Глава 8

- Стій!  - кинулася слідом за нею дівчина, але тут же на неї налетіла, коли та різко зупинилася.

Прямо перед козою стояв старий із сплутаними, довгими сіро-зеленими патлами і жовтуватим обличчям.  Очі були злі і каламутні, немов покриті пеленою.

 - Може він нас не бачить?  - пошепки прокоментувала рогата, з надією в голосі.  Старий їй не дуже сподобався.

 - Це не той, що за нами гнався, - прошепотів вовк.

 - А де подівся той?  Не думаю, що він раптом вирішив нас залишити в спокої.

 - Та тихше ви!  - шикнула на них Мишка.  - Якщо він нас не бачить, то відмінно чує.

Старий глянув на вкриту болотною тванню козу.  Посміхнувся, по недоброму так, з насмішкою і почав розглядати дівчину.  Ту одразу закрив собою сірий вовк.  Його він часто бачив біля Лісовика.  З цим могли бути проблеми, а вони йому були не потрібні.  Або все-таки варто ризикнути?

 - Що ви робите на моєму болоті?  - вишкірився він.

 - Ми випадково сюди зайшли, а тепер вже йдемо, - відповіла Ніна і вони швидко розвернувшись кинулися геть.

 - Що, і чаю не поп'єте?  - зареготав Болотник.  А це знову був він.  Просто вирішив прийняти більш звичний вигляд, в якому часто виникав перед тими, кого збирався втопити в болоті.

 - Я їх сам напою, - почули вони голос Лісовика, який поглядом метав блискавки.

 - Ну що ж, дуже шкода, - криво посміхнувся Болотник.

 - Шкода йому, Іроду, - злобно кинув Лісовик і багатообіцяюче подивився на дивну компанію.  Ох і отримають вони сьогодні кренделів з ватрушками по саме не хочу.

Болотник зник, а старий, бурмочучи про нерозумних, йшов слідом за ними, весь час озираючись назад і чекаючи якоїсь капості з боку далекого родича.

Вдома вони наслухалися таких жахів, що навіть не особливо вразливі Єгор з Миколою на наступний день побоялися  виходити на вулицю.  А на болота взагалі поклялися ніколи не ходити.

 - Ми не збиралися на болота йти, ми просто заблукали, - виправдовувалася Мишка.

 - Це куди потрібно було так поспішати, щоб на болота заблукати?  Ви що, купин не бачили, так подивилися б на густі зарості очерету?  Якщо вже нескінченні калюжі вам ні про що не говорять.  Болотник  дуже шкідливий.  З ним навіть Баба Яга спілкуватися не хотіла.  Йому аби побільше народу в болоті втопити.

 - Ми більше не будемо, - покірно опустив голову сірий.

 - Ех, Костя, Костя, ти ж тут все життя живеш і з малих років знаєш, що туди ходити не можна, - похитав головою старий.  - Ідіть їжте.  Он каша на печі та квашена капуста на столі.  Але спочатку вмивайтеся, а то від вас так тванню несе, що навіть я задихаюся.

Скупавшись і поснідавши, під невдоволені погляди Єгорівни і Катерини, Ніна з друзями сіли на порозі почав милуватись на зірки.  З такими подіями вони навіть забули про дивацтва, які відбувалися в будинку у кота.

Не хотілося думати, що все це сталося з їхньої вини.  І хоч вони себе і переконали, що це просто хтось заліз їх полякати, але в голову наполегливо лізли думки що це саме з їхньої вини там щось з'явилося.  Так як не можна темні книги читати.  Негативні вони.

У двір вийшов Лісовик і сів поруч.

- Приємно, що ви подружилися.  Ось тільки мені не подобається, що ви лізете куди попало.  Ось Катерина дівчина шкідлива, але вона вдома сидить, пригод не шукає.  І це вірно.  Лукомор'я воно ж не звичайне, а чарівне.  Тут що завгодно статися може.  Ось, наприклад, вдома ти сказала зі злістю: щоб ти під землю провалився, а тій людині нічого не сталося, так як у вашому світі магії немає.  А тут ось тільки спробуй так сказати: і він провалиться, та ще з собою  купу народу потягне.

 - Ми просто спосіб зловити гусей шукали, - відповіла Мишка, навіть боячись собі уявити, що буде, коли він за чорну книгу дізнається.

 - І як, знайшли?  - посміхнувся старий.

 - Поки що в пошуку.

 - Ага.  Я так і думав.

 - А решта як я бачу теж нічого не придумали?

 - Ні.  Тільки цілий день вимагали, щоб я інше завдання придумав.

 - Так придумай, - погодився з ними сірий.  - А то це якесь нездійсненне.

 - Я б з радістю, та не можу, - розвів руками Лісовик.  - Я б з Василиною Премудрою поговорив, запитав, щоб загадати, а то у мене прямо проблеми з цими завданнями.  Так уявляєте, хтось наливне яблучко з чарівної тарілочки з'їв і тепер ми без зв'язку залишилися, і новин.

 - Жах то який, - прошепотів вовк,  стиснувши щелепи, намагаючись зробити стурбований вигляд.  А у самого очі стали маленькі-маленькі і дурнуваті.

Ніна зітхнула.  Якщо вже накоїв справ і з'їв яблуко, так сиди і мовчи, а то співчуває він.

 - Так що будете ви ловити гусей, поки я не знайду інший спосіб з Премудрою зв'язатися ... А тепер спати йдіть, пізно вже.

Всі знехотя піднялися і пішли спати.  День був дуже нервовий і скільки всього сталося, що вони думали і не заснуть, але варто було їм розтягнутися на своїх імпровізованих ліжках як вони поринули в міцний сон.

Пізно вночі Мишка прокинулася від шороху під дверима.  Костя був поруч, а вона вже було подумала, що він знову бродить по двору і тягає яйця.

 - «Може це Болотник?»  - злякалася вона.  Саме так назвав його Лісовик, тим більш він пояснив, що той може приймати різні обличчя.

Під дверима почало скребтись сильніше.  Лісовик спав, ніби нічого не відбувалося.  Може і їй варто лежати собі спокійно? Вона вже один раз вийшла і що вийшло: на голого мужика натрапила.  Хоча якщо говорити правду - гарного, але це не важливо.  Так як тоді вона злякалася до смерті.  До речі, може розбудити його і удвох сходити подивитися, що це шкребеться?

Знаючи, що хтось бродить під вікнами вона не могла спати спокійно.  А раптом цей хтось дуже небезпечний?

 - Кость, - тихо покликала вона.

Вовк здивовано відкрив очі.

 - Шо?

 - Там під дверима хтось шкребеться.

 - Може миша?  - припустив сірий.  Йому зовсім не хотілося кудись іти, а хотілося спати, витягнувши лапи і бачити солодкі сни.  Тим більше, що йому тільки що снилося як він їсть соковиту величезну курку розміром з вівцю, і він сподівався, що коли закриє очі - сон продовжиться.