Спогади

Темний не поспішав нападати перший, він з цікавістю дивився на опонента. Маріонетка завмерла також спостерігаючи за ним.

- Дивне відчуття. - Темний посміхнувся.- Пам'ятаєш як колись в обряді мечників, пам'ятаєш наші спільні тренування? Пам'ятаєш А...

- Краще б я забула все. Не згадуй моє старе ім'я в мене вже нове.

- Цікаво і де ви такі імена берете. Напевно купили довідник " Самі не підходящі імена для України".

- Ага і твоє в тому довіднику на першому місці.

Темний різко подався в перед.Аду перенесли з місця тіні, вони оточили її з усіх боків, при кожній атаці противника вони переносили дівчину.

- А без своєї групи підтримки на що ти здатна. Що будеш робити коли не буде можливості їх визвати?

- Вони частина мене. Вони завжди будуть зі мною, але якщо ти наполягаєш то можна закінчити тренування.

- Добре.

Ада відпустила тіней і направилася до навчального корпусу мечників. Вона йшла розглядаючи траву під ногами, блакитне небо. Сьогодні був чудовий день, хоча б тому що вчора в бою вона вижила.  Задумавшись про все, не помітила як упала, на мить подумала, що заплуталачя в своєму плащу, який не раз думала скоротити, але до землі її придавило щось важке.

- Не знаю, як ти виживає підчас бою.

- Можеш не дихати мені в вухо?

- Ні не можу. Може так ти зрозумієш, що треба тренируватися.

- Ти краще за свою наречена так турбуйся, а я вже якось сама.

- О ти ще бісишся, що я вибрав її замість тебе?

- Чому б це? Ти ж знаєш скільки мені років. Я з дітьми не зустрічаюся бо це збочення.

- Знову ти за своє? Я не дитина!

Темний розізлився, він хотів скинути капішон з голови дівчини, дивно йому здавалося вона була без нього. До його щоки доторкнулася холодне сталь чорної катани.

- Ти говориш, що я не уважна, а сам?

- Не буду запитувати як? Просто вознесу похвалу твоїм тіням.

- Вставай.- Ада подала йому руку. - Здається тебе кохана шукає.Вона і випере мені плащ від трави.

Темний   ввідмовився від допомоги, граційно піднявся з землі. В тіні дерев він побачив ту про кого говорила Ада, його наречена радісно сказала йому, в одній руці вона тримала племена корзинку, її довга сукня розвивалася під легеньким вітерцем. Дівчина не стала чекати поки до неї підійдуть і підбігла до них. Темний розкинув руки для обіймів,  але вона підбігла до Ади. Та в свої чергу кинула на нього здивований погляд, ніби промовляючи " Я не вкурсі".

- Що це в тебе з ногою?

- Не зважай напевно коли падала розбила.- Тільки тепер Ада звернула увагу на свої коліна, на штанині правої ноги красувався дірка, з під якої було видно розбила коліно.

- Я казала, що ці ваші тренировки до добра не доведуть.

- Не переживай. Ми розважаємося як можем.

- І справді не переживай. - Темний нарешті обійняв наречену і повів в сторону, на останок викрикнувши Аді. - Ти справді не везуча, один камінь на всьому стадіоні і він твій.

Маріонетка не рухалася. Навколо темного здійнявся чорний , густий дим, він окутав спочатку його, а потім і маріонетку.

Джейн не витримала і рванула вперед. Коли вона заглибилася в дим, той розвіявся.

Джейн стояла сама спантеличена, Темний зник прихопивши маріонетку. На поляну вийшов Олег з Даним.

- Ну що ти встиг. - Олег оглянув траву на місці де стояла маріонетка.- На землі не має. Може ти в білку попав?

- Не смішно. Маячок на маріонеткі.

Олег дістав телефон, щось поклацав на екрані. Махнув в сторону і сказав.

- Ходімо . Справи не чекають.

Дона знизила плечима і повільно пішла за Олегом.

Через годину ходьби не зрозуміло по яких хащах, вони натрапили на маріонетку, яка звісала з дерева, на її грудях був прикріплений конверт з маячком в середині і запискою " Я не сліпий, побачив."

- Сліпий.- Засміявся  Дан. - Ходімо план спрацював. Та й мене вогні напрягають. Добре що хоч на відстані тримаються.