16 глава "Лікарня"

Шістнадцята глава

Наступний день.

Я прокинувся від того, що хтось налив на моє обличчя воду. Мене знову розбудила жорстоко Ксеня.

- принцеса, що ти робиш?

Я витер своє обличчя руками.

- вставай на ранкову пробіжку підемо — Ксеня вже як живчик, не те, що була вчора, коли приїхали.

- не хочу — сказав я і розвернувся на бік до стінки і тут я й ще отримав другу порцію води.

- вставай!

- чому ти так наполягаєш?

- нас через п’ятнадцять хвилин на вулиці біля під'їзду чекатимуть Ілля і Христя!

- що? — я повернувся до Ксенії — Ілля і Христя?

- так...я вчора о десятій вечора розмовляла з нею і запропонувала сходити з нами на пробіжку

- і що вона?

- погодилась, так що вставай

Я був здивований, вони дійсно як подруги. Хоча яка вже різниця. Христя зустрічається з Іллею і я їй точно не потрібен. Тим більше я Ксенії зробив пропозицію.

- добре, встаю.

Я протер очі і сів на ліжко. У мене якісь погані передчуття. Наче ось ось щось станеться погане. Я не хочу йти на цю пробіжку. Але якщо Ксеня хоче щоб я пішов з нею, то так тому і бути.

Я встав з ліжка зразу вдягнув спортивний одяг і пішов вмиватися. По дорозі у ванну кімнату я побачив як в неї зайшла Маша. Я підійшов до дверей ванної кімнати і сперся на стіну.

- Маша, ти довго там будеш?

- думаю, через півгодини вийду!

Я пішов у кухню і вмився там. На кухню зайшла Ксеня. Вона подивилась на мене.

- пробач, що я тебе так розбудила

- нічого. Пішли чи як?

- пішли

Ми зайшли у коридор, вдягли взуття і вийшли на вулицю, де вже нас чекали Ілля і Христя.

- добрий ранок — сказав Ілля, він подивився на мене — ти якийсь не в настрої чи мені так здається?

- не здається, тебе коли-небудь будили, наливаючи на обличчя воду?

- ні

- а мене сьогодні так Ксеня розбудила — Ксеня почала сміятися

- ну, що побігли чи будемо розмовляти?

- побігли

Ми побігли у сторону коледжу. По дорозі ми обговорювали, а точніше згадували кемпінг. Дівчатам було мабуть ніяково. І тут я трохи зачепився за щось і впав. Всі підбігли до мене.

- Костя, ти як?

У моєї принцеси було перелякане обличчя. Вона присіла до мене.

- нога сильно болить — сказав я

- викликайте “швидку” — сказала Ксеня, вона нічого не питала де і як болить. Як тоді у Христі. У мене було видно, що з ногою щось не так. Христя викликала “швидку”. Тепер зрозуміло чому у мене було таке погане передчуття.

Поки не приїхала “швидка” Ксеня сиділа біля мене.

- ти був правий...не треба було тебе так рано будити і на пробіжку заставляти йти — вона почала плакати — пробач, будь ласка.

- нічого, що сталося, те сталося — я казав так ніби у мене нічого не боліло, але насправді моя нога дуже сильно боліла, наче в неї вбивали цвяхи — перестань, будь ласка плакати — я подивився на неї злим поглядом, бо було дуже боляче.

“Швидка” приїхала через двадцять хвилин. З машини вийшов фельдшер. Він оглянув мою ногу і зафіксував її щоб нога не рухалась. Я разом з Ксенією, Іллею і Христею поїхали у лікарню. Мені вкололи знеболювальні ліки. І мені не було вже так боляче.

Ми приїхали у лікарню. Мене завезли у відділення. Ксеня завжди знаходилась біля мене. Вона йшла біля мене і я бачив на її очах сльози. Мене поклали на ліжко у кабінеті приймального відділення. До мене підійшов через п’ять хвилин лікар. Він оглянув мою ногу і сказав, що мене зараз повезуть на рентген. Мені зробили рентген до мене знову підійшов лікар і сказав, що у мене не такий складний випадок, у мене просто тріщина.

Я дав свій телефон Ксенії і сказав щоб вона подзвонила моїй сестрі. Мамі не захотів щоб вона дзвонила. Мама до моєї принцеси і так не дуже добре відноситься, а якщо вона дізнається, що це саме Ксенія заставила мене вийти на пробіжку. То можливо зненавидить її, але точно нічого хорошого не буде.

Ксеня подзвонила Насті, розказала всю ситуацію, і де ми зараз знаходимось. Настя сказала, що скоро приїде.

Мені наклали гіпс і лікар сказав, що мені треба полежати у лікарні і що ногу не треба напружувати. І в найближчому часі забути про спортивні заняття. Я дуже засмутився, але добре, що не треба ніякої операції.

Трясця! Як я міг так впасти? Тепер мені треба відкласти вступ до університету на рік...Трясця! Я дуже хочу вчитись там. Але блін, нога. Я сам себе підвів! Доведеться Ксенії самій поступати. Але вона ж у групі буде не одна. З нею буде вчитись ще Діана.

Ксеня сиділа біля мене і тримала мене за руку.

- як себе почуваєшся?

- нога болить