Коли вже вечір?

Що ми знаємо про свої сни? Я скажу що посправжньому нічого.

-Аліса, чому ти не довіряєш нам ? Ми твої друзі. Вітдай нам книгу. Ми самі врятуємо світ від біди.

-Скажіть мені лиш одне і я вітдам вам книгу.

Аліса поволі відступала назад в ліс, але Яга з провидицею не відступали ні на крок від неї. Біляві локони Провидиці розвивалися під подихом легенького вітерцю, в її блакитих очах горіла злоба, в цю мить вона нагадала Тіні про маленького хлопчика, який багато років тому переслідував маленьку Асю, зараз вона могла поклястися, що це він і є тільки в образі дівчинки. Спиною Тінь вперлася в стовбур дерева.

-Що тобі сказати?-Голос Провидиці став грубіший ніби в дорослої людини.

-Скажіть мені, що таке "Блакитні вогні"?

Провидиця підійшла до Аліси на відстань витягнутої руки, тепер вона  не здавалася милою дівчинкою.

-Які вогні?

-Ті що у вас за спиною.- Викрикнувши це Аліса не помітно дістала книгу, поки колишні друзі обернулися. Вона провела по одній з сторінок, перебираючи пальцями і в голос промовила.- Земляне перенесення.

Земля пішла з під її ніг, вона провалювалася в безодню, як персонаж казки начесть якого вибрала собі імя. Через декілька безкінечних секунд, вся обліпляна шматками землі вилізла з ями, це був той самий ліс, але по іншу сторону галявини, надії залишитися в спокої в неї не було. Вона дістала мобільний і набрала Джейн.

• -Джейн, ти де я трохи змінила кординати...
• -Я не можу переміститися до тебе...-Джейн зхлипувала.-Я забарекадувалася, щось не те з тіткою, вона накинулася на мене коли я...я
• -Джейн спокійно.
• -Добре... темрява не проходить, зараз ще досі ніч, а по моїм підрахункам вона мала пройти, вже мав бути наступний вечір, я блокую все що тільки можна, двері і вікна, все меблями і силою.
• -Джейн у мене зараз день. Значить... Потрібно... потрібно аби наступив вечір.
• -Як ти це зробиш?
• - Змішаю їх яскравий день з моєю темрявою. Не відключайся...
• За її спиною почулися кроки.Тоненький дитячий голос ніби проспівав до неї.
• - Як ти це зробиш, як моя люба Аліса.
• - Я не просто Аліса, я донька Тіней і єдиний спостерігач у вашому світі. І я вже робила це. Ви не помітили. Тіньвик!
• Нажаль на призив Аліси меч не явився, дівчинка посміхнулася і знову мелодично промовила.
• -Я бачу краплини розуму в твоїй голові, але це не допоможе тобі, ми контролюємо цей, як ти сказала, світ.
• - Ну тоді це вже ваші проблеми.
• Аліса дістала книгу з під чорного плаща і не відкриваючи її підняла догори, з неї почали вилітати маленькі краплинки темряви, які ставали все більші, темрява густим димом пішла з під ніг дівчини, затягуючи все на своєму шляху, провидиця зникла.
• - І прийде вечір, і настане потім ніч, і буде спокій всьому живому.
• Хтось торкнувся плеча Аліси.
• -Джейн, я не знаю як пояснити, але ми в ілюзії, потрібно знайти і витягнути ще тих хто справжній, а не вигадка.
• -Ну про ілюзію я здогадалася.- Джейн схилила голову.-Дона, вона ілюзія.
• -Нажаль так.
• Аліса поволі увібрала в себе всю темряву, в лісі було тихо, на ліс поволі спускалася ніч.
• - Нарешті правильний вечір, якщо можна так сказати. Аліса, а як ми виберемося?
• -В мене є знайомі спеціалісти з усякого божевілля і страху.
•