В гостях

-Що…- Джейн підскочила, як на пружинках. – Що таке? Де ми…?

По шкірі побігли мурахи. Це було абсолютно не знайоме місце, вибілені стіни кімнати, ліжко з металевими перилами, здається в тітки Дони було таке колись дома, велика дерев’яна скриня під однією з стін, повітря пахло травами.

-Ада !- Джейн повільно пішла туди де на її думку мали бути двері, але зупинилася посеред кімнати озираючись .- Вікно. Ада!

Старі вікна, були наглухо закриті, але дівчину здивувало більше те, що на підвіконні не було жодного горшка з вазонами, дома в них вазони повсюди, навіть в її кімнаті. Джейн

протестувала проти них, але якщо тітці ще можна було доказати, що підвіконню потрібно бути вільним, то Аді не докажеш нічого. Не вірите? А ви хоч раз доказували щось духу, який при цьому в любу мить може зникнути, бо вона спостерігач і їй треба спостерігати, а не вислуховувати безглузді скарги дітей.

Джейн відчула, що на неї дивляться і це не Ада, при її появі відчуття не такі, зовсім не такі , набагато приємніші. Не хотілося повертатися, але не будеш чекати поки тебе вб’ють поки ти роздивляєшся ліс через вікно. Боковим зором помітила чиюсь фігуру, здається вона її бачила в лісі. «Що робити? Розбити вікно і бігти звідси, але що далі? Що!? Там ліс …Де Ада?» Одні запитання і зовсім не має відповідей.

-Джейн , спокійно це я…Ада…Просто приміряла дещо, але мені не подобається.

Ароматний пар піднімався над чашкою, Джейн вдихала його і перебирала в голові варіанти куди його вилити аби не образити почуття господині, що їх прийняла. В кімнаті де вони були панувала тиша і спокій, який порушували лише звуки природи за вікном, на білих стінах за спиною дівчини висів ряд глиняних масок з страшними гримасами, на які не хотілося дивитися зовсім. В кутку на старому просто на підлозі лежала лялька в якій до цього пробувала переміщуватися Ада, але їй такий спосіб не підійшов. Тепер вона парила над тазом з якоюсь рідиною, яка також гарно парувала, але пахла не так противно як чай в чашці Джейн.

-Пий це не отрута .- До Джейн звернулася господиня дому, вона пришла з двору з пучком якихось трав .- Тобі потрібно відновити сили, а цей збір я підібрала для тебе поки ти спала, це було не так просто, але я справилася.

Так вона виявилася балакучою, хоч живе одна в лісі, за сотні кілометрів від цивілізації. Джейн не охоче відпила з чашки.

-Смачно…

-Яга, та зніми ти свою маску .- Нарешті видала хоч якісь звуки Ада .- Вона мене ще й досі лякає . Та кому вона скаже? Хто повірить в їй? Джейн, ти ж не розкажеш нікому, що бачила Бабу Ягу?

-Та хто мені повірить. Тут навіть внукам не розкажеш. Я за білий огорожу не хочу.

Господиня дому нічого не сказавши зняла з себе потворну глиняну маску, під якою ховалося молоде ще дівоче обличчя. Після цього Джейн змогла нормально роздивитися її . Яга була одягнута в звичайний одяг, абсолютно звичайний , в такому навіть у містах ходять. Чорні штани, темно синя вишиванка і біла хустина на голові.

-Джейн , ось тепер знайомся. – Ада не помітно з’явилася поруч з Джейн .- Персонаж з багатьох міфів і казок нашого і не тільки краю, а саме Баба Яга вона ж Ягиня з кістяною ногою.

-Звичайні в мене ноги .- Яга засміялася .- А от про таких як ти ,Ада,взагалі нічого не відомо. Що ви робите навіщо, жодного міфу чи казки.

-Ми спостерігачі просто гарно шифруємось…

-Ви просто нічого не робите.

-Ну так .- Ада розсміялася .- Нічого не робити в наш час велике мистецтво.