Глава 6

- Мене Ніна звуть, - посміхнулася дівчина і поспішила нагору.  Треба ж, вовк, а такий галантний.

 - Хам і невіглас!  - сказала рогата і поспішила слідом, гордо задерши носа.

Вовк подумав і теж вирішив піти сходами, а не через таємний хід, який вирив ще минулої зими.

Поява дивної компанії шокувала всіх, особливо Лісовика, який трохи яйця не впустив.

 - Коза з вовком разом гуляють, - видихнула стара, плюхнувшись на лавку.

 - Мене більше цікавить, що ви втрьох робили в моєму підвалі, - суворо сказав старий, насупивши брови.

 - Прохолоджувалися, - постарався мило посміхнутися вовк, але у нього вийшло не дуже переконливо.

 - Так це ти мені всі харчі поїв ?!

 - Ні.  Там якийсь хлопчак крутиться весь час, - збрехав сірий і дуже здивувався, коли старий зітхнув і відвернувся.  Схоже йому повірили.

 - Там хоч капуста залишилася?

 - Щось є, - кивнув вовк, але тут же отямившись почав себе поправляти.  - Але я точно не знаю.  Я не заглядав.

Лісовик підозріло покосився на Костю, а той демонстративно підозріло покосився на козу.

 - Це ти краще у цієї нахабної морди запитай, - кивнув вовк і здригнувся від несподіванки, коли рогата злобно оскалилася.  «Це якась неправильна коза», - подумав він і вирішив за нею доглядати.  Так, про всяк випадок.

 - Коза з вовком не те що розмовляють, так ще і дружать.  Дурдом якийсь, - сказав Єгор, подивившись на інших.  Ті його підтримали.

 - Ну нічого, скоро ми виконаємо це завдання і підем додому!  - відповіла Катерина.

 - А чого ти вирішила, що воно буде останнім?  - здивовано запитав Лісовик.

 - Тому що я так сказала!  - грубо відповіла руда й сіла на лавку.  - Це завдання буде останнім.  Мені набридло брати участь в цьому балагані.

 - Але завдання було всього одне, - не погодилась Єгорівна.  Вона і так засмутилася, що його провалила, але сподівалася набрати бали потім, і тут така заява.

- Ну добре, - погодився Лісовик, не знаючи, що йому робити.  З такою умовою стара точно програє.  Залишалося сподіватися, що виграє Ніна, так як Катерина йому зовсім не сподобалася.  З неї вийде не Яга, що стежить за лісом, а відьма, знищуюча все навколо.

 - Якщо вже все вирішено, поверніть мене додому!  - ображено встала стара і пішла на вулицю.

 - У вас ще є шанс.  Якщо дівчата не виконають завдання, то у вас будуть рівні шанси і хоче цього Катерина чи ні, але доведеться зробити ще одне випробування.

Це трохи втішило стару, і вона сіла назад на лавочку.

Пиріжки ліпили всі разом.  Навіть вовк допомагав.  Потім у нього з-за цього дуже болів живіт, на що Лісовик його лаяв, мовляв нічого було сире тісто їсти, але вовк повідомив, що коза теж їла і з нею нічого не сталося, на що почув що кози навіть пакети на смітнику їдять і з  ними нічого не трапляється.  Сірий від сміху навіть поздоровішав, а коза образилася.

Прийшов час оголошувати нове завдання, яке вже всі передчасно ненавиділи і вважали дурним.

 - Як відомо у Яги було стадо диких гусей, які її слухалися і прилітали за її першим покликом.  Тому вашим завданням буде приманити якомога більше гусей.  У кого краще вийде, та й перемогла, - задоволено посміхнувся старий.

 - Кошмар ... - підкотила очі красуня.  Вона звичайно очікувала чогось дурного, але не до такої ж міри.  - І як ти собі це уявляєш?  Як я їх приманювати буду?

 - Сухарики, - відповіла Єгорівна.  - Вони таке люблять.

 - Люблять вони.  А я не люблю гусей.  Вони кусаються!

 - У них дзьоб, а не зуби, щоб кусатися, - усміхнулася стара.

 - Мені все одно що там у них!  Я їх боюся!

 - А ось це проблема, - засмучено подивився на неї брюнет.  Натхненний її першою перемогою він уже уявляв, як вибирає собі квартиру і тут таке ... - Ви повинні поміняти завдання.

Але Лісовик уперся.  Він не буде  міняти завдання, і крапка.  Яга любила гусей.  А якщо Катерина гусей не любить, значить вона не Яга і це його навіть радувало.  Він не хотів, щоб руда залишилася в Лукомор'ї.

Задоволене обличчя старого зовсім не сподобалося Катерині, і вона дуже розлютилася.  Це що, він спеціально все робить щоб вона програла?  Не дочекається!  Вона буде боротися до кінця.

 - Не турбуйтесь.  Я наловлю скільки гусей, що вам мало не здасться!  - зі злістю сказала вона і вийшла з дому.

Мишка подивилася їй услід.  Їй раптом стало дуже сумно.  Вони ж могли стати подругами, допомагати один одному виконуючи завдання і розмовляли про щось цікаве, але подружитися у Ніни вийшло поки що тільки з козою та вовком.  Одне втішало, якщо її так люблять тварини, то може і гуси полюблять?

 - Про що задумалась?  - запитав вовк.

Ніна зітхнула.

 - Думаю, як гусей ловити буду.  Вони де живуть?

 - Біля озера.  Тут недалеко.

Єгорівна встала і обтрусивши спідницю взяла в руки пару пиріжків.

- Ну що Єгорка, пішли птицю ловити?

Рудий згідно кивнув і поспішив за старою.

Мишка подивилася на Лісовика.  Той вдоволено посміхався.  Схоже це завдання було не таким простим як вони думають.

Озеро знайшлося швидко, завдяки настирливому кваканню його було чутно навіть в будинку.  Гуси, як і пообіцяв старий теж були присутні.  Особливо багато їх було на протилежному від них березі.

Начебто все починалося дуже вдало.  Але варто було їм піти на той берег, як птахи перебиралися на протилежний.

 - Мені здається чи нам доведеться повозиться?  - запідозрила недобре коза.

 - Вони втекли через вовка, - оголосила Катерина.  - Нехай він піде і тоді у мене все відразу вийде.

Вовк, окинувши її глузливим поглядом розвернувся і пішов геть.  Мишка пішла слідом за ним.

 - Ось і правильно, йдіть.  Нічого нормальним людям заважати, - хмикнула руда і наказала своїм помічникам ловити гусей.  Ті почали відмовлятися, мовляв не хочуть бути пощипаними.  Вийшов скандал і в результаті за гусьми ніхто так і не пішов.