Рішення

Вже минуло кілька днів, а Птахи так нічого й не повідомили щодо свого рішення. Таке було враження, що вони вже давно все вирішили, а зараз чомусь спеціально тягнуть час.

– Думаю, в них є на це причини, – говорила Мері.

Та які можуть бути причини, Лада не розуміла. Треба було якнайскоріше дістатися Землі – як Птахи цього не розуміли?

– Може, вони просто грають на наших нервах? – запропонував свою версію Кет. – Тягнуть інтригу, дивлячись, як ми хвилюємося, переживаємо… Їм же це ніяких наслідків поганих не принесе.

– Сподіваюся, що все не так погано, – пробурмотіла Ілона.

– Я якраз думаю, що вони приймуть правильне рішення, – мовив Герман. – Ну, те, яке нас би задовольнило.

– І чому ти так думаєш? – здивувалася Лада.

Але Герман лише стиснув плечима.

– Просто чуття підказує… – врешті сказав він.

Але від Атни та Інокентія нічого так не було й чути. Мері цілими днями ходила якась замислена, неначе літала в хмарах.

– Вона просто щось сильно обдумує, – пояснила друзям Ілона. – Так іноді трапляється. Тоді мама нічого довкола взагалі не помічає…

Можливо, Мері обдумувала, що робитиме при зустрічі зі старшою донькою? Чи що казатиме, коли оголошуватиме рішення про зміну королеви? Ну, на її місці, Лада б замислювалася саме про це.

Життя в Долині не було поганим. Їжею їх забезпечували, навіть одяг новий видали. До речі, він був дуже зручним, немов на Ладу й пошитий. Дівчинка здогадувалася, що тут не обійшлося без магії.

Врешті, коли промайнуло цілих п’ять днів, Птахи покликали подорожуючих у своє Гніздо. Там вже на столі стояли гостинці – гарячий чай та печиво.

– Доброго вечора, – гостинно привіталася Атна. – Сідайте, випийте разом з нами чаю. Ми вам заодно сповістимо наше рішення.

Гості ввічливо присіли на диван.

– Отже, – заговорив Інокентій, – ми готові сказати, чи згодні ми на ваше прохання. Але є питання – чи готові ви?

– Звісно, що готові, – усміхнулася Ілона. – Ще п’ять днів тому, здається…

Анта тихенько засміялася, прикривши крилом дзьобика.

– Тоді, ось наше рішення, – мовила вона. – Ми згодні відправити вас на Землю.

На обличчях у дітей засяяли щасливі усмішки.

– Але… – продовжила Птаха, – в нас є умова.

Посмішки зникли, всі уважно прислухалися. Яка іще умова? Невже вона хоче, щоб вони щось виконали? Роботу якусь зробили? Чи що?

– Говори, – мовила Мері.

– Ми відправимо на Землю лише двох.

Запала тиша. Тобто – лише двох? Це що, інші тоді просто залишаться тут? Підуть собі в поселення, чекати, коли на Землі все вирішиться?

– То якого беника ми сюди всі разом перлися? – тихо виразився Кет.

– Репліку можна було б і ввічливіше сформулювати, – буркнула йому Лада.

Мері уважно глянула на Птаху. Їй здавалося, що це не вся умова, вона точно щось недоговорює.

– Отже… – почала Мері. – Ми самі обираємо, хто йде, чи Ви це робите?

– Ми обираємо, – Атна хитро усміхнулася. – Це наша умова.

Лада важко зітхнула. І кого ж тоді Птахи виберуть. Навряд чи це будуть Мері та Ілона, адже саме їх би обрали Герман, Лада й Кет. Але який тоді сенс взагалі відправлятися на Землю? Якщо там не буде Ілони чи Мері, то план не вдасться… І як тоді скинути королеву Кетті?

– Ми вже обрали тих, хто вирушить на Землю, – сповістила Атна. – Це буде Ілона і…

Птаха інтригуюче оглянула інших.

– І з нею вирушить Лада, – завершила вона. – Вирушаєте завтра зранку.

Мері стрільнула поглядом в Атну й мовила:

– Тоді нам час іти. Зібратися ще треба.

– Та там немає що збиратися… – усміхнулася Атна. – Всі необхідні речі ми дамо, тож хвилюватися не варто. І можете ще залишитися з нами чаю попити.

– Пробачте, – похитала головою Мері. – Але нам справді треба йти.

Здається, Герман ще б з радістю почастувався печивом, але набурмосена Мері вивела дітей з оселі.

***

Не можна було сказати, що Лада була не шокована такою заявою Атни. І чому вона вирішила відправити саме Ілону та її? Та ще й її дивні слова нещодавно… Це все можна було якось пов’язати? Чи просто збіг?

Та ще більше хвилювало Ладу те, що вона навіть не знає, що робити, коли прибуде на Землю. Не піде ж вона додому! Якось треба, щоб Ілона зайняла місце Кетті… Але як це зробити без Мері?