Тінь. Блакитні вогні

Зміни

- Скажи мені , Аліса, що ти надумала.Невже руйнування нашого майна допоможе Джейн освоїти свої сили?

По кухні плив солодкий запах випічки. Аліса сиділа біля вікна, на кухонному дивані, вона спостерігала , як Стрілок тренирує Джейн.Справи в тої ішли вже краще, вона могла ухилятися від ударів принаймні перші декілька хвилин, але від зору стрілка не могло сховатися ніщо, тому він трішки пітдавався. В одну долю секунти він бачив краплину на лобі Джейн і таймер на духовкі, який його радував , скоро буде пиріг. З появою Аліси, тай взагалі з появою цієї трійці його життя змінилося, хоч це не можна було пояснити ніяк, як тільки словом магія. Його справжній зір почав повертатися, Аліса познайомила його з Ягою, але його сили ніде не зникли вони стали сильніші, він почав бачити чіткіше і яскравіше. Зараз він ухилився від не впевненого удару Джейн, побачив у вікні Алісу, він прочитав по її губам, а точніше ніби почув, що вона відповіла Асі, він зхопив за руку Джейн, яка саме збиралася упасти на кущ червоних троянд.

- Не допомагай мені.- Джейн нахмурилася.- Це був маневр.

- Ага... А з вікна кухні на нас дивиться  Аліса. Я по її губам прочитав, що вона сказала твоїй тіткі.

- І що саме.- Джейн витерла піт полотенцем і глянула в сторону кухні.- Не вигадуй.

- Вона сказала. " Ні не допоможе. Вже рік вони тренируються, а толку нуль. А тут їм добавиться стресу, що прискорить їх. Бо якщо хоч одна рослина, байдуже чи то троянда, чи дзвіночки, чи будь що інше постраждає, я відірву їхні порожні голови."

- Ти справді боїся Алісу, Стрілок, та вона сама безпечна людина в цілому світі.- Джейн засміялася.- Ходімо може вже час випити чаю?

-Ти так говориш про Тінь, про Чорний Меч , про Спостерігача? Ти все таки наївна Джейн і колись це вилізе тобі боком.

- Ти про що?

- Побільше поваги дівчинко.

 

 

Час летить неспинно, навіть коли ти безсмертний ти бачиш рух часу, в смертях рідних. Колись я пообіцяла , що не буду мати родину. Я порушила цю обіцянку в мене є Ася і Джейн. Я маю врятувати їх від зла, що от от прокинеться. Новини про блакитні вогники перестали показувати, але вони не зникли, вони серед людей і ті не помічають їх, це мене лякає дуже сильно, та прям до колік в шлункі. Мені потрібно знайти свою книгу спостерігача і там знайти відповіді на свої запитання . В моїй голові зародилася ідея, як тільки Джейн плюхнулася поруч на диван.

- Джейн, я знаю як тобі приборкати силу...

- І як?

- Раніше ти пробувала нападать, а відтепер спробуй захичатися, перенось силу супротивника на нього, як підчас переміщень . Переміщення це своєрідна втеча, втеча - це твій захист. Зміни тактику, вгамуй трохи свій пил.

-А то що?

- Ну я дам тобі можливість потримати Тіньовика в руках.

Джейн підпригнула на місці.

- Ходімо зараз...

- Ні спочатку чай і відпочинок, а потім тренування.

- Так не справедливо...

- Стрілок, а ти як думаєш?

- Дівчата, я голодний як вовк, тай мені треба сьогодні в офіс, дізнатися чи виділили нам хоч якісь кошти. Я хоч і "Герой", але від зарплатні не відмовлюся.

Вся інша частина дня пройшла під гнютючою ноткою, Джейн злилася на всесвітню не справедливість, Стрілок поїхав, Ася займалася роботою по дому, або говорила з сусідками, Аліса поралася в саду і також спілкувалася з новими сусідами. Коли на дворі зтемніло і всі навкруги заснули, Джейн крутилася в своєму ліжку. "Що за не справидливість" думала вона і раптом почула чийсь голос. "Так не справедливо".

- Хто ти?- Джейн зхопилася на ноги, одіяло впало на підлогу.- Виходь я не боюся.

"Я це ти і твої бажання" перед Джейн на краю ліжка зявилася її копія в такій же білій шовковій піжамі.

- Як це?

- Я частина тебе, твоя сила, твій потенціал.

- І що мені робити?

- О це гарне запитиння. Може сама візьмеш Тіньовика і потренируєшся з ним. Аліса його не ховала він лежить в її кімнаті, просто на подушкі. І я думаю ти можеш його взяти. Тільки нікому не говори, що ти мене чуєш і бачиш.

Джейн не стала сперечатися, бажання управлять Тіньовиком було дуже сильним. Вона на ципочках зайшла до кімнати Аліси, благо двері були відкриті, що спростило діло. Тіньовик і справді, лежав на подушкі, що лежала на підвіконні, його лезо так і сяяло під світлом місяця. Аліса мирно спала, напевно вже бачила сни, тому Джейн просто підкралася до меча, вхопила його і хутко перенеслася, але щось пішло не так, в момент переміщення вона почула страшний тріск і потім ще декілька. Джейн боляче призимлилася на спину, потім ще пару метрів котилася з схилу в низ, коли нарешті змогла зупинитися побачила, що її білосніжна піжама, вся в землі і пятнах від трави, а ще якась трава в неї у волоссі.  Вона була на березі ставку не далеко від дому, а Тіньовик собі спокійно стирчав із землі на вершині пагорба з якого дівчина щойно скотилася. Піднявшись до нього Джейн старалася не думати про зіпсований одяг, роздерті коліна, вона бачила те що хотіла. Але щось пішло не так, меч ніби зубами тримався за землю, вона його тягнула з усієї дурі, але не зрушила з місця ні на міліметр.Пройшло десь пів години і все марно, дівчина втомлено сіла біля нього. Пролунали оплески.

- Ти давно тут, Аліса?

-Хвилин двадцять, я зразу пішла за вами тільки халат накинула. Благо орієнтир ви мені залишили гарний.

- Який орієнтир?

Аліса не відповіла. Тільки показала на великий рівчак, що звивався по вигону, городами, до їх дому. 

- Ти мене прибєш?

-Ні, але ти залагодиш  провину.

- Як?

- Ну тобі почастило, що наш будинок знаходиться зразу, сісідські не постраждали, такщо зариєш цю траншею, відремонтуєш наш  забор, відновиш клумбу і відремонтуєш моє вікно, підвіконня і частину стіни.

- Це не можливо, я до пенції з усім не справлюся.- Джейн насупилася, а потім ніби блискавка в її голову ясна думка.- А що з домом?

- Я ж кажу, траншею ти проклала з моєї спальні і аж сюди...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше