12

Сьогодні саме той бажаний понеділок зі всіх понеділків.Саме сьогодні я стану студенткою і вперше зайду в університет на всіх правах студента . Я очікую багато від цього дня і , надіюсь,мої очікування не будуть марними.

Ви вже зрозуміли ,що ніч була безсонна і прокидатись о 6 було важко.Попри всі "треба" мій організм голосив "не хочу".На щастя,Жоз підняла мене з ліжка .Я неохоче пішла в ванну і тільки тоді зрозуміла ,що це саме той Понеділок.Я швиденько прийняла душ ,зробила маску для лиця і почала готувати сніданок.

Для Жозефіни цей день мав стати теж важливим.Ми домовились обмінятись всіма новинами і гарно посидіти вечері.

Я згадала про подарунок ,який Ноа попросив відкрити саме сьогодні.Я вже не могла дочекатись того моменту ,коли подякую йому за це.Я відкриваю пакуночок ,а там така краса...Плиточка чорного шоколаду з арахісовим кремом і полунучною карамеллю,невеличкий планер , картограма улюблених місць Ноа ,       фотографії фламінго і гарно оздоблена глянцева чашевка з нашими улюбленими фото.Я була дуже вражена.Такий гарний початок дня.Зрозуміла ,що варто поспішити в університет .НЕ гарно в перший же день запізнитись .Я одягла чорні смуговані штани з червоним виразним пояском і чорний топ ,а на верх легеньку білу блузочку.Обійдемось без підборів ,сьогодні лише кросівки.ХМММ.ЩО б такого придумати із зачіскою??Може трохи підкрутити ?Чи просто зачесати???Спитаю в Жоз.

-Жоз,як краще:підкрутити волосся чи зачесати на бік з цією пов*язкою?

-Давай краще підкрутим..Давай допоможу

-Тільки у нас не більше 15 хвилин на це.

-Зичайно ,я не готова залишитись без сніданку.Сідай .

-Розкажи про вчорашній вечір ,що ти відчуваєш до того плопця і взагалі як його звати?

-Ох,я трохи переборщила з ним ,напевно....

-В чому річ?

-Забагото наговорила..

-Ну ти ж не видала життєву клятву???

-Звісно ні!

-Тоді все нормально...Як його звати?Звідки він?

-Не повіриш ,але пообіцяй не сміятись.Ок?

-Ну добре..

-Його звати .....АЙпетрик

-Хех,як ти кажеш?

-АЙпетрик....

-Ну і ну.Хто ж таке ім*я придумав,га?

-Коли його батько прийшов записувати ім*я хлопця у відділ ,якраз працював його друг і питав як би той назвав сина .

-Ну і ???

-Той перелічив,а батько каже ,що став сумніватись..

-Не можу зрозуміти ...

-СЛУХАЙ.....Друг питав як записати ,а чоловік відповів з довгою паузою АЙЙЙЙ Петрик!Той хто записував подумав ,що той дивний чоловік мав на увазі не Петрик .а АЙ петрик,так і вийшло..

-Оце так,я не маю слів ...

-Але це не страшно ,після завтра йому буде 18 і саме в той день він може змінити своє їм*я,як понолітній.

-Це добре...

-Надіюсь за два дні у нього не виникне ніяких конфліктів чи смішних ситуацій.Я йому порадила,щоб він домовився з викладачами про те ,щоб його називали Андером і всі так думали ..

-Це ти правильно зробила.

-Все!

-Ого,я таких гарних локонів ще не бачила.Як ти вмієш це робити ,якщо тобі це не потрібно?

-Мабуть,від мами передалось..Ой,час снідати

Ми швиденько посніали ,взяли вишукані сумки і розійшлись по університетах...

Вам знайоме відчуття страху на новому місці?А мені так..Я шалено боюсь щось зіпсувати,але ,надіюсь, все буде добре. Я вже дійшла до свого університету,ви б його бачили ,ЦЕ ПРОСТО МРІЯ...Велика будівля в стилі ренесанс і готичними шпилями на даху,ах ,у мене немає слів...

Я зайшла всередину ,а там ще гарніше .Чесно кажучи ,я боялась загубитись тут.На щастя,скрізь вивіски і привітні дівчатка з написаними іменами.Я дійшла до зали ,у якій просили очікувати на викладачів .Там було доволі багато  ,тому я сіла просто по центрі зали ,щоб бути нейтральною.Коли розмова дійшла до знайомства,я просто встала і говорила все ,що думаю про себе.Усі були захоплені , тому доручили мені керівну посаду -старости.Я не знаю радіти чи плакати ...Постараюсь потім все розповісти.

Вже дома разом із Жозефіною розмовляємо:

Докладніше

-Русю,мила,не повіриш !!!

-Що там ???Тебе вигнали ?

-Та про що ти ,Андер вчиться зі мною в одній групі...
-Ого,я думала це лише в казках так

-Він нічого вчора не казав і взагалі я була впевнена,що ця галузь його не цікавить ,тобто ми обоє будемо дизайнерами інтер'єру і зможемо відкрити бізнес.

-Тихо-тихо,нетакшвидко.Треба хоча б нормально з ним спілкуватися почати ,а потім плани лаштувати ...
-Знову ти зі своєю правдою ,дай мені помріяти
-Жоз,я тебе такою ще не бачила ,я шокована! 

-Я теж,але це ж добре ,правда ?

-У нього завтра день народження?Ти щось приготувала 

-Жах,так ,у нього завтра...і в мене нічого для нього немає ,що мені робити ???Я ж не можу отак просто піти в універ де він буде без подарунка?

-Ви знайомі лише два дні ,але я вважаю,що варто хоча б щось солодке подарувати ,йому буде приємно ...

-Ти мені допоможеш?

-В мене є вибір 

Дощ підійшла до мене і міцно притиснула :

-Русь,я тебе люблю)?

Ну ви просто собі уявіть ,ви живете з дівчин дзою , яка ніколи не говорить про любов ,а тут щосекунди тільки по це . Буває так ,що людей міняють??Чи змінюють? Мабуть,так.

Ми не гаяли часу ,а одразу до справи , вирішили спекти вишнево-ананасовий торт і кекси з значками "happy birthday"Так ,відчуваю ,що завтра буду як овоч ,якщо вчитиму  всю ніч.На щастя,це лише перший день -нічого вчити не треба

Ніч виявилась важчою ніж я собі уявляла.Ми весь час готувались до випікання  ,а колидійшлидоцього ,унасвиникли певні проблеми.
-Русь ,у мене духовка не робить ,ти щось знаєш?
-Як це не робить ?
-Ну я вмикаю вона гуде
-О ні нам ще цього не вистачало .Вже 23:00 думаєш хтось буде їх лагодити ?
-Ну ми мусимо це зробити ,бо я не можу залишитись без подарунка...
-Ну звичайно.Зараз, чекай.

-Ноа,привіт ,вибач якщо збудила ,але це терміново .
-Та я ще не спав ,що там у тебе ?
-У нас духовка не працюєТи зможеш полагодити ?
-Ну що прямо зараз?
-Так!
-На це треба багато часу
-А нам потрібно вже пекти ...
-Чекай мене через 15хвилин ,я скоро буду
-Добре.