Глава 27

  Прокинулася рано і як на диво добре виспалась від чого настрій був піднесений. Мого нічного оповідача поруч не було. Місце де він лежав, вже було холодним, а це означало, що встав раніше за мене. Може це й на краще, незнаю про що говорити з ним.Вночі жадібно ловила кожне сказане слово, старанно прикидаючись сплячою. 
    Чесно кажучи  досі трішки побоююсь Живера, хоч мушу визнати, при бажанні міг легко змусити робити все, що тільки забажає. Все ж таки,за усіма місцевими законами  я тепер його власність.Пальці самі потягнулись до шиї, здається, що ніколи не звикну до цього аксесуару.
  Смачно потягнулась у ліжку і тут згадала, що спатки лягла одягнена. То чоловік спав голий, а  моя персона в глухій сукні,ну хто назве мене розумною коли поруч такий екземпляр?       Поспішно відігнала такі думки бо в душі ще досі жевріла надія, що Одріон шукає мене і звільнення, з вимушеного полону, це лише питання часу. 
   Але той факт, що він раніше був одружений на сестрі блакитноокого, дуже тривожив як і те куди, власне, вона зникла. Не вірила, що коханий здатний на лихе,тим більше підняти руку на жінку. Характер у нього, звісно, своєрідний, але моральним виродком він однозначно не був. На жаль, ще в ранньому віці довелось зіткнутися з такими представниками в дитбудинку. Такі люди жорстокі до всіх оточуючих, власні інтереси ставлять вище потреб інших і заради досягнення цілей підуть по головам, не цурчись жодних методів. Для них, мета- виправдовує засоби. 
  Тож, вдавшись до психологічного прийому однієї улюбленої героїні фільму- "а про це  подумаю завтра", предефілювала кімнатою в напрямку дверей і мало не збила з ніг Ашу, що несла мені сніданок. 
  Вона швиденько опанувала себе і схиливши голову поставила важку тацю на стіл,поцікавившись чи не потребую ще чогось. Здається, спеціально не дивилась у вічі, уникаючи мого погляду. Попросила  залишитись і скласти компанію. 
-Даремно ти це затіяла, - сухо відповіла жінка розставляючи тарілки. 
-Тобто? - не впевнена, що вірно зрозуміла її слова. 
-Знаєш скільки тобі подібних побувало в цьому ліжку? - вказала рукою на нього, - Аристократки чистої крові, витончені та граціозні ельфійки, усі бажали назавжди залишитись в його серці, але не вийшло. Тож не плекай ілюзій, ти тут не надовго. 
   Що це, дежавю? Одного разу довелось чути,  до болю, схожі слова і гірко усвідомлювати правоту тієї людини. 
   Та Аша не знала й половини правди, між нами з Живером нічого не було як і почуттів до нього з моєї сторони. Але ж вона не Вейра та й молодша набагато. 
-А може, це слова ревнивці? - око за око,цього разу не дам ось так просто себе топтати під ноги. Досить, вже є сумний досвід. 
  Гнівні вогник зблиснули в очах співбесідниці, чи влучніше сказати суперниці, а обличчя враз стало багряним. Є! Вличула в яблучко, цікаво, а можна тут зайнятись психологією. Здається мої знання, правда базуються вони на телесеріалах та соцмережах, ну і на кількох прочитаних книжок, типу "Пізнай себе", "Знайди свій шлях",і звісно своєму гіркому досвіді та все ж ширші ніж у місцевих. Патріархальний устрій з відтінком рабства - далеко не найкраще поєднання. 
  Апетит як вітром здуло після такої розмови. Залишатись у спальні лорда не було бажання, а змінити сукню таки варто. Тож зібравши посуд назад на тацю рушила у свою кімнату. 
  Делара теж вже прокинулася і саме заплітала волосся в косу.Побачивши мене, відразу кинулась розпитувати як саме покарав дракон. Чесно відповіла, що аж ніяк, але про нічні розмови промовчала. Хай вже думає, що хоче,усім рота не закриєш, а виправдовуватись немає сенсу. 
  За розмовною ми встигли й поснідати і на кухню пішли разом. Там відразу поцікавились щодо розпоряджень на сьогодні, слугами завжди є робота. 
-Ти, - Аша вже була тут і роздавала усім вказівки, зараз зверталася до подруги, - наведи лад у бібліотеці. 
-А я? - чомусь за краще вважала, що ми повинні триматись разом. 
-Звільнена від виконання будь-яких обов'язків. 
  Це дуже здивувало та розпитувати її не було бажання тай, що може відповісти, варто пізніше поцікавились у лорда. Тому, просто мовчки пішла слідом за Деларою, і їй допоможу, і час промайне швидше. 
  З початку вона рішки противилась такій ідеї, боялась, що покарають та варто було ввійти в приміщення як тут же замовкла. 
  Розміри вражали, будь-яка наша районна бібліотека легко помістилася б тут. Високі стелі та вікна, світлі стіни, довгі ряди стелажів і зручний диванчик для читання, поруч дерев'яний стіл на якому лежало кілька чистих аркушів паперу. 
  Ми почали старанно витирати пил із верхніх полиць. Дістатись до них було досить складно, довелось принести два стільці і поставивши один на другий, спорудили відносно стійку, конструкцію. 
  Раніше, ще перебуваючи на заставі, вже бачила тутешні книги, але ці екземпляри були справжніми творами мистецтва і коштували, мабуть, як наш земний автомобіль середнього класу. Маючи не маленький розмір, з пів метра на сантиметрів тридцять-сорок, вагу по декілька кілограм пересувати їх було важкувато. Палітурка в одних була із шкіри, інші оббиті цупкою тканиною, оздоблені металевою, а іноді й іншою з більш дорогих сплавів фурнітурою  та дорогоцінними камінями. А ще дуже здивував той факт, що на деяких були замки, звісно без ключів. Що там такого могло бути? 
  Так, заради цікавості розгорнула одну,не замкнену, маючи примарну надію, що зможу хоч щось розібрати. Але усі мої сподівання були пустими, це все одно, що пересічній людині прочитати шумерське клинописання чи єгипетські ієрогліфи,одні закарлючки та не знайомі символи. Ех! Ну чому зі мною все так? 
  Попрацювали на славу, через кілька годин все блищало, не забули й вікна помити. Здається Аша була задоволена такими стараннями, правда мені не сказала ні слова, нічого,  якось переживу. 
  Втомлені прямували на кухню щоб отримати свій обід, голодний шлунок давав про себе знати і варто було тільки переступити поріг, як зненацька з'явився Явор. Ельф швиденько вхопив два пиріжки зі столу та поспіхом кусав їх по черзі. Виглядало кумедно, мабуть розповіді про їхнє чистоплюйство доволі перебільшені. 
-Краще попий, - подала кухлик з водою, - бо ще вдавишся, ото проблем буде! 
 Недбало махнувши рукою, вухань кивнув головою і нарешті осиливши їжу, промовив :
-Я тільки з палацу імператора, там таке відбувається. - його вигляд та тон розмови не віщував нічого доброго, серце зтислось в передчутті лиха. 
-Говори! - він здивовано глянув на мене, мабуть знову дозволила собі зайвого та з правилами етикету розберусь згодом. 
-Шеведвери напали вночі на кілька селищ вздовж кордону, спалили будинки, чоловіків вбили, - моє шосте чуття не підвело, та тільки радості від цього мало, - дітей та жінок забрали в полон. Це поки, що не розголошується щоб не сіяти паніку серед народу, але ти маєш знати. 
- Як далеко це трапилось від Західної Застави? - власний голос тремтів, бринів страхом та розпачем. 
-Це краще у лорда Живера запитайте, він був на раді, а я чув лише чутки. 
  Опустив голову як винувате дитя, але ж це тільки плітки і не варто себе накручувати. Але добре знаючи себе, що не зможу спокійно ходити, їсти та спати, не дізнавшись правду. Тому поцікавилась як швидко повернеться світловолосий та швиденько рушила в вітальню щоб зустріти і дізнатись усі подробиці. Я маю знати чи з ним все добре,чи не поранений він? 
  Здається це й мала на увазі Веата, говорячи про загрозу для сина. І де тепер шукати Зірку Семи Вітрів, а головне як якщо знаходжусь так далеко? 
  На моє щире здивування Живер з'явився в компанії незнайомця. Високий, широкоплечий чоловік років сорока із темно-рудим волоссям та карими очима, зовсім не соромлячись роздивлявся мене. Одягнений в темно-коричневий плащ, підбитий соболиним хутром, що вкутував його міцну фігуру з голови до п'ят, та чудернацьку шапку, що нагадувала тюрбан, прикрашену пір' ям невідомого птаха. 
  А у самого лорда волосся лягало поверх темно-синього хутра, в голові жодних здогадок якому звіру могло належати таке дивовижне забарвлення, що досить контрастувало. Та завдяки цьому вдалось помітити перші сніжинки,зима настала. Моя перша зима у цьому світі.
  Раніше дуже любила цю пору року за неймовірне відчуття наближеня Різдва , чудес,рипучий сніг,мороз який  щіпав за щоки і кінчики пальців та святковий настрій, що наповнювавповітря та передавався як вірус. Зараз це було зовсім інше. 
   Насторожено сприйняла вітання від обох, звісно дракон не зобов'язаний звітувати  за свої гостей, але від цього віяло чимось незбагненним, здається одним порухом пальця може наказувати,не наче випромінював неймовірну енергетику. 
  Коли лорд порівнявся, то прошепотів щоб йшла слідом, водночас відчула легкий дотик його руки як особливий знак чи то уваги чи підтримки. 
  Збентежена ввійшла в особистий кабінет, дивним здалось те, що невідомий доволі впевнено сюди крокував, мабуть не вперше тут. 
В невеликій кімнаті, обставленій добротними дерев'яними меблями - стіл та пара стільців, кілька картин на стінах і масивний стелажі для документів, ми залишилися втрьох. 
  - Ну, розповідайте, - першим почав гість, зручно вмощуючись на тому місці де за усіма правилами мав би сидіти господар будинку,-Для початку, не погано буде познайомитися. Я Нельгірд - імператор. 
  Мамцю рідна, що робити? Те відчуття коли зустріла на вулиці призидента чи когось із зірок, і ось він тягне руку для добродушнього потиску, а у тебе під нігтями купа бруду або голова не мита три дні. 
  Досі я не уявляла як має виглядати особа імператора, мабуть не тим думка була зайнята та зараз стоячи перед ним  дар мови просто відійняло. Хоч би й не назавжди. 
  Бачучи мій перелякано-телячий вигляд, дракон благородньо прийшов на допомогу й відрекомендував його світлості. Той лиш здивовано звів кущисті брови і хмикнув. 
  - Не так я уявляв останню представницю тенеріус, - веселощів в сказаному було мало, але чим це світило мені ще доведеться дізнатись. 
-Вона ще не зовсім готова, - якось не впевнено почав Живер. Якщо це спроба захистити мене то доволі мляво, не такого очікуєш від нього,-Я хотів просити вас щоб особисто проконтролювати влиття сил. 
  Влиття? Звучить не дуже, а уявляти зовсім немає бажання. Невже є спосіб стимулювати ці мої здатності? Страшно уявити чим може обернутися вся ця затія. 
-Під особисту відповідальність,-кожна буква не наче скрипіла під важким натиском характеру Нельгірда. Такого краще мати за друга,ворогів же просто шкода. 


    Дуже надіюсь, що ця книга припаде Вам до душі і ви неодмінно подаруєте "зірочку" та "відстежити автора")) Ви найкращі читачі, а також мій стимул творити!!! Ваша Оксамит))!