Розділ десятий

Маленькі краплини дощу швидко заліплювали лобове скло  бернштейнівського сірого Форда.  Щітки не встигали розчищати його від надоїдливої мжички.

Альфред  Готфрідович нервово стукотів по керму. Його дратувало все:  гидка погода,  в’язка багнюка на цій задрипаній вулиці їхнього району, облущена фарба на  ржавих воротах, дівчисько в сірому легкому пальтечку і розтягнутому  сірому береті,  власний син, який знайшов собі біду на юну голову.  Фреда явно кидає  в крайнощі. То Арінка, то ця дитинка! Якщо перша має вроду й грошову природу, то в цієї з кожного  кутка виглядає убогість, а сама вона як травинка. Маленька, бліденька, худенька. Дивно, що син звернув увагу на таке чудо. Цікаво, що їй треба від нього? Грошей? 

Альфредові чесалися руки прилякати дівчину, аби не лізла до його сина. Здоровий глузд підказував не суєтитися, а зачекати й гарненько все обміркувати. Синові він дав задачку не з простих. Та хай вчиться розв’язувати вузли, яких сам нав’язав. Принц, бачте, шкільний!  Що він там наурядував,  аби таке «щастя» в нього під ручкою пленталося, одному Богові відомо. Нічого-нічого, давно пора провчити ту юну шкільну бидлоту не розпалювати міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі. Не час на таке!  Хай синок доведе всім, що не липовий принц! 

Так що робити з дівчиськом? 

— Геніально, Ватсон! – сам себе вдарив по лобі Бернштейн- старший. – Нічого не потрібно робити! Просто поспостерігати. Можливо, ця дівчина стане головним козирем у впливові на впертого  сина.

Альфред Готфрідович задоволено почесав гладенько виголене підборіддя. Він  вже настроївся рушати, як його увагу привернула дамочка в червоному  плащику з бордовою валізкою. Вона зупинилася перед тими облізлими воротами й почала щось шукати в своїй маленькій чорненькій сумочці,  яка ніби нізвідки з’явилась в її руках. Обізвавши недобрими словами весь Божий світ, кралечка заховалася за ворітьми.

— Оце тобі маєш! Що це за божевільня тут робиться? Притон чи що? — присвиснув Бернштейн. – Тільки от лице цієї  кралі аж дуже знайоме. Де ж я її бачив?

Альфред Готфрідович працював зі своєю пам’яттю, наче з картотекою. 

— Кралю-лялю! Ти диви, Давидов «буде в захваті», що його голландський метелик виявляється  живе не так вже й далеко! Чудово!  Козирі самі йдуть до рук! І за цим поспостерігаємо!

Альфред Готфрідович швидко вирулив з багнюки, наспівуючи німецьке «аллєс гут». Він навіть не міг уявити, що  такий паскудний ранок  переросте в «дуже вдалий день».

***

Каріна Дарченко брязнула металевою хвірткою. Та злісно залязготіла, неохоче пускаючи хозяйку. «Краля»  подивилася на  вичищений двір, відмітила про себе, що її мала непогано справляється з усім. Не пропаде, якщо що.

Зі старою каргою Ліна сама вибрала уживатися, то хай і сидять вдвох! Мале —дурне. Не бачить, що бабця згноїла чоловіка й сина на шахті, а самої дитини завжди хотіла спекатися! Ще чого! Її синок дитину зробив, нема чого приписувати байстрюківщину! То він набожним років шість назад став, а до того — тварюкою неотесаною був. Якби ж вона знала, якою скотиною був той Володя Дарченко! Лукавий звів її з тим розпусником на весіллі  сестри. І який гедзь її вкусив з ним цілий вечір танцювати й вино пити? «Вино пити — блуд чинити» улюблена приказка її свекрусі! Хай би синові таке казала, а не її штрикала! Ну переспала п'яна одинадцятикласниця з двадцятип'ятирічним! А він то який був? Наклюкався до чортиків! Якби раніше зрозуміла, що вагітна — аборт би зробила, прости Господи! А як вже звели докупи, то чого поїдом їли?! То ж не Вовці світ білий дитина закрила! А вона, вона мусила цілими днями й ночами сидіти над тим хворим пискливим дитям! Вона сама була дитям! Дурним дитям! 

Хай тепер закриє рота її правильна свекруся! Трохи на старості літ може подивитися за дівкою, тим більше, що Ліна добре всьому дає раду. 

Каріні всього лиш тридцять три і вона вдова колишнього п'яниці й нестерпного набожного! Їй життя перепаскудив, а потім, бач, розкаявся! Добре придумав! Такою душечкою став! До дитини сю-сю, до мамусі ні гир-гир. А вона, бачте, пропаща жінка! Роззув за стільки років очі, що жінку і вдягнути, і приголубити треба! Не хотів того робити раніше, вона знайшла спосіб заробити на себе! Не потрібні стали й ті любощі! Думали, так і буде на тих злиденних дитячих грошах сидіти і підлоги у військоматі, в якому свекрушенька робила, мити?!  Ще чого! Зарази!  

Її батьки теж не кращі! Злидарі з Богом забутого поліського села, які чудом видали двох дочок за шахтарських синів! Вони думали, що ті шахтарі бабки зашибають! Еге ж! Зашибли і в запій пішли! Який старий Дарченко був, такі й сини!

Нічого-нічого! Вона тепер має зв'язки!  Тільки от куди Лінку подіти? В Голландію з собою не забере, бо сама там не знати як влаштується! Доведеться на бабку лишити!  Не тягнути ж малу до тих чоловіків! Свекруся ще та Яга, але синком своїм навчена. Лінку пристроїть на пристойну роботу! До її батьків нема чого перти! Там сестриця зі своїми трьома пуцьвіріньками сидить. Втекла до матері-батька від свого чоловіка!  

Хай не судить свекруся! Бо виховала вона таких чоловіків! Сволоти!  Каріна ж молода, красива й не дурна жінка. Треба своє життя будувати, а не зі свекрухою всю житку сидіти й Лінку стерегти!  Погана вона мати? Можливо! Хай кожен на себе дивиться! Її заробітки брудні й мерзенні? Гроші не пахнуть!  Сварилася свекруся, бідкався чоловік, коли вона покинула те прибирання  й пішла куховарити до Циркунова, одного з місцевих крутеликів! Довелося різні страви подавати гостям. Але й грошиків стало більше!  

Тепер «погана мати» привезла і одежки, і взуття для Лінки. І куртку зимову, й чобітки. Німецький секонд хенд, але ж які там лахи! З Циркуновим поїхала  на «розваги» до Німеччини й Голландії і скільки має всього! Часом можна забути про безцінну душу, коли потрібно годувати й одягати голодне тіло!

От ще трохи підзаробить грошенят, то не потрібні будуть ніякі Циркунови!   Вона зробила хорошу вилазку за спиною тих гидотників! Ще трохи і рване на Європу, там освоїться, забере Лінку. Поки вона побуде добренькою невісткою. Послухає ще той словесний пронос Варвари Феофанівни. Свекрушенька в Москві гуляє, то чого їй було відмовлятися поїхати в Гамбург з Циркуновим? І не так вже й погано заробила в Голландії! Циркунов — лайно. І дружки його такі ж! Але за Голландію добре заплатив! Каріна Дарченко — сильна жінка! Деякі речі  легше перетерпіти, якщо за них добре платять! Тільки б про її вилазку не пронюхав Циркунов, чи той, як його там, Давидов! Бо ж вони не люблять ділити своїх любоньок із своїми західними колегами!