7 глава "Конкурс"

Сьома глава

Ми виступили, добре...як так думаю. Так от, ми виступили. Наступні, хто виступав Віола з своїми однокурсниками. Коли вона проходила до трибуни, то побачила мене. Віола подивилась на мене здивовано, наче подумала “що ти тут робиш?”

Мої дві колишні і Ксеня, моя нинішня дівчина, скажімо та зустрілись разом. Це прям якесь комбо. Ото повезло так повезло.

Віола весь свій виступ майже весь час дивилась на мене. Мені було максимально не комфортно. До речі, а виступ був нічого так, не поганий. Але у нас був краще!

Виступили ще чотири скажемо так міста. І організатори зробили нам всім невелику перерву.

Я, Ксенія і Христя підійшли до столика з бутербродами і взяли по одному, потім взяли по стакану кави і сіли за столик.

- Я думаю, ми добре виступили — сказав я

- Повністю з тобою згодна — сказала Христя і ми подивились на Ксенію

- Що? Я теж так думаю — сказала вона й посміхнулась

Я побачив, що до нашого столика йде Віола.

- Блін

- Що таке?

- До нас Віола йде

Вона підійшла до нас.

- Привіт, я не очікувала побачити вас тут...тим більше у такому складі

- Що хочеш?

- Просто хотіла привітатися

- Йди звідси! — крикнула Христя

Христя наче прочитала мої думки.

- Я й не могла подумати Костя що ти їх познайомиш. Ти хоч знаєш що ось ця його колишня — Віола дивлячись на Ксенію показала пальцем на Христю

- Знаю, і, що? А ще я знаю, що ти відьма. І я бачу, що ти відповідаєш своєму образу, не дивлячись на те, що ти у блузці і спідниці

Я й Христя почали сміятися. Віола почервоніла.

- От дурепа

- Що ти сказала на Ксенію?

Я встав зі стільця.

- Ти, що підійдеш до мене і вдариш?

- Я вже тобі тисячу раз казав, а ти напевно запам'ятати не можеш. Я дівчат не б’ю! Я щось інше вигадаю! А тепер йди звідси!

Віола вся почервоніла пішла від нашого столика.

- До цих пір за тобою бігає?

- Так, задовбала вже

- Тобі допомогти від неї позбавитись?

- Як? Ти ж не вб’єш її

- Ти, що з глузду з’їхав... звісно, що я її не вб’ю — сказала Христя

- Ми щось придумаємо — сказала Ксеня і подивилась на Христю і посміхнулась

- Дівчата ви просто класні, буду вам вдячний

Я ніколи подумати не міг, що Ксеня з Христею будуть добре спілкуватись. І у мене таке передчуття, що дівчата стануть подругами. Якщо чесно, я не проти, щоб вони спілкувались. На скільки я знаю у Христі зовсім немає подруг. Я не розумію чому адже вона багато з ким спілкується.

Закінчилась перерва, ми знову зайшли у зал і сіли на свої місця. Почались знову презентації.

Сьогодні з двадцяти чотирьох міст виступила половина. Зараз я згадаю, які саме міста представили свої коледжі. І так, це Київ, Одеса, Львів, Луцьк, Тернопіль, Харків, Херсон, Миколаїв, Хмельницький, Вінниця, Полтава та Чернівці. Всі інші міста, ті які я не назвав виступатимуть завтра.

Нас забрав Павло Леонідович і повіз у готель. Ми довго туди їхали, бо на дорогах були затори. Приїхавши у готель, ми зайшли у свій номер. Я уступив душ дівчатам. Вони по черзі сходили у душ, потім у душ сходив я. Нам у номер привезли нашу вечерю. Ми поїли і лягли спати. Ми дуже втомились, тому заснули всі дуже швидко. Завтра нас очікує теж саме, що і сьогодні тільки є одна відмінність, завтра ми просто будемо сидіти і дивитись.

Ми прокинулись о восьмій годині. Всі по черзі прийняли душ і нас забрав Павло Леонідович і ми пішли снідати. Поснідавши, ми прийшли у номер, переодяглись у офіційні костюми і за нами приїхала Марина Геннадіївна і знову повезла нас у коледж на конкурс.

Ми приїхали у коледж. Сіли на наші місця у актовому залі.

Почався конкурс, ми дивились виступи. Сьогодні друга частина конкурсу повинна тривати на дві години довше. Тому у нас було дві перерви. Друга перерва була коли вже всі виступили і журі вирішували хто переміг. В цей час мені стало якось не по собі, я дуже нервував. Мої дівчата це помітили. Вони обійняли мене разом і мені стало спокійніше.

Нас всіх покликали у актовий зал. Ми всі сіли на місця і чоловік який вів оцей конкурс почав свою промову:

“Дякую всім, хто представляв свої міста і свої коледжі. Це були важкі два дні як для вас так і для нас. Спершу ніж я скажу, хто переміг я скажу ще декілька слів. Всі ви великі молодці! Всі старанно виступали, ми на всіх звернули увагу і наше рішення було одноголосним. На моїй практиці це вперше, коли всі члени журі вибрали один й той самий коледж. І так, ось настав цей момент для оголошення результату. І переможцем конкурсу “Найкращий коледж в Україні” стає...... — я схрестив пальці та закрив очі — стає коледж з міста Одеса....Театрально-художній коледж! І їх керівник Марина Геннадіївна”.

Я відкрив очі та побачив, що дівчата почали стрибати від щастя. Чоловік сказав, щоб ми вийшли на сцену. Ми вийшли на сцену. Він вручив нам кубок і сказав, що наш коледж отримає грошову винагороду, а нам він видав подяки.