Розділ двадцять другий

Весь суботній вечір та неділю Ал провів за підручниками з хімії. В понеділок мав їхати до Донецька на обласну олімпіаду. Наступного тижня його чекала така ж доля, тільки з німецької мови.

Слизькими лапами  обіймала тривога. Щось дуже спокійні останнім часом Сип, Фрол і Марчик. Зазвичай таке затишшя буває перед бурею. Його не буде в школі. Сприятливий час, щоб подражнити Святошу.  

Берні почав нервувати. Намірився телефонувати Наташці чи Віталіку. Зупинився. Ліна — не дитя. Ніхто не має глядіти дорослу дівку лише тому, що він і його дружки займалися дурницями і ламали людські життя!

Дарченко виявилася хорошою ученицею. Боюся-не боюся, але навчилася викручуватися від супротивника. Він їй відкрив ще деякі таємниці людського тіла і фізичного впливу на нього. Згадав Лінине лице кольору стиглого томата. Засміявся.

— Боже, все буде добре? Правда? — питав у неба хлопець.

Небо не відкривало Алові таємниці завтрашнього дня. Воно сипало мокрим снігом перетворюючи пейзаж за вікном у брудне місиво. Ал намалював на шибці сердечко.

— Завтра зустрінемося, Ліно. 

***

— Сьогодні день ікс.— шептав після останнього уроку на вушко Аріні Сергій Сипко.

— Невже дозрів! — дівчина демонстративно сіла за парту з  Сипом після пригоди зі Святошею. Такий аванс хлопцеві подобався. Нагородою за страждання друга мала стати ніч із коханою. 

— Берні немає, Шима і її Радість відсутні. Ще та удача!— доповів про обстановку Фрол.

— Гєра рюкзак потягнув. Лілок Андронік її заманить в підсобку. Сьогодні в них на один урок більше, ніж у нас.— хизувався перед Арінкою викладенням деталей операції Марчик.

— Тріпало, ти ключик в бабки Ліди стягнув? — шикнув йому Сип.

— Аякже. І ножнички взяв. Волоссячко підріжемо. Святий одяг вкоротимо. Треба ж прилякати!

«Треба прибрати» — подумала Аріна й мило посміхнулася хлопцям.

— Зробимо з монашки справжню зірку! — Морозов вставив своїх п'ять копійок.

— Зірку для фільмів вісімнадцять плюс— реготнув Гєра.

— Думаєте, яблука від яблуні далеко котяться. Яка її мамка професіоналка, така і вона. Тільки корчить з себе святу та невинну.

Аріна взнала цікаву інформацію про татові справи. Її бажанням було придушити «голландського метелика». Метелик полетів далеко і його слід зник в Європі. Чому б не відігратися на Ліні? Таких, як ті Дарченки потрібно душити, мов тарганів. Чвак— і нема. 

Хлопці переглянулися.

— Захочете — перевірите, що вона вміє. Я побалакаю з нею  і вийду ! — деталізувала свої наміри Аріна.

Розум хлопців затуманило очікування «солодкої» помсти.  

— Вчителі на кому? — запитала Давидова.

—  Будуть зайняті. Там з облно якась шишка семінар вестиме.

— А прибирашки? — уточнювала Аріна.

— Десятий «Б» займається.

— А випадкові свідки?

— Проведена роз'яснювальна робота серед населення. Більшість підтримує ідею показати Святоші її місце. — знову хизувався перед Арінкою Марчик.

— Пішли.— скерував Сип.

— Повний вперед,— засвистів Гєра.

***

Повернувшись з туалету Ліна не одразу помітила, що пропав рюкзак. Це стало неприємною несподіванкою. Пошукавши під усіма партами та в усіх шафках  у класі, Ліна запідозрила, що хтось із «берніків» вирішив так пожартувати. Йти сваритися не збиралася.  Навіть якщо всі зошити і підручники порозмальовують, її речі попсують. Краще уникнути злого товариства, ніж вскочити в халепу.

— Ліно, — мовила Ліля Андронік, заглядаючи  в клас. — Що шукаєш?

— Рюкзак. Може ти бачила де він?

— Баба Ліда питала чи ніхто не шукає, бо  якогось біля підсобки кинули Сип з Марчиком. Вона його заховала. Ходімо глянемо, може твій?

— Дякую. Пішли.

Ліні здавалося, що Ліля ставилася до неї нейтрально. Вона ніколи б не подумала, що тиха й відповідальна однокласниця заведе її в пастку до шкільних шибеників.

Ліля смикнула ручку дверей.

— Там відкрито. Заходь! Я ввімкну світло.

Не встигла Ліна переступити поріг підсобки, як Марчик схопив її, затулив рота і потяг в середину. Ліля акуратно закрила двері. Фрол провернув ключ в замку. 

Коли хвиля страху пройшла, Ліна спробувала звільнитися за допомогою Алових прийомів. Вона змогла відкрутитися, почала кричати. Сип скочив на неї. Повалив на землю. Затулив рота. Арінка допомогла наклеїти скотч.

— Мовчи пташко і слухай! Не псуй своєю святістю веселих грішників! Ти зіпсувала Берні. А ми — зіпсуємо тебе! — торжествувала Аріна. — Держіть її, хлопці!

Гєра сів на Лінині ноги. Аріна дістала ножниці. Повільно, з насолодою відрізала волосся. Схилившись над суперницею, заглянула їй в очі.

— Боїшся? Правильно! — вона приставила ножниці до Ліниної шиї. — Цікаво, в тебе блакитна кров? Золота?

Аріна натиснула ножницями на пульсуючу артерію. Ліна захрипіла.

— Ти здуріла, Арінко! — вигукнув Фрол. — Хлопці, злазьте! — закричав з переляку.— Нас всіх посадять!

Фрол повернув ключ і відкрив навстіж двері. Морозов, який ховався в куточку відразу побіг на вихід. Гєра зіскочив з дівчини, стрибнув до Фрола. Марчик вхопив Арінину руку й кинувся навтіки, збиваючи з ніг спільників розправи над Святошею. Сип послабив натиск. В Ліни невідомо звідки взялася сила скинути важкого хлопця із себе. Поки той оговтувався, вона підвелася й направилася на вихід. Фрол притримував Герасимова, який поривався на допомогу Сипові.

— Біжи, Святошо! Давай, біжи! — крикнув Фрол, пропускаючи її.

— Ти ідіот, Фрол! — вигукнув Сип і схопивши рюкзака, змахнув ним, боляче вдаривши друга по обличчю. Той сповз по додолу.  Гєра кинувся тікати.

Сип погнався за Ліною, яка вже спускалася сходами. Він розкрутив рюкзак над головою і кинув у дівчину.

— Тримай свої причандали!

Сип не мав наміру попасти кудись конкретно. Озвірівший хлопець взагалі втратив контроль над своїм розумом.

Рюкзак попав у спину дівчини.

Удар вийшов настільки сильним, що Ліна похитнулася, вдарилась об стіну, і покотилася вниз, збиваючи собою Ала, який піднімався рятувати кохану.