Глава 18

Мишка подивилася на з'явившийся на небі місяць і запропонувала лізти в замок через вікно. Тим більше, що одне з них було злегка відчинене. 
З нею всі погодилися. Залишилося тільки підсадити кого-небудь до вікна, а він вже опинившись всередині замку відкриє ворота. 
 
Вибір припав на Ніну. Дівчина з жахом дивлячись на вікно, знітилась. Так, вона звичайно сама це запропонувала, але від однієї думки про те, що вона опиниться сама в замку у Безсмертного, тіло не рухалося з місця. 
 
 - Ну що, лізеш? - запитала коза. 
 
Мишка ще трохи подумавши, кивнула. Крім неї це було зробити нікому. Сірого вона не підніме, а якщо підкинути до вікна козу все одно та нічим не допоможе, так як у неї копита, а не руки. 
 
Костя підняв Ніну підсадив її до вікна, і вона вже майже його відкрила повністю, як раптом побачила в кімнаті замку вогненний спалах і скрикнувши, впала назад. На щастя чоловік встиг її схопити, і вона не забилася. 
 
 - Ти чого кричиш? Всіх вовкулаків з округи позбираєш, - невдоволено сказала рогата. 
 
 - Там був вогонь, - прошепотіла Мишка. - Він з'явився ніби з нізвідки і завмер на місці. 
 
 - Маячня, - не повірила коза. 
 
 - А ось і ні! - почала доводити правдивість своїх слів Ніна. - не віриш, подивися. 
 
 - Я б подивилася, та вікно високо, - хмикнула рогата і навіть не встигла моргнути, як її схопили міцні чоловічі руки і закинули у вікно. Усередині загуркотіло. 
 
Що сталося з рогатою, Мишка навіть боялася уявити, а раптом вона собі що-небудь зламала або трапилося ще щось гірше? 
 
 - Костя! - різко розвернулася до сірого вона. Той задоволено посміхався. - А якщо воно на неї зараз нападе?! 
 
 - Зато переконається, що ти сказала правду. 
 
 - Але я дійсно сказала правду, і вона тепер у небезпеці!

- А хто їй винен? 
 
 - Підсади мене. Може удвох ми впораємося, - почала просити дівчина з тривогою прислухаючись до того, що відбувалося всередині замку. Там було дуже тихо. 
 
 - Мені не подобається слово - може ... А раптом не впораєтеся? 
 
 - Але не залишати ж її там одну! 

З вікна висунулася чоловіча голова з зализаним назад каштановим волоссям і вузькими карими очима. Кирпатий ніс забавно кривився, а опущені куточки губ видавали зневіру і трішки огиди до всього оточуючого. 
 
Одягнений він був у чорний фрак з білосніжними манжетами, а в руці тримав свічник на три свічки. Саме його і злякалася Ніна, побачивши, як чоловік наближається. 
 
 - Я думаю сер, що все-таки безпечніше скористатися дверима, ніж стрибати через вікно, - повідомив він вовку і зник з очей. 

 - Що?! - перезирнулися гості і почули, як відкрилися ворота. 
 
 - Тут є дворецький? - здивувалася Ніна. 
 
 - Хто? - тепер прийшла черга дивуватися Кості. Його здивував не стільки казна-звідки взявся мужик, а це дивовижне слово. 
 
 - Ну, це старший лакей по-вашому, начебто, - невпевнено відповіла дівчина. 
 
- А, керуючий, - зрозумів сірий. - Ну Кощію належить його мати. Он яке господарство здорове, вночі у справах вийдеш - заблукаєш. 
 
 - Це звичайно так, - погодилася Мишка. - Ось тільки все одно дивно все це. Господар пропав, а він веде себе як ні в чому не бувало. Нас ось в гості пустити вирішив. А раптом Кощію це буде не до вподоби? 
 
 - Так це не наші проблеми будуть, а його, - легковажно махнув рукою вовк і увійшов в відкриті ворота.

Парадна, в якій вони опинилися була дуже простора і висока, з масивними колонами, що впираються в стелю. У старовинному каміні з гратами  горів рівним полум'ям вогонь потріскуючи на полінах. 
 
На стінах, по обидва боки від каміна висіли в якості трофеїв оленячі голови і між ними  дуже добре вписалася біла козяча голова яка стирчала німим докором для безсоромного вовка. 
Ніна, побачивши таке здригнулася і схопилася за руку стоявшого поруч Кості, той здивовано завмер, але простеживши її погляд теж втратив дар мови. 
 
Коза, вдосталь насолодившись своїм поданням зістрибнула з комода і задоволено посміхаючись підійшла до друзів, тут же отримавши мітлою по спині, яка незадовго до цього моменту стояла біля каміна. 
 
 - За що?! - обурилася рогата. 
 
 - За жарти дурні! Я думала, що ти померла! - почала лаятися Мишка, яка вже подумки поховала свою шкідливу подругу і почала її оплакувати. 
 
 - Так що, мене за це вбити треба?! 
 
В кімнату увійшов  керуючий і повідомив, що вечеря готова і вони можуть йти вечеряти, а він поки приготує їм кімнати. 
 
Тепер насторожився і сірий. Якось аж занадто дивно це було. І нагодувати  вирішив, і спати укласти. І нічого не запитав ... Ще б при такій  гостинності прокинутися потім. 
 
Їдальня виявилася дуже великою кімнатою з величезним довгим столом в центрі, на якому красувалася  колись білосніжна скатертина. І яку схоже в останній раз стирали ще до зникнення господаря.

Вечеря складалася з квашеної капусти і томатного соку. 
 
Мишка, побачивши це, насилу стримала свій сміх. Знову капуста, навіть у Кощія Безсмертного. 
 
 - Ось, це вже більш правдоподібно, - хмикнув Костя. - Господаря вдома немає, так навіщо скатертини  прати та вишукані страви готувати. А я вже було вирішив, що старий всіх обманює, а сам в замку ховається. 
 
 - А раптом так і є, - прошепотіла у відповідь Мишка, намагаючись щоб її ніхто крім сірого не почув. 

 - Не один господар не буде терпіти такого зневажливого ставлення до себе і свого майна. Якби він був удома, то лакей би так не розперезався. 
 
 - Керуючий, сер, - поправив його дворецький, подавши козі зелені яблука. Та, почала радісно їх наминати за обидві щоки, а Ніна з вовком застигли на місці. 
 
 - Нічого собі у нього слух, - прошепотів нарешті сірий, коли дворецький відволікся. - У мене і то не такий гарний. 
 
 - Ваші кімнати знаходяться прямо по коридору, сер, - повідомив дворецький показавши на коридор, потопаючий в темряві. Єдиним його освітленням була парочка факелів на стінах, але від них було занадто мало світла. 
 
Мишка, уважно подивившись на дворецького раптом згадала, що він так жодного разу не звернувся до неї, а помічав тільки козу і вовка. Їй стало прикро, і навіть пити томатний сік перехотілося. Хоча це й на краще. Не можна їсти вночі. 
 
Сірий схоже теж не був голодний. Одна коза наїлася досхочу і сиділа з задоволеною мордою. 
 
Після дворецький показав кожному його кімнату і з їх «дозволу» пішов. Хоча відразу було ясно, нехай вони навіть схоплять його за ноги і будуть благати не йти, він все одно піде.
 
 - А мені от цікаво, чому він так і не запитав мети нашого візиту? - сказала Мишка, обережно заглядаючи в свою кімнату поки вовк не втік. А раптом там зараз сидить якийсь монстр? У Лукомор'ї такого добра більш ніж достатньо, напевно, ні в одній казці світу таких немає. 
 
Кімната на перший погляд виявилася порожньою, але це тільки на перший погляд. Під ліжком могло сидіти лихо, а в шафі злісний домовик. А раптом за фіранкою сидить анчутка або Злидень. До речі злидню б тут точно сподобалося. Убога обстановка дуже була. 
 
Захотілося вчепитися в Костю і сидіти з ним в кімнаті до ранку, але просити про це чоловіка Ніна не зважилася і мовчки сіла на ліжко.