11

Коли я зайшла до нашої кімнати відчула солодкий смак гіркого шоколаду.Мабуть,це наше кохання таке солодке з гірчинкою.Відкрила пакуночок ,а там скільки всього прекрасного.

-Та він тебе балує.

-Таккк..

-Ви помирились ,чи як?

-Якось саме все вирішилось ,може,так і краще.

-Так ,давай збиратись .Ми маємо бути красотками...

-З радістю)

Жоз дістала свою величезну сумку для косметики і почала наводити тоненькі стрілочки,які так пасували до її волосся. До речі,доглядати за ним треба якісно і довго,але результат цього вартий.Потім взяла палітру з помадою і по черзі наносила тон за тоном.Як вона це робить ,по -королівськи шикарно!Поки вона це робила я сфотографувала її . Ця усмішка заворожуєєє. Вона богиня!!!

-Хей ,давай тебе трохи підправимо.

Взяла туш,олівець палітру і почала легенько наводити контури .Знаєте ,а секрет у бровах.Якщо вони доглянуті -обличчя  виразніше.

До вибору одягу ми підійшли відповідально.Для чого одягатись надто відверто чи безглуздо? Жозефіна одягла довго плаття в стилі "90-тих".Воно гармонійно поєднувалось з її зачіскою і макіяжем,а я -улюблені джинси і топ з сорочкою.

-Що ??НІ ,ні ,ні.Ти так не підеш,-мовила подруга

-А що не так?

-Ну це ж банально..

-То ,що ти скажеш одягнути?

-Ну наприклад оці чорні шорти ,білий топ ,,ось цю чорну куртку і підбори.

-Ні ,я не люблю підбори

-Лише сьогодні.

-Це  так треб??

-Точно ,треба!

Я глянула в дзеркало і зрозуміла :ТАКОЮ я себе ще не бачила.Я не знала чи подобаюсь собі чи це тільки образ,але це все триватиме не довго.

Ми вийшли на вулицю,але Ноа ще не було .До нас підійшли ,якісь чоловіки ...Нам дуже страшно.....

Чоловіки наближались до нас.У руках тримали пиво і курили цигарки ,нам було дуже страшно.В той момент ми ні про що думати не могли ,лише про те ,як втекти...По тілу котились мурашки ,але не звичайні теплі,а холодні та швидкі. Нове місто ,нема знайомих і взагалі відомих доріг і вулиць. Вони почали щось говорити

-Гей,красуні,йдіть сюди ..

У відповідь ми просто вирішии йти назад і прискоритись ,як тільки можна.Вони рушили за нами ,а нам ставало все більш страшно..Раптом чую:

-Хей.Ану геть звідси !Куди йдете ?Зараз поліцію викличу.

Погрози стали марні  ,а я впізнала голос Ноа,але зупинитись щось не дозволяло.Все ми в пастці ,вони майже біля нас. Ноа підійшов почав їх бити , один підійшов зовсім близько і я вихопила з його рук пляшку і вдарила його по голові..Жоз скрикнула , але чоловік був дуже п*яний і не втратив свідомості.Ноа погукав:

-Дівчата , сюди !

Ми підбігли  і він відчинив машину ,все ми в безпеці.

-Ноа,де ти був?Нам так страшно було..

-Я завозив жінку в лікарню,її збила машина  на перехресті.Всі швидкі були зайняті ,тому я мусив її завести.

-Тобто ти герой?

-Жоз,давай без цього..

-То як,їдемо чи ні?

-Якщо ми тут ,то чого б не поїхати?

-Давайте небудемо довго затримуватись там...

Приїхавши в "РозенРів" ми залишили там Жозефіну з її братом  і домовились ,що прийдемо через 2 години.Оскільки ми не були фанатами гучних вечірок,то вирішили протись сонним містом і зайти в секретне місце.

-Русь,оскільки ми зараз самі розкажи ,що хотіли ті чоловіки і як вони на вас натрапили?

-Ми просто вийшли і  чекали тебе ,а вони почали до нас підходити  ,бо були п*яні...

-Ти сильно злякалась?

-Ну тепер я з тобою і мені не страшно.

-Я  дуже шкодую ,що так вийшло ,але та інка була сильно поранена,ось бачиш ,сліди в машині..

-Я горжусь тобою!

МИ просто гуляли нічним містом . Вогні сяяли так ніжно і сонно що я не могла їх не сфотографувати.       Ноа підтримував мене у цьому.Йому подобається моє захоплення.Знаєте,тут чудесна архітектура і взагалі моя душа живе тут,мабуть,з народження.Ми говорили про все на світі ,бо втратили багато моментів ,але  ні про що не шкодуємо.Жоз обожнює вечірки ,не так їх ,як нові знайомства .а ми не любимо надто великих гулянь,тай тут немає знайомих.Ноа казав,що за два дні розпочнеться навчання і ми будемо менше бачитись .Це не могло радуватия(.Добре,що Жоз буде зі мною ,коли Ноа буде зайнятий.

-А знаєш що?Йдемо..

-Хей ,куди ?

ВІн просто потяг мене за собою.Ми підійшли до якоїсь мленької будівлі і я побачила ,щось прекрасне.

-Нумо,йдемо.

-Ноа,що це?

-Зараз сама все побачиш...

-Вау, яка краса))

-Тобі подобається?

-Тут дуже гарно. Це місце не може не подобатись...Як ти дізнався про нього?-Це секрет , але скажу одне -я люблю сюди приходити і бути на одинці...

Ви ніколи не здогадаєтесь ,що це за місце.Зараз я опишу його:маленька сіра кімната ,посередині стоять чотири великих столики і старі стільці.На столиках нікому не потрібні ноути і охайні вазии з квітами.Біля вікон ,на великих підвіконнях постелені кольорові пледи і лежать подушки різної форми.На вікнах написані мотивуючі цитати ,тьмяне світло  підкреслює тишу цієї кімнати.З самого боку ,біля дверей стоїть шафка з напоями і смаколиками.Тут нема нікого ,хто всім цим керує.Сюди можна приходити лише особливим людям.Про це місце можна дізнатись лише  з благодійного ярмарку,на якому не більше 20 людей.Зараз тут порожньо.Ми зайшли вчасно.Ноа зробив нам малинового чаю і взяв смаколиків.Я сіла на підвіконня і почала записувати думки у мій скетч.Так я його використовую не за призначенням ,але ж ви мене не осудите ,правда?Вечір тут це справня казка.Настав час коли ми мали йти назад ,щоб забрати Жоз,але якраз вона подзвонила і сказала ,що її додому проведуть .Я була дуже здивована ,бо вона ніби нікого не мала ,а брат працює барменом ,тобто це не він.Я перепитала ч и все добре і чи вона впевнена ,все було гаразд,тому ви вирішили ще трохи побути тут і подивитись якийсь фільм.З хорошими людьми в хорошому місці час летить дуже швидко.Хочеться ,щоб ці моменти тривали довго , але , мабуть ,так треба. 

Ноа провів мене додому. Ми попрощались і я щаслива зайшла в кімнату.Жоз не було і я почала хвилюватись .Телефон вона забула вдома,тобто вона приходила додому,але де вона зараз .Шукати її десь це безглуздо ,тому я вирішила трохи зачекати.На щастя,через 15 хвилин подруга зайшла до оселі.