Розділ 9

Було ще темно, коли Тіеліір прокинулась і вони продовжили шлях. Місто Відьом було зовсім поруч і до світанку вони вже до нього дісталися. Ніжні промені світанкового сонця пофарбували в рожевий колір сірі руїни, що колись були будинками. Повітря трохи тремтіло від сили, що витала в ньому. В цьому місці так явно відчувалася магія, ніби й не було ніякого прокляття, яке послабило її. Схоже, у це зруйноване містечко стікалися рештки магії з усього Теліваала — їхнього світу.

— Ти відчуваєш чари? — запитала Тіеліір у вовка, акуратно обминаючи руїни. — Я не знаю, як пояснити це почуття, але повітря ніби просочене невідомою силою.

— Так, відчуваю, — підтвердив Стііренвал. — І це справді неможливо пояснити.

Вони неквапом тинялися серед руїн, розглядаючи уламки колишньої величі. Складно було уявити, що ці купи каміння колись були будинками. Раптом повітря перед очима Тіеліір попливло і перед нею почали проступати неясні постаті.

— Ти бачиш? — здивовано спитала вона у вовка.

— Що бачу?

— Ну, цих людей. Вони ніби в тумані, несправжні.

— Ні, не бачу, — вовк був спантеличений. — Але ж це нічого не означає. Можливо, я й не маю нічого бачити. Ти — інша справа. Ти цілком можеш бачити духів минулого та теперішнього. Ти ж шаманської крові.

Попереду ненадовго майнула сіра вовчиця і зникла тільки-но Тіеліір почала до неї придивлятися. Натомість слідом за нею з'явився знайомий силует, досить виразний серед інших — тендітна старенька в занадто просторій сукні, обвішана десятками амулетів і намист. Це була Маррітіін.

— Ти й її не бачиш? — Тіеліір знову спитала у вовка. — Шаманку Маррітіін?

— Ні, — вовк заперечливо хитнув головою.

— Він нас не бачить, — голосом вітру прошепотіла шаманка. — І не чує. Він звичайна людина. У ньому немає магії.

— Але чому ж ви тут? Ви ж не вмерли? — Тіеліір засипала шаманку запитаннями. Вовк здивовано дивився, як вона розмовляє з порожнечею.

— Поки що ні, — відповіла Маррітіін. — Але я відчуваю, що смерть близько. І я рада їй. Я втомилася жити.

— Це означає?.. — Тіеліір одразу здогадалася, що стара має на увазі.

— Так, люба, ти все правильно зрозуміла, — підтвердила шаманка. — Ти близька до виконання свого призначення. Скоро ти зруйнуєш прокляття. У тебе все вийде. Тепер я в цьому певна. Довіряй своїм почуттям.

Силует Маррітіін розчинився в повітрі і разом з нею зникли інші тіні. Тіеліір озирнулася — поблизу були тільки руїни, але вона відчувала, що тут мають бути й уцілілі будинки. Принаймні один будинок. Тіеліір ясно відчувала, як щось кликало її вперед і трохи праворуч. Там було тепло. І вона пішла за цим теплом, обережно пробираючись крізь руїни.

Почуття не підвело Тіеліір — незабаром перед нею виросла із руїн невеличка хатинка. Вона сміливо увійшла всередину і знову виявила неясний силует Маррітіін.

— Ти стаєш сильною, Стріло, — похвалила її стара. — Ти навчилася користуватись своєю магією.

— Моя магія? Але чому я не відчувала її раніше? — Тіеліір була здивована.

— Ти була закрита для неї. Прочитай ці записи, — шаманка вказала на пошарпану книгу, що лежала на столі. — У них ти знайдеш рецепт ліків для сестри.

— Але я не знаю, що в неї за хвороба.

— Родове прокляття. Хіба тобі бабуся не казала? — здавалося, Маррітіін була щиро здивована.

— Бабуся припускала, що, можливо, на Деліну було надіслано одне з давніх проклять, але про родове нічого не говорила.

— Напевно, їй було соромно, що через неї страждає онука, — пояснила Маррітіін. — Я попереджала її, що навіть ставши людиною, вона нестиме в собі частинку прокляття відьми Сатари. Сильні прокляття довго ще мучать нащадків, якщо від них не вилікуватися. Схоже, це згубило твою родину. Твій дід, батько, мати й маленький брат — їх усіх звело в могилу прокляття. Твоя бабуся була досить сильною, щоб боротися з ним, але вони — ні. І сестрі твоїй ледь вдається справлятися.

— А мене воно хіба не торкнулося?

— Ні. У тому й річ, що ти не така, як вони. Ти спадкоємиця своєї бабусі, шаманка. Перша дитина, ти народилася найсильнішою і, успадкувавши дар, змогла уникнути впливу прокляття. До теперішнього часу вся твоя магія полягала у захисті себе від прокляття. Тепер твої сили зростають і ти здатна на більше. Саме заради твого народження бабуся ризикнула життям решти родичів. Вона сподівалася, що в неї народиться дочка (адже у її роді сила передається по жіночій лінії) і сила перейде до неї, але не склалося. Коли помер чоловік Фей через пару років після народження сина, вона нарешті повірила, що прокляття не залишило її і буде з нею до кінця. Фей сподівалася, що зможе сама знайти спосіб повернути Тисячолітнім Вовкам їхню людську подобу, але час минав. Вона старіла. Коли ти народилася, вона прийшла до мене, щоб показати тебе. І я побачила, що ти чиста. Прокляття не висіло над тобою, твоя сила збудувала проти нього захист. Одного дня вона врятує всіх нас — сказала я твоїй бабусі і не прогадала.

— А чому моїй сестрі не передався такий дар? — поцікавилася Тіеліір. Її серце весь час боліло за Деліну.

— Шаманка в поколінні може бути лише одна, — пояснила Маррітіін. — Зазвичай, це перша дочка. У поодиноких випадках інші діти в сім'ї також отримують здібності. У деяких племенах сила передається по чоловічій лінії. Твоїм батькам не слід було народжувати дітей після тебе. Я говорила твоїй бабусі, що кожна наступна дитина буде слабша і вразливіша. Але твій батько був такий упертий! Він мріяв про сина. І ця мрія згубила його молодших дітей. Але минулого не повернеш. Потрібно йти далі. Принаймні зараз ти зможеш врятувати сестру. Поки ти йшла сюди, я дізналася про цю книгу. У ній порятунок. Вивчи рецепт зілля та йди у Відьомський Пустир. Він одразу за порталом.

— А де цей портал? — Тіеліір одразу пригадав її сон.

— Іди на північний схід, там ти побачиш велику кам'яну арку — це портал, — пояснила шаманка. — Тільки спочатку відпочинь, тобі знадобиться багато сил. Підеш туди вранці.