчилась в школі ― тихо і тремтячим голосом сказала Ксеня ―...почала зустрічатись з хлопцем......він на десять років старше мене....ми зустрічались з ним рік..мені на той момент було 15 років......я випадково дізналась, що він вбив свою дружину і його розшукує поліція. Я порвала з ним стосунки....зараз він вже на свободі....останні його слова були “ти все-одно будеш зі мною!” .....я його боюсь. Коли я прийшла до нього щоб сказати, що ми розлучаємось....він ледь мене і зґвалтував....я ледве від нього убігла....мені страшно.

Я підійшов до Ксенії.

- Зі мною ти в безпеці.... ― я присів до неї, взяв обома своїми руками її праву руку, і поцілував її ― пам’ятаєш як я наваляв тому чоловіку з кафе?

- Пам’ятаю

Ксеня трохи заспокоїлась і посміхнулась.

- ......Я не піду сьогодні у коледж

Ксеня шморгнула носом і витерла сльози.

- Добре, я залишусь з тобою

Маша підійшла до вікна та подивилась у вікно.

- Сидить на лавці, звідки він дізнався, що ми тут живимо?

-...... Я боюсь виходити з дому

-  Не думаю, що він буде тут сидіти кожен день ― сказала Діана

- А, можливо і буде — знову розплакалась Ксеня

- Може підете до Ксенії в кімнату? Нехай поспить трохи ― сказала Маша — побудь з нею, будь ласка — вона подивилась на мене

- Добре — я посміхнувся

Ксеня встала, я взяв її за руку і ми пішли у її кімнату.

Кімната Ксенії чимось нагадувала мою кімнату. Ксеня лягла на ліжко і закрила очі. Я трохи відкрив двері на балкон. І побачив, що той чоловік ще сидить на лавці. Я почув, що дзвонить мій телефон, я вийшов з кімнати і взяв трубку.

- Привіт, Костя ― я почув голос Христі

- Привіт

- Чому тебе нема на парі?

- Я захворів

Для більшої переконливості я кашлянув.

- Ти ж пам’ятаєш, що у понеділок ми їдемо у Київ на конкурс?

- Пам’ятаю

- Перекажи Ксенії, ти ж напевно зараз біля неї...... разом “хворієте”

- Добре, скажу...все бувай

Я поклав трубку і зайшов у кімнату до Ксенії. Вона заснула, я ще раз підійшов до вікна і подивився чи цей чоловік сидить. Він ще сидів.

- Коли ця падла вже піде? ― пошепки сказав, я ліг біля Ксенії і обійняв її.

Я ніколи і подумати не міг, що це сонечко, тобто Ксеня може вляпатися в таку історію. Як їй допомогти? Поки ще не знаю. А може йому наваляти? Та ні маячня, він може заяву в поліцію написати. Що робити?! Я повинен її захистити! Я обійняв мою принцесу міцніше і закрив очі.

Я відкрив очі. Здається я заснув, тоді. Я подивився на ліжко. І не побачив на ліжку біля себе мою кохану. Де Ксеня?

Я розвернувся й побачив її. Вона стояла біля вікна. Ксеня дивилась у вікно.

- Ще сидить, ― сказала тихо вона — чому його так рано випустили? Блін! Блін! Блін!

Вона закрила лице долонями. Я почув, що моя принцеса почала плакати. Я встав і підійшов до неї. Міцно обійняв її.

- Я тебе захищу від цього виродка. Мені боляче дивитись як ти плачеш.....я щось придумаю, щоб здихатись від нього.

Ксеня подивилась на мене із заплаканими очима

- Ти його вб’єш?

- Ні ти, що

- І, не треба....я не хочу, щоб ти був схожий на нього...тебе ж можуть посадити у тюрму із-за нього

- Я щось інше придумаю, щоб це ніяк не було пов’язане з криміналом

- Який ти хороший.....але що можна придумати?

У кімнату зайшла Діана. Вона подивилась на нас. І підійшла до нас.

- Слухайте, давай підемо на кухню і пообідаємо. Ми з Машею приготували обід

- Я не голодна ― сказала Ксеня

- Ми зараз прийдемо

Діана вийшла з кімнати. Я нахилився до Ксенії і поцілував її у губи. А потім подивився на неї.

- Принцеса, тобі дійсно треба поїсти

Ксеня подивилась на мене з сумними очима. Вона обіймала мене дуже міцно і не хотіла відпускати. Я її підняв і вона обхопила мене ногами. І я виніс її з кімнати. Я заніс її у кухню і посадив за стілець. На столі стояли чотири тарілки з супом, і малесенький кошик з хлібом. Ксеня подивилась на стіл.