Ти—одна на мініон!
Частина 6
Я зайшов до кабінету і побачив, що Володя сидить на кріслі для співробітників.
Сівши в крісло я швирнув йому лист бумаги та ручку.
Він все зрозумів, і поглянув на мене, як на ідіота.
—Ромич, ти це серйозно? Через якоїсь дури?
—Знаєш, Володимир Михайлович, не через неї, а через зраду, щоб через 20 хвилин і не хвилиною пізніше тебе не було на території моєї фірми.
Він почав писати...
Через 5 хвилин зайшла Надя.
—А що, Володимира Михайловича вже немає?
—Надя, якщо ти ще раз згадаєш ім'я цього...працівника, підеш слідом за ним. І не лише ти. Головний директор на місці?
—Він полетів в Херсон на важливі переговори з директором компанії "Автолюкс". Вони виробляють запчастини для різноманітних автомобілей,. І готові з нами співпрацювати...—так, щось таке Валєра говорив...
—Добре, як вернеться скажеш, щоб написав мені квартальний звіт.
—Добре,буде зроблено, Романе Олексійовичу.—прощебетала секретарша і пішла на місце поставивши переді мною свіжозаварену запашну каву.
Через годину я під'їжджав додому, щоб вишвирнути вже колишню жінку.
Як не дивно все пройшло спокійно. Вона вже зібрала всі свої речі. Я їй дав свідоцтво про розлучення, і вона поїхала. А куди, мені всеодно, хоч на Кавказ.
#9745 в Любовні романи
#2989 в Молодіжна проза
Відредаговано: 10.09.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
