14

Ранок підкрався зовсім не помітно .Гучна серена пробудила все ,що могло бути живим .Так добре залишатись у теплому ліжку ,але варто вставати ,бо запізнення не найкращий показник людини.Я глянула на годинник майже 8,о ні якщо ми не встигнемо це буде жах.Я швиденько збудила Жоз і ми вже разом бігали по кімнаті і збирались в університети.Добре ,що декілька днів тому я заморозила готові сніданки, які треба лише розігріти .Так ми встигли.Навіть за 20хвилин реально зробити все і навіть більше .Головне ,що ми встигли на пари.Нові знайомі і викладачі захоплювали мене все більше.Я розуміла ,що я обрала саме той напрям і йду правильним шляхом .

Минули 3 пари і в мене був перерив.Я вирішила подзвонити Жозефіні ,запитати як день і чи сподобався подарунок,але вона не відповідала .Коли я обідала за столиком на вулиці  до мене підійшли двоє моїх знайомих ,з якими ми разом сидимо на парах.

-Привіт.Сьогодні ми влаштовуємо вечірку <якщо хочеш можеш приходити ,а і друзів бери з собою

-Дякую за запрошення.Якщо буде змога то прийду

-Ось тут написано де і коли нас знайти 

-Ок.

Оце так в перші дні навчання вже вечірки ,ну ні треба думати про навчання ,а не одні "вечірки".Я втомлена від ходьби повернулась додому ,але Жоз ще не було .Я вирішила подзвонити Оксі ,бо вона вже мала б бути з нами .

-Оксі ,привіт.Це Руся.Як ти ?

-Привіт , дякую краще .

-Ти вже мала бути з нами ,чому ще не приїхала ?

-У мене хворий брат я не приїду взагалі,мені треба його доглядати ....Тому можете шукати когось іншого .

-О ні ,ти серйозно?

-На жаль, так

-Щось серйозне?

-Так(.

-Коли захочеш розповісти чи виговоритися дзвони я тебе обов'язково вислухаю .

-Дякую.

Ну і що тепер робити ?Жити тільки з Жоз це прекрасно,але поки немає роботи то варто знайти ще якихось людей ,аби менше платити.

Щойно Жозефіна повернулась і ми одразу почали розмову

-Привіт ,Жоз у мене погані новини

-Русь у мене теж...

-Давай я перша

-Ок

-Оксі вже почувається краще ,але її брат дуже хворий і вона взагалі не зможе приїхати ніяк.Вона буде доглядати за ним 

-Як це ,ну чому так???

-Я теж сильно засмутилась 

-Все ж ніби добре мало б бути.

-Ми нічого не змінимо.І ще одне:нам треба знайти когось ,щоб жив з нами ,бо ми не матимемо змоги це все оплачувати.

-Не повіриш моя погана новина перетворилась на хорошу:Адреру не було де жити , декілька днів він був у гуртожитку,але вчитись там не реально,тому він зараз якби на вулиці

-То можеш запропонувати жити з нами ,там є інша кімната ,можна туди переставити ліжка

-Зараз запитаю.Може ,ти і Ноа спитаєш? Все- таки,коли їх двоє якось зручніше і нам і їм.

-Добре.

Незнаю чому так склалося,але обидва погодились і в той же вечір почали перевозити речі.Хлопці спокійні і стримані ,тому пані Емілія не була проти такому рішенню.

Поки хлопці переносили речі я все-таки запитала в Жоз чи змінил ім*я.

-Жоз,ну як змінили ім*я?

-Звичайно,це було лекше ніж я думала.Ми просто стали в чергу і нам видали якусь довідку,а потім пішли в кафе святкувати таку подію ну і звичайно день народження.

-

Сьогодні перший ранок коли ми прокинулись уже четверо.Не знаю ,що ми мали відчувати ,але нам всім зручно і весело.Зрозуміло ,що Ноа і Андер готувати не вміють ,але у нас із Жозею теж немає багато часу ,адже в пріоритетах навчання,тому коли їхні дні готувати -вони куплятимуть готове і розігріватимемо.Ну так почніть мені казати ,що це шкідливо ,але яка різниця коли немає часу і навчання головніше.

Сьогодні субота і ми всі вирішили поїхати додому .Добре, що у Ноа є машина і він, звичайно,мене забере з собою. Андер живе трохи далі ніж Жоз ,але він її теж забирає з собою. Коли вони будуть на перехресті (це 15км від міста ),Жоз забере її тато .Мені здається,ця ідея з добиранням усім до душі. 

Добре ,що вчора ми зібрали речі і прибрали у квартирі. Повідомили батьків про приїзд,ви б.

бачили їхню радість .Ну, а що можна очікувати іншого коли ви не бачили 2 тижні своїх дітей.

Попрощавшись ми вирушили додому.

Скоро побачиш моя принцесо . 

Ми їхали хвилин  тридцять , але для  мене це мов лиш хвилинка . Чи то швидкість машини , чи мить з коханою людиною , яка обрамлює все... 

-Ну ось і все . Ось візьми , закрий цим очі. 

-Добре ... 

-Тримай мене сильніше . Я поведу тебе. 

Я відчула , що ми піднімаємось  по сходах , але я нічого не  питала . 

-Ще секунду. Відкривай. 

-Вау, Ноа це ж, це ж... 

-Так , Русю, так. Це те місце де ти хотіла мати чудову фотосесію . Цей дах  я забронював спеціально для тебе . 

-Ого , тут такий широкий підйом , о і тут фото які ... Ах, це найкраще , що я бачила ... 

Тут так гарно накрита скатертина і вітер не скудьовчує її , квіти прииємно пахнуть , а мерехтливі вогні зводять мій погляд з розуму. Я відчула всю ту атмосферу прожила кожну секунду . 

Я вирішила подзвонити Джозі спитати , як вони доїхали . 

-Жоз , привітик . Як ви доїхали ? 

-Дякую , Русю , що турбуєшся . В нас  все чудово . Ми вже в готелі . Тут така крута місцевість . Завтра ми підемо до скель Довбуша і я боюсь , що застрягну у стіні гріхів ... 

-Жоз , це так круто . І ти точно не застрягнеш , я тобі гарантію даю . Тебе підсадить Андер. 

-Ну давай без цього ... А ви як ? Вже доїхали ? 

-Та де там , нам  ще 100кілометрів , але в вечері обов'язково напишу тобі , чи все нормально. 

-Добре , люба. Треба йти  обідати , бо тут якщо не встинеш то сам винний. 

-Добре. Жозі, смачного. 

-Ну ось бачиш , в них все добре . 

-Нам ще  годинку і будемо на місці. 

-Ну нарешті ми можемо відпочити наодинці. 

-Хмм, ти так думаєш? 

-Дорога -це завжди якась пригода

-Це ти так думаєш . 

-Можна я зателефоную мамі з твого телефону? 

-Так , звсісно. 

-А що це за повідомлення від Розі?