Тінь. Блакитні вогні

Світ чужими очима

Я сліпий. Я сліпий уже довгий час. Але якщо ви побачите мене на вулиці, те як я рухаюся поміж людьми, сиджу в кафе спілкуючись з друзями, чи гуляю в парку, то ви нізащо не здогадаєтесь про мій недолік.

Спочатку навіть лікарі вважали, що зір повернувся, але це не так, нажаль коли я залишаюсь один  мій зір зникає.

Того дня я попрощався з Олегом, ми провели чудово час, вечірня пробіжка пішла на користь, але було щось дивне в цьому дні, декілька раз мені здалося , що я бачу себе зі сторони . Напевно божеволію. Коли ми пробігали повз групку хіхікаючих дівчат, мені здалося, що я бачу себе очима однієї з них. Коли допоміг пожилій жінкі вказавши їй вихід з парку то відбулося те саме, тільки цього разу я був ніби в тумані, потім зрозумів , що в тої жінки катаракта на обох очах. Я не став ділитися своїми спостереженнями з Олегом.

Коли двері закрилися і Олег пішов до себе, мене поглинула темрява. Що робити? Я вперше залишився сам після нещасного випадку. Паніка охопила мене. Куди іти? Ви скажете , що людина і на осліп в дома рухається гарно, за роки життя вивчає кожен закуток, кожен міліметр свого житла. А я скажу, що за всі роки свого життя, а це майже три роки,  тут я провів од сили сорок вісім годин. В мене було цікаве життя. Не вірите? Це ваше право. Колись у мене були тренировки, змагання, клуби, друзі, робота.

Ах про роботу ніхто до цього так і не сказав де ми працюємо? Ну тоді я скажу. Організація де я працюю називається ТУЗ, дивна назва, але розшифровка проста . ТУЗ- Таємний Український Захист. Все таки бути тузом в колоді карт приємно, ми самі встановлюємо правила гри.

Повернимося до паніки. Я відчув себе маленькою дитиною, рухатися не хотілося.  Забився в угол біля дверей, обійняв руками коліна. " Це знову сталося я сліпий, що робити? Набрати Олега." Тільки я подумав про нього, я побачив одну з кімнат Олега, а саме один з вуглів там де стояв телевізор. Ішли новини , ведуча знову говорила про блакитні вогники і про те скільки пропало людей цього разу. Перед моїм обличчям зявилася склянка з молоком в темній руці. І тепер я зрозумів, що можу бачити світ очима інших людей . Я подумав про Ґерус. картинка змінилася. Тепер перед мною був монітор компютера, на ньому бистро милькали цифри, так само бистро літали пральці Ґеруса по клавіатурі. Було вже пізно, але він не поспішав піти додому, треба його кудись витягти.  Я спробував ще провірити свою теорію, але скожним наступним разом ставало все важче концентруватися. Раптовий приплив болю припинив мої спроби. Не знаю, що відбулося точно чи я заснув, чи втратив свідомість, але наступного дня мене знайшов Олег, який не дочикався мене на ранкову пробіжку, прийшов зробити мені виговор. 

З тих пір я тренирував свої здібності. І тепер задопомогою них можу знайти Аду. Часу було не багато. Я попросив аби всі хто був на поляні відійшли на деяку вітстань, коли перед моїми очима знову запанувала темрява, я зконцентрувався на своїй цілі, а саме на персонажі по імені Темний.

Мене звати Дан і я отримав дар, дар за який заплатив чималу ціну. Ні я не скаржуся, мій кругозір став більшим, я почав розуміти інших людей. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше