Тінь його серця

Глава 24

  Ще й сонце не встало, а нас вже підняли на ноги, видали по комплекту форми для слуг і відправили чистити камін у вітальні.
  Цікаво, а це обов'язково робити саме зараз? Та в голос не сказала, "мовчання - золото"-працювало тут успішно.
  Отже, озброївшись віниками, відром та двома щітками мовчки пішли виконувати свою роботу.
Ніколи не думала, що це настільки нудна й копітка праця. На, молочного кольору ззовні, каміні дуже тонкої та майстерної роботи, всередині знаходилось кілька десятків, а може й добра сотня-друга, кілограмів сажі.
  З початку Делара шкребла,а я підмітала вологим вінком за нею та виносила на задній господарський двір, згодом ми обмінялися ролями. Але через кілька годин змогли впоратися лише з половиною роботи.
  Знесилені, присіли прямо на мармурову підлогу,чорні як шахтарі у вугільних шахтах, тільки очі й зуби блистіли.Відчувала себе героїнею казки про Попелюшку. 
  І треба було щоб в саме цей момент повз проходила Айша, що аж сплеснула руками побачивши наш привал. Кричала так,що мабуть шибки дзвеніли на усьому першому поверху бо виявляється не можна ось так просто сідати на підлогу. 
  Мазнувши рукою по каменю, зрозуміла про що так противно пищала ця пані, сажа не відтиралась,зовсім.Здається, попали! 
  На гамір збіглась чи не вся челядь лорда і всі як один скрутно хитали головами та відверто співчували нашій долі. Бачучи як моя подруга вже розмазує гарячі сльози по щоках, можливо на емоція, а може вже характер у мене такий, але сміливо взяла усю вину на себе,залишилося дочекатися  світловолосого дракона і отримати своє покарання. Ось тут він вже точно відіграється! 
  На сьогодні моя щира праця була закінчена, тому відправили відмиватися на конюшню.Там виявилась доволі пристойна кімната з проточною водою та добрячим шматком мила щоб слуги теж мали змогу  змити бруд із себе після догляду за конями господаря. 
  Живер приїхав пізно ввечері і отримавши коротку доповідь від дворецького про події сьогоднішнього дня, зажадав негайно бачити мою скромну персону у своїй спальні. 
  Нічого іншого не чекала, але всеодно ноги трішки підкошувалися, серце пришвидшено билося і здається тепер точно знаю, де у мене нирки, так інтенсивно вони стискались виробляючи адреналін. Ніколи не стрибала з парашутом та думаю відчуття схожі. 
  Не сміливо прочинила двері його спальні, що по-зрадницьки скрипнули під найлегшим дотиком. 
 Чоловік саме щось писав за столом при світлі свічок, які кидали довгі тіні по кімнаті і сягали аж до масивного ліжка. Такого величезного раніше ніде не бачила, тут сміливо можна вкласти п'ятьох дорослих людей. 
  Здається він помітив куди саме вів мій погляд і здивовано підвів брови,відкидаючи на спину пасма ще вологого волосся. На ньому був домашній халат тому зробила висновок, що ванну вже прийняв, а отже підготувався. 
- Проходь, - промовив, дописуючи щось на жовтуватому аркуші, рукою вказуючи на стілець навпроти нього,-як минув твій день? 
  Знущається чи просто бажає щиросердного зізнання? 
  Підходити ближче не хотілося, але пекучий біль на шиї нагадав про себе і довелось таки ступити кілька кроків у перед. 
  Від блакитних очей віяло холодом, але не скоритися не могла. Широким розчерком пера  лорд закінчив свого листа і підвівся.
-Здається,-збиралась з духом , а сама боялась до тремтіння в мязах-я зіпсувала оту дорогу плитку у вітальні. 
 Накаже відрубати пальця чи всю руку? 
-Вона давно мені не подобалась, ось і причина  її замінити. 
 Що? Мені не почулось? Наступної миті прохолодний дотик його пальців ледь ковзнув по моїй щоці. 
-Я не ворог тобі, - вже майже шепотів на вухо, ніжно торкаючись губами, - дозволь це довести. 
-Доведи! - різко відхилилась назад і вказала на кольє,-важко довіритися тому хто одягнув на тебе нашийника як на собаку. 
-Це не так, він захищатиме  тебе, коли мене немає поруч, - голос вже був набагато вищим, але ще не крик.

- Мені не потрібний чужий захист! 
-Ти не розумієш про ,що говориш,-схрестивши руки на грудях, дракон обперся бо стіл, - не уявляєш скільки існує способів нашкодити або й зовсім  вбити когось. А твоя магія ще досі стихійна, хоч самого походження ще не зрозумів, але варто попрактикуватися керувати нею. 
  Чомусь  не задумувалась над цим моментом, хоча раніше ніхто не бажав моєї смерті, та тепер потрібно враховувати й це. Тому, на власний страх та ризик, запитала чи зможе він допомогти у цьому. 
  - Я можу дати набагато більше, - тлумачення двояке, але чи є інші варіанти,-тобі не потрібно буде більше ні прощо хвилюватися. 
  Живер підійшов в притул і мій ніс вже ловив тонкий аромат, що йшов від нього. Він чоловік привабливий і моє тіло реагувало відповідно, не завжди погоджуючи свої дії з розумом. 
  Однією рукою накручував пасмо мого волосся, а іншою вже розв'язав поясок халату. Мить і цей предмет гардеробу впав на підлогу. 
  Блакинтноокий виявився абсолютно голим і я швидко відвела очі в бік, але одним плавним рухом повернув моє обличчя в попереднє положення, таким чином змушуючи дивитися на нього. 
- Невже ні трохи не подобаюсь? - на обличчі вирували змішані почуття. Невже такий як він може бути невпевненим у собі. Здається цей дракон  наростив собі панцир від усього світу і за всією цією показною мішурою криється щось значно більше. 
- У моєму світі, - невпевнено почала  бо все таки побоювалася, що може знову накинутися як минулого разу, - перед інтимною близькістю партнери мають більше дізнатися одне про одного, якщо звісно бажають чогось більшого ніж провести одну ніч разом. 
-І багато дізналась про Одріона? - в'їдливо зауважив лорд, хоч правда в його словах однозначно була. 
  Заплуталась! Від внутрішнього безсилля сльози потекли самі собою, мене не покидало почуття розчаровуваності. Невже я так помилилась? 
  Міцне чоловіче плече торкнулося моєї щоки і прохолодні пальці ледь пройлися по волоссі. Здається він таки може відчувати та зараз жаліє мою не розумну голівоньку. 
  Раптом,підхопив на руки та поніс на ліжко. Все моє єство напружилося в неприємному очікуванні. Обережно опустив і піймавши мій погляд загнаної лані, абсолютно спокійно мовив:
- Лягай спати,- вже зв'язував халат, - ти зараз в такому стані, що буде необрежністю залишати саму. 
  Хотіла нагадати, що мешкаю разом з Деларою, але й сам повин це знати,а отже причина в іншому. 
- Ми просто спатимемо в одному ліжку, - додав вже вкриваючись товстою ковдрою і демонстраційно натягнувши її аж під саму шию, -якщо ти не хропітимеш. 
  І почуття гумору відкопав у себе! Вже не так  погано. 
  Меланхолія та страх відійшли на задній план, тому прокрутивши свою подушку, повернулась обличчям до нього. 
-Не зручно? - поцікавився Живер, а сам теж повернувся до мене. 
-Ні, все добре, - чесно призналась, - але сон не йде. Добре було б послухати якусь історію, можна й твою. 
  Здивовано підняв брову, але заперечувати не поспішав. Сам нещодавно докоряв мені необізнаністю в минулому мого жовтоокого коханого. 
  Якусь мить він вагався, я ж не підганяла бо по собі знаю як важко вибиратися із своєї мушлі, де так затишно та комфортно. 
- Гаразд, якщо ти готова слухати. 
  Згідно заморгавши очима, влаштувалася по-зручніше положивши голову на власні долоні, в очікуванні його розповіді. Це було так схоже на те як колись ми з Діною ділились своїми переживаннями. 
  Чоловік, навпаки, припіднявся в положення сидячи і схрестив руки на грудях, хмурячи свій бездоганний аристократичний лоб. 
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше