Частина 3

На електричку мене провела Віта, ми довго обнімались, так як вона крепко випила, то несла усіляку чепуху)))

Згодом я сіла на електричку, і поїхала додому. Не знаю чому, але усю дорогу додому у мене було погане передчуття, але мамі дзвонити я не буду, так як вже дуже хочу зробити їй сюрприз. А татові взагалі важко дозвонитись, він завжди покладе десь телефон і ходить потім його всюди шукає, а мама не може йому нічим допомогти, тому що татів телефон завжди, коли "зникає" стоїть на беззвучному режимі.

Коли я приїхала додому(тобто в місто), то першим ділом я вирішила сходити в магазин та купити чогось для сестри, тата і мами. Для мами я купила чорного шоколаду з горіхами, татові—міцну каву, а сестрі—ванільне тістечко—її улюблене.

І ось я вже іду по своїй вулиці...ось вже підходжу до будинку...ось вже стукаю і чекаю коли відкриють. Не проходить і хвилини, як виходить тато на веранду і обнімає мене.

—Давненько ж ти до нас не заїжджала—говорить тато із суворістю на обличчі та з посмішкою в словах)так мій тато так вміє)))

—Тато, ну хіба ж ти не знаєш, що в мене були екзамени, а де мама?

—А вона...вона...їсти готовить—таааак, щось тут не чисто)))

—Татооо!)))

—Да, сонечко?

—Ви ж не готовите святковий стіл?

—А чого раптом донечка?

—Хммм...ну гаразд, клич всіх, а я поки що подарунки розкладу)

—Ох, Уля-Уля, вже який рік на власне день народження ти купуєш подарунки іншим!

—Тато, не починай! Тим більше це й подарками назвати важко! Так, все, не роби мені нєрвів, а іди клич маму та Ніну)

Через 15 хвилин усі вийшли на віранду, ми всі довго обнімалися, я всім розповідала, як проводила час в технікумі, показувала свої досягнення... . Загалом, тяжко признаватись, але я відтягувала час. Не знаю чому, але я страшенно не любила святкувати своє день народження. Хоча агресії ніякої не виявляла... .

Згодом я вийняла та роздала усім смачні подаруночки)

—Ну гаразд, пішли до хати, я там якраз вже все приготовила та накрила на стіл—після маминих слів стало так тепло...я відразу відчула—я вдома)

І вже не було важливо для чого той стіл був накритий, для святкування мого дня народження, чи просто так, головне те, що за цим столом будуть самі найрідніші люди)