Глава 1

Для когось - любов це найвищий дар,

але є ті, для кого любов ... це прокляття.

- Я просто уявити собі не можу, як я буду з ним жити! Бачити його не хочу ! Я не хочу, щоб мене хоч щось пов'язувало з цією людиною! Як таке могло статися ?! Чому саме він став моїм опікуном ?! Я вже майже повнолітня, я хочу жити з тобою, Фейт! - розгнівана дівчина кидалася по кімнаті, вигрібаючи з полиць свої речі, байдуже кидаючи їх на підлогу, в той час як сестра її матері, трохи старше самої дівчини, терпляче спостерігала за її істерикою.

- Еріко, адже він твій батько і цим все сказано. Кому, на твою думку , могли передати опікунство , твоєму рідному батькові або кузині твоєї матері? По закону, поки тобі не виповниться двадцять один рік, Філіп буде тобою опікуватися.  Припини метати блискавки або я почну тебе боятися, - досить спокійно вимовила Фейт, стоячи у дверному отворі.

- Він зрадник! - з категоричною озлобленістю різко кинула дівчина. - Він залишив мене і маму багато років тому , відмовившись від нас! - Еріка несамовито жбурнула свій піджак у розкриту дорожню валізу, ображено, але все ж із прихованою надією поглянувши на Фейт.

- Філіп сам наполіг на опікунстві. А їхні стосунки з твоєю матір'ю були занадто заплутаними, і я його анітрохи не виправдовую, але і того факту, що він твій батько вже ніхто і ніщо не зможе спростувати. Само собою ти будеш відвідувати мене. В сотий раз тобі повторюю - шукай позитивні моменти, в решті решт - у тебе з'явиться брат.

- Позитивні?! Фейт, ти несеш нісенітницю! А що ж такого позитивного в смерті мами? … У мене паніка. ... Фейт, я не хочу жити з батьком і братом, якого ніколи навіть не бачила, - Еріка втомлено опустилася на ліжко, безсило опустивши руки , усвідомлюючи, що ні злість, ні істерика нічого не змінять.

- Коли я говорила про позитивні моменти , я не мала на увазі смерть Елен , і ти мене прекрасно розумієш, - Фейт підійшла і сіла поруч, обійнявши дівчину. - Візьми себе в руки. Нерозумно піднімати бурю в обставинах, що склалися.

- А я все одно зроблю наше спілкування з Філіпом Мейсеном нестерпним, він не витримає і здасть мене назад, як неякісний товар! Зі шкіри геть вилізу!Так що ідилії дочки і батька в фіналі не буде!

- Ну ти і злюка, і звідки в тебе це береться ?! Я тебе не впізнаю. А де та мила, весела розумниця? Еріко, Еріко, - Фейт зітхнула. - Я думала ти набагато мудріша і доросліша.

- А я думала, що в сімнадцять можна відриватися без докорів сумління і нарешті, відчути себе господарем життя, але ні! Закони пильно оберігають чесних громадян від підростаючого покоління . ... Немов цуценята в розпліднику, ... навколо тільки клітки, - вже шепочучи, розсерджено стиснувши губи, Еріка застебнула блискавку. - Я буду сумувати! ... В голові не вкладається.

Вона потягнулася поглядом, і молода жінка, деякими рисами так схожа на її матір, знову простягнула до неї руки. Обійми перервала сама Еріка. Відсторонившись, вона рвучко схопила свою сумку та валізу, і, не озираючись, понеслась сходами вниз на вулицю.

Де біля машини, намагаючись придушити моторошне хвилювання , топтався чоловік років сорока п'яти , розминаючи холодні пальці рук. Він вкотре уявляв, як пройде їхня зустріч, які слова він підбере побачивши дочку, ... яку не бачив цілих десять років. Філіп нервував, беручи до уваги , з яким завзяттям його дочка ігнорувала всі його попередні спроби зблизитися з нею протягом цих самих років. І хоча її мати Елен ніколи не була проти їхніх побачень, затамувавши образу, дівчинка категорично відмовлялася бачитися з батьком. І навіть ставши дорослою дівчиною вона не змінювала своїх рішень. І якби не ця передчасна смерть Елен, напевно, все так би і залишилося на своїх місцях: його наполегливі спроби і наполеглива холодність з боку дочки. Філіп був упевнений в цьому. Він так само прекрасно розумів, що тепер не просто буде надолужити згаяне, але ж і він був не менше впертим. Тому що попри все він любив свою дівчинку і так хотів їй сказати про це ...

- Привіт, Еріко! - видихнув він, хапаючись зачарованим поглядом дівчини, яка перетворилася на справжню красуню. Серце батька схвильовано защеміло.

У відповідь лише щільно зімкнуті губи, колючий погляд зелених очей і звук голосно зачинених задніх дверцят авто.

- Ти ж розумів, коли затівав все це, що просто «привіт, Еріко» буде недостатньо? - пролунав позаду нього голос Фейт.

- Знаю. Сподіваюся , ми впораємося, - зітхаючи, Філіп нишком кинув стурбований погляд на дівчину, яка сиділа на задньому сидінні. – Бувай, Фейт.

Фейт з гіркотою кивнула, струснувши рудими кучерями: - Бувай, - прошепотіла вона, коли авто вже зашаруділо по гравію. - Тільки мені мало віриться, що у тебе вистачить терпіння і сил.

 - Ти навіть не уявляєш, як я радий бачити тебе! Нарешті! Еріко, я чекав цього довгих десять років! - Філіп почекав, вірніше з величезним нетерпінням вистраждав цю повислу напружену тишу, і заговорив, поглядаючи на неї в дзеркало заднього виду. - Я знаю, ти дуже і грандіозно сердита, але ти не давала мені шансу, Еріко, для того щоб довести, що щоб не сталося в нашому житті - я батько, який любить свою дочку. Ти нічого не знаєш, тому не маєш права так строго судити.

- Зупини машину! - пролунав ззаду її запеклий дзвінкий голос.

- Що? Навіщо?

- Мене знудило від твоєї ретельно підготовленої вступної лицемірної промови! Є дві речі, які не змінити: це те, що, нажаль, ти мій батько і те, що я тебе ненавиджу! Тебе і все що з тобою пов'язане: твоє довбане місто, твій будинок, твого сина і навіть твоїх сусідів, які може бути, навіть дуже милі люди. Але я нічого не можу з собою вдіяти, бо так, я принципова і я не можу забути того дня, коли ти пішов! Я не можу пробачити! І ще, надалі не обтяжуйся кидатися словами. Краще стули писок і керуй мовчки, ... татусю.