Тіні нашого життя

Розділ 34

-Ерлі, а ці конверти?..-Червоні.

-М, що?- Вона підняла свій погляд.

-Конверти... Це твої?

-Оу, так. Я придбала партію. Колір гарний. Мені подобається. А що?

-Та... Мені також сподобалися.

-Можеш взяти собі. В мене їх багато.- Вона щиро посміхнулася і дістала стопку конвертів червоного кольору.

-Дякую.- Я взяла декілька штук. Олівія...

***

Вдома, як завжди, панує чудова атмосфера (ні) . З кімнати Джея чувся голосний сміх дівчини. Певне , це Ільса. Фу.
Я переодягнулася в сіру майку та чорні джинси і хотіла щось з'їсти. В холодильнику Оллі залишила їжу, її зосталося лише підігріти.
Після обіду я, на мою удачу, стикаюся з Броуном.

-Вау, який сюрприз!- Насміхається він. Фу, старий збоченець.

-Зубний протез знайшов?- Я не злякалася його!

-Ти хочеш, щоб я довів свою молодість? Я ще краще буду твого того парубка. Чи ти забула той день?- Не переконливо.

-Я все пам'ятаю. Це було жахливо. Ах, як мені шкода маму...- Моя фраза його вразила. Я не очікувала цього від себе. Мені стало дуже смішно, але я стримала себе.

-Мала шльондра...- В його очах з'явився гнів.

Броун доторкнувся великим пальцем до ключиці і повільно провів вгору до ямки на моєму підборідді. Я зберігала спокій, хоч мені було противно, а серце шалено калатало. Він доторкнувся до губ. Ох, виродок! Спокійно! Я вирішила погратися з ним. Він не зводить з мене погляду, а я також відкрито дивлюся в його очі, ледь посміхаючись. Я трохи відкрила рот, він засунув туди палець. Я сильно вкусила його і відразу присіла, ухиляючись від його удару.

-Сука!- Викрикнув Броун, але я уже щосили побігла до своєї кімнати.

Відразу замикаю двері і відкриваю шухляду з таблетками. Мої руки тремтять, я не можу повірити, що зробила таке. З'явилося бажання вимитися з усіма мийними засобами від дотику цього старого збоченця. Біля баночки з заспокійливими таблетками лежить мій ніж, що переливається кольорами веселки.

Відчувши чиюсь присутність ззаду, беру ножа і швидко обертаюся, тримаючи його на рівні живота. Зустрічаю карі очі. Алекс налякано дивиться на мене згори. Разом ми повільно переводимо погляд на ніж, котрого відділяє лише кілька сантиметрів від футболки хлопця, який і так вигнувся від цього.

-Я, звісно , знав, що ти дурна, але не настільки ж...- Повільно промовляє хлопець.

Алекс обережно бере ніж з моїх тремтячих рук і кидає до шафи. Наші очі знову зустрічаються, я притягую його до себе і впиваюся в його губи.

Коли він, дещо шокований, відривається від мене, я нарешті починаю дихати.

Якісь секунди ми дивилися в очі один одному, поки переводили дихання. В нього з'явилася тінь посмішки, я не втрималася і посміхнулася повністю. Хлопець підхватив мене і посадив на стіл. Наші губи не могли насолодитися одні одними, мої пальці блукали у його волоссі. Знову відчула те досить дивне почуття, яке непомітно натиснуло кнопку "off" у моєму мозку. Я не встигла помітити, як зняла футболку Алекса, коли він почав покривати своїми губами кожен дюйм шкіри моєї шиї. Пробіг табун мурашок.

Хтось почав наполегливо дьоргати ручку дверей, роздався дзвінкий сміх.

-Ільса?- Відірвавшись від мене, запитав пошепки Алекс.

-Мабуть.- Видихнула я. Merde!

-Merde. - Він закочує очі й допомагає мені злізти зі столу. Я емоційно знесилено падаю на ліжко.

Алекс одним рухом руки закладає волосся більш-менш на одну сторону. Спостерігаючи за цим, думала, як старанно я скуйовджувала його. Він взявся за ручку дверей, зупинившись від моїх слів:

-Одягнись, вона тебе зґвалтує.

Хлопець видав смішок, підняв свою футболку, вправно вскочивши в неї, і відчинив двері.

- Привіт!- Відразу сказав Алекс. Мабуть, вона його також розізлила.

-П-привіт.- Запинаючись, каже Ільса.

-Ти щось хотіла?

- Е-е... А... В-ви там вдвох?- Ледь вимовила дівчина.

-Ні, нас четверо,- сарказмом відказав хлопець. -То що ти хотіла?

-Уже нічого! Просто... Хоча, так. Хотіла запросити на прогулянку! З Джеєм. Ми з Джеєм ідемо! І... Може ви хочете з нами?- Вона намагалася говорити спокійно , але в неї не виходило.

-Ем... Ну-у...- Він глянув на мене, а я негативно показувала жестами. - Не сьогодні. Нам тут вчотирьох добре. - Хлопець зачинив двері.

Я накрила своє обличчя подушкою. Мені дико соромно.

-Ей? - Алекс сів поряд і почав тикати пальцем в моє плече.

Я прибрала подушку.

-Все нормально? - Він скривився.

-Хіба не видно? - Я перевела погляд на стелю.

Хлопець показав жестом, щоб я почекала його. Ставши на лікті, я спостерігала, як Алекс тихо підійшов до дверей і різко відчинив їх. І я встигла побачити перелякані очі Ільси, перед тим як голосно засміятися.



Emi Dell

Відредаговано: 14.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись