Розділ 1

Приблизно 3 місяці до того…

̶  Ех, щастить же декому... — скривившись, промовила моя одногрупниця Аня. Глянула на мене, потім знову на кількох хлопців, які стоять біля яскраво вбраної сцени нашого університету.

̶  Ти про що? — роблю вигляд, що не розумію. Дівчина хмикнула.

̶  Не про що, а про кого. Ти знаєш. — вказала очима на студентів.

̶  Ти на мого Романа натякаєш? — посміхаюся. Аня ствердно кивнула. Серед чотирьох молодиків, які там балакають, перегукуючи музику, Роман Співенко найвищий і найгарніший. Принаймні, так вважають більшість дівчат в нашому закладі, що бодай трошки з ним знайомі. І те, що знедавна цей красень офіційно вважається моїм хлопцем, багатьом не дає спокою.

̶  Аню, не хвилюйся ти так, і на твою голову знайдеться така радість. Тим більше, сьогодні ж свято, в багатьох романтичний настрій. — кажу дівчині. Вона саме розійшлася зі своїм Артемом і тепер ходить, кисне, дратується на всіх, у кого є пара.

̶  Ага... — фиркнула. Ми ще трошки покрутилися там, вже хотіли вийти в дамську кімнату, аж раптом підбігає моя подруга Ніка. Аж захекалася. Поправляє пишну спідницю, чорні локони, що падають їй на очі. Маленька сумочка заплуталася ремінцем на лікті.

̶  Дівки, дівки! Що зараз буде! Дивіться! — вигукує радісно, показує на сцену. Бачимо, хлопців, які стояли щойно біля неї, вже не видно. Мабуть, піднялися на сцену. Куліси закрилися.

̶ І, що ж буде? Концерт. Ми знаємо. — каже Аня. Не зрозуміло з чого таке хвилювання, наче, не день студента святкуємо і зараз буде імпровізований концерт юних талантів, а сам Олег Винник, чи  ще якась зірка приїде і заспіває кожній з нас по пісні, та ще й обійме до повного щастя. Ми засміялися. Ніка підморгнула загадково, каже:

̶  Сюрприз... Дивіться. — всі, кілька сотень студентів, що зібралися в залі для святкування, оживилися, звернули увагу на сцену. Світло погасло. Залишилися горіти лише маленькі лампочки над сценою. Що ж там підготували наші зірки? Я люблю повеселитися, але виступати на публіку — явно не мій козир. Ніколи не погоджувалася співати, чи танцювати на сцені, окрім рідкісних винятків, коли змусили. І то, не сама, а з групою інших. Тому й підозрювати не могла, що сьогодні моя скромна персона опиниться в центрі уваги.

  Щороку перед сімнадцятим листопада наші артисти готують номери, які тримаються в секреті до самого виступу.

  О, музика стихла. А потім заграла жвава мелодія і куліси відкрилися. Ведуча сказала кілька речень і три наші зірки, студентки третьокурсниці, заспівали пісню Ірини Зінковської «Нереальний мужчина». Дуже класно. Танцюють, справжні артистки. Вдало почали шоу.

̶  Ти це мала на увазі? — питаю Ніку, прихилившись до її вуха.

̶  Ні. Почекай. Буде ще дещо. Я випадково почула. — в цієї дівчини просто нюх на різні новини і плітки. І, як вона завжди все дізнається? Ну просто тобі шпигунка, чесне слово.

  Весело пританцьовуючи, ми подивилися ще кілька номерів, а далі... Ведуча оголосила квартет «Сьоме небо». О... Те, що треба. В залі піднявся шквал з радісних окриків і свисту. В цій студентській групі деколи виступає мій Роман. Любить співати. І, взагалі, бути в центрі уваги. Я посміхнулась дівчатам, коли побачила на сцені трьох хлопців музикантів і мого милого соліста. В модних штанах, яскравій фіолетовій сорочці, розстебнутій мало не на половину. Золотий ланцюжок на шиї. Спокуслива посмішка. У-м... Найсимпатичніший блондин в університеті.

  Хлопці дуже круто «врізали» кілька пісень. Ввесь зал в шаленому захваті, пританцьовує, дехто і підспівує. В мого Романа дуже гарний голос. Каже, що тенор. Я на різновидах голосів не розуміюся, головне, щоб казав компліменти. Що він, до речі, і робить регулярно. Може, навіть надто…

   Особливо емоційні дівчата пищать в істериці. Аж страшно...

  Та найзахопливіше почалося, коли Співенко подав знак рукою, щоб всі затихли, подивився просто на мене і заспівав пісню Олега Винника «Наталі.» Перші два речення а капела, потім хлопці почали грати. Неймовірно! Я шокована. Ще ніхто так гарно не співав мені, тим більше перед сотнями слухачів. Бували раніше якісь там спроби, але, щоб так... М–м–м... Він неперевершений!

̶  Ната – Наталя, Наталі... Красунь багато на землі. А ти найкраща–а, Наталі! — Роман, здається, вкладає все серце в кожне слово цієї пісні. Якось по–особливому вимовляє моє ім’я. Смакуючи, з захватом.

̶  Вау! — Анька вже не могла стримувати емоції. — Капець! Та він тебе любить, Наташка! Ох... — скривила тонкі губки, притиснула руки до серця, мало не заплакала від жалю до себе.

  Я засміялася, не відповіла. Переглянулися з Нікою. Он, що вона мала на увазі. Класний сюрприз. Далі я зосередилася на хлопцеві, що спокусливо пританцьовує, співає і дивиться на мене так, наче я і справді Міс Всесвіт. Мене розпирає ейфорія. Посміхаюся йому, прикушую нижню губу, ніяковію. Здається, всі дивляться на мене. Плескаю в долоні і похитую стегнами в такт музики.

  Після фрази «Давай махнемо на Балі» Роман зіскакує зі сцени і біжить до мене. Народ розступається, звільняючи дорогу шаленому Ромео, як його часто називають. По дорозі мій любий блондин доспівує пісню, і вигукує в мікрофон: