Володарка Тіней

  Я знову в режимі спостерігача. Дивно. Я бачу світ чужими очима. Хоч це не дивно. Дивно те, що світ дуже схожий на наш, але він чужий, зовсім чужий, хоч і адаптований моїм носієм під мене. Навколо повно людей, ми знаходимося в просторій кімнаті. Напевно це клас, дуже схоже на класи в нашому світі. Між рядами ходить високий чоловік, він щось розповідає,але носію не цікаво, його поглинає сон.

Чорна кімната, ні не кімната, просто простір заповнений чорнотою. Я вже я. Відчуваю це. Все таки бути собою чудово. Чомусь не відчуваю нічого. Можу рухатися в цій темряві вільно, відчуття ніби ти невагома димка. Скільки пройшло часу як я тут? Хто його знає.

-Ти хто? – Тихий голос трохи перелякав мене.

-Я хто ? А ти хто?

-Я Ада.

Аби я могла зашарітися то зробила б це тут і зразу. Я пізнала її дівчину чиє ім’я віддала мені Володарка Тіней. Значить я в її минулому. Насправді це велика честь для мене. Ви цього не зрозумієте, але я поясню. Ада справжнє ім’я теперішньої Володарки світу тіней, саме вона мені подарувала силу Тіні, вона вручила мені меч, вона не обмежила мене сильно законами, як інших підданих, не знищила мою силу спостерігача. Правду кажучи між Спостерігачами і Тінями завжди натягнуті відносини. Доходило і до війн. Теперішня Володарка тіней заключила мирний договір з спостерігачами. Я дипломат в їхніх відносинах, гібрид спостерігача і тіні. Мої сили неймовірні, великі і здається нескінченні.Як я потрапила в минуле Володарки не відомо, але здається вона мені натякала на таку можливість.

-Я Спостерігач .- Не можу сказати їй про те, що я тінь – Просто Спостерігач.

-Зрозуміло. Наш вчитель розповідав про вас, він говорив про те, що спостерігачі покинули наш світ коли злі тіні почали його поглинати…

-Злі тіні?

-Так злі. Вони знищують все живе на своєму шляху.

-Зрозуміло.

-А де ми?

-Не знаю, мені здається це твій сон.

-Можливо, але як я могла заснути в такий важливий день. Мені мають вручати мій плащ.

-Плащ?

-Так плащ-сили. В ньому я матиму шанс вижити в бою проти тіней. Скажи мені я бачила тебе раніше?

-Поки що ні. Але ми ще зустрінемося.

-Раптово вона простягнула мені руку.

-Дай п’ять!

Коли наші руки доторкнулися світ закружляв. Я прокинулася знов в класі.

-Ада .- Промовив вчитель .- Це твоій плащ.

Я знову в її тілі. Вчитель простягнув мені пакунок, всі присутні затамували подих аби побачити мій плащ. Озирнувшись навколо Ада побачила однокласників, вони стояли в плащах різних кольорів. Розірвала пакунок різким рухом і ледь стримала емоції. Там був чорний плащ, чорний. Навіть я як спостерігач здивувалася. Чорний був символом вищої сили в світі Тіней і здається цей плащ саме з того світу.

-Тіньовий плащ .- Ледь вимовила Ада.

-Так одягай. – Вчитель провірив свої записи на планшетці .- Саме він. Тіньовик .

Я трохи відділилася від розуму Ади, коли вона одягнула плащ. Мені стало так легко. Тепер можу просто спостерігати. З’явилося знайоме відчуття. Я впізнала його. Це не просто плащ, це початкова форма мого меча, мого Тіньовика .