Глава 3

Очі Джоша повзуть на лоб, дивлячись на те, скільки я собі всього замовила, бідолаха явно стримується, щоб не ляпнути зайвого.

— Я бачу, як ти мучишся, тому не хвилюйся за мене, я не погладшаю. У мене все швидко перегорає, бо я витрачаю надто багато енергії. Ти не перший, хто робить такі великі очі.

— Кіт теж дивується чи Абрахам вже звик? — хмикає у відповідь. От зараза. — Ти занадто нервова, Наталі, ось все й згорає без пуття. А ось якщо ти якимось дивом навчишся бути спокійною, твоя фігура відразу спокусливо округлиться.

— Ось ми й з'ясували, що тобі не подобається моя фігура, а мені твоя борода. До речі, вона не заважає тобі? По-моєму, це дуже незручно, крихти застряють, соус капає, волосинки потрапляють в їжу, б-р-р-р жах. Я б нізащо не відростила собі бороду, у мене навіть кіт лисий.

Джош, закривши обличчя руками, починає сміятися, просто давиться своїм іржанням і трясеться всім тілом. Тюленю навіть довелося сьорбнути води, щоб привести себе до тями.

— Ох, вибач, Наталі ...уявив тебе з бородою, — видавив, витираючи сльози, так йому було смішно. І так зі мною постійно, я або доводжу чоловіків до істерики, або до сліз. — Ти кумедна. Я навіть злитися на тебе як слід не можу.

— Це теж був комплімент? — Ціджу крізь зуби.

— Так, причому величезний і щирий.

— А ось я на тебе злюсь і теж від душі. Але в той же час ти мені дуже цікавий, мені хочеться дізнатися тебе краще. Ти сказав, що виріс із двома приколістами...

— Це мої брати. Я вже зрозумів, що ти любиш ставити купу запитань людям, які тобі подобаються, — перебив, перекрутив, вигадав і посміхається. Ти мені не подобаєшся, бороданю. А якщо й подобаєшся – то лише крапельку.

— Наталі, ми домовлялися, що ти їстимеш мовчки, — ще й брови піднімає в стилі суворого вчителя. Закочую очі, зітхаю і їм мовчки рівно дві хвилини.

— Ти ж розумієш, що своєю поведінкою провокуєш мою цікавість ще сильніше? Хочеш, щоб я знову почала нервувати, благати тебе, кусаючи губи? Що поганого в тому, що колега хоче краще тебе дізнатися? Джоше, своїм нестерпним спокоєм і цією непробивною впертістю, ти будиш у мені…

— Більш страшну версію Наталі? Підозрюю вона існує. Ось коли мені набридне дивитися, як ти кусаєш губи, тоді, може, щось розповім, — він нагадує мені приборкувача, який намагається змусити дику кішку підкорятися його волі.

Мовчу п'ять хвилин, десять, їм і мовчу, доки не знищила весь обід. І при цьому жодного разу на нього не подивилася.

— Ти що образилася? — але я не відповідаю, розплачуюсь з офіціантом, ігноруючи нестерпного тюленя.

Тип, який ніколи не перестане мене дивувати. Він наздогнав мене біля дверей жіночого туалету, несподівано втиснувши у стіну. Причому не придавив своїм тілом, як це зазвичай виставляють у чуттєвих мелодрамах, а втиснув своєю ручищею, припечатавши її до моїх грудей.

— Наталі, я розумію, що це твоя професійна хвороба — бажання копатися в чужих життях, але ти сама нещодавно, дивлячись у камеру, щось говорила про свободу на особисте життя. Так от у мене є право зберігати це особисте життя і всі свої думки подалі від чужих вух та очей. І я хочу, щоб ти шанувала це моє бажання. Це не тому, що я не хочу з тобою потоваришувати, а тому, що в мене такі життєві принципи. Ми можемо стати добрими колегами, якщо ти постараєшся бути трошки тактовнішою. Ти мене розумієш? Наталі, я поставив тобі питання! — Ще й мордою своєю бородатою мало не впирається в моє обличчя.

— Забери лапу з моїх цицьок, якщо ти не помітив, вони там є. Я тебе зрозуміла, — шиплю у відповідь. — Можна мені зайти в туалет або це теж ненормально з мого боку?

— Наталі, у тебе є хтось: хлопець, коханець чи ще щось у цьому роді? — О, тюлень розлютився, ще й хамить. — Мені недавно дали пораду, що нерви дуже добре лікуються добрим сексом.

— Не знала, що в тебе теж із цим проблеми. То може допоможемо один одному? Ні? Я так і думала! — насилу відштовхую цього громилу і ховаюся за дверима. В принципі хороший день, мій перший дебют перед камерою, а ще я точно дістала Джоша.

Їдемо мовчки, гучно сопемо у дві дірки, до будівлі офісу залишилося зовсім небагато, але Джош раптом різко загальмував, повернувши до узбіччя.

— Знаєш, ти однаково мене вбиваєш своїми питаннями та своїм мовчанням. Що з тобою не так? Мені перепросити? Гаразд, буду розумнішим. Можливо, я справді був трохи грубуватий. Вибач мені, Наталі, і припини дутися, — ти подивись, як він на мене реагує, я вже навіть дратую його своїм мовчанням. Досягнення!

— Завтра у нас два репортажі. З дівчинкою підлітком і бабусею з дому престарілих, — сухо кидаю у відповідь і знову відвертаюся до вікна. Не хочу на нього дивитися, бо мені може сподобатися, як мене вивчають ці розумні карі очі.

— Сподіваюся, бабуся не надсилала голі фотки? Бо мене ще доб’є, — намагається мене розсмішити. Яке йому діло до мого настрою?

— Не смішно. У цієї жінки злочинець обманом виклянчив купу грошей, скориставшись її добрим серцем. Я, мабуть, пройдуся, — беру сумочку і, не дивлячись на Джоша, вистрибую з машини. Скажи спасибі своєму братику, милий, та природі, яка наділила мене таким убивчим характером.

В офісі мені навіть виділили мій власний робочий куточок, де я можу готуватися до наступних репортажів або шукати потрібну мені інформацію. Зручне крісло, новенький комп'ютер, стіл, на якому ще поміститься кактус і чашка. Не минуло й півгодини, як ми розсталися з Джошем, але він чомусь знову виник поряд.

— Що? — Надула губи і з діловим виглядом втупилася в комп.

— Ти хіба не підеш подивитися відзняті матеріали?

— Ні, — я непохитна, а йому залишилося тільки виразно зітхнути та звалити. Ось тільки за годину цей хлопець намалювався та повторив свою спробу. От упертюх!

— Що ще?

— Хлоя схвалила, навіть не довелося вирізати. Увечері пустять до ефіру. Подивишся вдома з Абрахамом, — і через те, що я не реагую додає вже безпосередньо натягнутим тоном. — Наталі, що в тебе з настроєм?