8 глава "Приїзд додому і початок вихідних"

Восьма глава

Ранок. Нас з готелю забрав Павло Леонідович і повіз зразу на вокзал. По дорозі на вокзал він нам дав гамбургери і чорний чай. Ми їли прямо у машині. Коли ж приїхали на вокзал. Він сказав, що у Київ ми поїдемо самі, адже Марина Геннадіївна зайнята, а він сам не може поїхати з нами, бо у нього тут сім’я і йому треба бути ввечері дома.

Перед тим як ми зайшли у поїзд Павло Леонідович дав нам їжу. Сказав, що це спеціально для нас приготувала його дружина. В сумочці лежало котлети, булочки з м’ясом і термос з чаєм, ну і 6 паперових стаканів.

Ми зайшли у вагон, знайшли наше купе і зайшли в нього. Там крім нас нікого не повинно бути сказала нам провідниця. І це добре, що ми будемо тільки утрьох в цьому купе їхати.

Дівчата поклали свої рюкзаки під сидіння і сіли на один той самий диван. А я сіла навпроти них.

Через п’ятнадцять хвилин поїзд поїхав.

- Ну, що дівчата — дістав я з рюкзаку карти — пограємо?

- Ти ж казав, що з нами не цікаво грати — сказала Ксенія

- І все таки

- Добре, роздавай — сказала Христя — на що граємо?

- На інтерес

- Так не цікаво

- Так... якщо я виграю п’ять ігор ти тоді коли приїдемо виправиш мені всі погані оцінки

- Хм...добре — сказала Христя — тоді коли я виграю ти на кожному семінарі будеш відповідати

- Так у нас вже практично вони закінчились, але добре так і бути, Ксеня якою буде твоя умова?

- Якщо я виграю Костя ми підемо в тренажерний зал і навчиш мене займатися боксом

- Добре

- Боксом? — запитала Христя

- Так — сказав я

- О, тоді я змінюю свою умову на таку як у Ксенії...якщо ти звісно не проти — Христя подивилась на Ксенію. Вона посміхнулась.

- Я не проти

У Христі до Ксенії як і у Ксенії до Христі не було ніяких умов.

Ми почали грати.

Першу гру, як думаєте хто програв?....звичайно я

- Знову — сказав я

- Так, вчорашній вечір продовжується

- Здається, що так — сказала Христя і вона з Ксенією почали сміятись

Ми ще зіграли дві гри і фух....сьогодні мені трохи повезло. Другу гру програла Ксенія, а третю Христя.

- Ну, що рахунок 1:1:1 — сказала Ксенія

- Так, давайте до десяти, нічиї точно не може бути — сказала Христя

- Згоден, а ти?

- Згодна ― Ксеня посміхнулась і роздала карти

Через півгодини ми закінчили грати з рахунком три програшу у Ксенії два у Христі і п’ять у мене.

- Грати у карти це не твоє — сказала Ксенія

- Повністю з тобою згоден

Я склав карти у коробочку.

- Так, значить завтра зранку йдемо у тренажерний зал

- А, як же пари?

- Які пари? Мені написала наша кураторка, що нам можна на пари завтра не приходити

- Так це добре — сказала Ксеня — зранку тренажерний зал, а вдень ближче до вечора поїдемо до мене додому у село

- Добре — сказав я

Христя на нас подивилась і просто посміхнулась.

У мене задзвенів телефон. Мені дзвонила мама.

- Привіт синку, а ти де?

- Я вже їду з Києва додому

- А, що ти робив там?

- Потім розкажу, а ти вже дома?

- Так, годину тому приїхала

- Я о дванадцятій, може трохи пізніше буду дома

- Добре, чекаю

- Так, до зустрічі

- До зустрічі

Вже вечір. Ми приїхали в Одесу на знайомий нам вокзал. Я викликав таксі. І ми поїхали до дому Христі. Спочатку завести вирішили її.

- Завтра зустрінемось — вона відкрила двері машини і вийшла

- Ти ж пам’ятаєш о десятій біля тренажерного залу

- Так, бувайте

- До завтра

Вона закрила двері машини. І ми поїхали до нас додому.

Через двадцять хвилин ми приїхали до нашого будинку. Ми зайшли у будинок. Я довів Ксенію до її квартири.

- Сьогодні я переночую у себе — сказав я

- Добре, коханий — вона поцілувала мене у щічку — завтра о восьмій я тобі подзвоню

- Добре, я вже піду

Ми поцілувались, Ксеня зайшла у квартиру, а я пішов додому.

Зайшовши у квартиру я побачив маму, яка вийшла з кухні.

- Привіт, синку — вона підійшла до мене і ми обійнялись

- Привіт, мам.

Ми пройшли у кухню.