Глава 5

- Іди геть. Цього разу у мене навіть немає печива. Я на тебе сердита. Марш додому, до Зака, або хто там тебе підіслав, - насупившись, сказала вона, знову закрившись від пса недбало зібраними аркушами. Але через хвилину його мокрий ніс ткнувся їй в руку. Пес загавкав , привертаючи її увагу.

- Ну і настирливий же ти! Я не хочу грати зі злими псами, відчепися від мене. І сміття сьогодні не буде, так що біжи, знайди собі іншу жертву.

Дивлячись на неї з-під лоба, пес загарчав, але не пішов, а ліг біля неї, продовжуючи спостерігати розумними чорними очима.

Витративши ще трохи часу на вивчення ролі, Еріка, стогнучи опустила ненависний текст, розкидавши аркуші:

- Боже, яка ж це нісенітниця! Відчуваю себе ідіоткою, і все більше хочеться придушити Емму Річі! Це справжня кара! Я вже дійсно шкодую, що не стрималася і так бурхливо відреагувала на Зака, - пробурмотіла вона. А пес при цьому насторожено підняв голову. - Що дивишся? Так, ось так і передай своєму господареві ... Схоже, я загрузла в цьому містечку, - продовжувала міркувати вголос Еріка. - А може, воно не таке вже й погане ? Я починаю прив'язуватися до Даніеля, мені подобаються його друзі. А ще батько. ... Як же все складно! Господи, та я розмовляю з собакою! Отакої, запущений випадок, схоже, мені б теж не завадив психолог.

Пес по-своєму розцінив її вигук. Він раптом кинувся, і схопивши в зуби кілька папірців, відбіг трохи і застиг з грайливим виглядом.

- О, ні! Не починай. Віддай! - простягнувши руку, Еріка підкралася до нього, але в останню секунду пес ухилявся і відскакував знову. - Гей, міняю папір на палицю. Ні? Чого ж ти хочеш, щоб я пограла з тобою? Віддай мені це і я готова тобі пробачити. Ну, будь ласка, будь хорошим хлопчиком. Не може собака з такими очима бути злою. Давай дружити, а, красунчику? Обіцяю, наступного разу принести тобі цукрову кісточку!

І , здається, пес вирішив змилувався над нею, виплюнувши пом'яті аркуші.

- Дуже добре, нарешті ми з тобою знайшли спільну мову! - підповзла до нього ближче Еріка. - У мене є ідея. Давай, ти будеш моїм партнером Чарлі і я на тобі буду відпрацьовувати свою роль. Божеволіти так за правилами, - заглянувши до своїх реплік, і зобразивши страждання на своєму обличчі, Еріка продекламувала , дивлячись на пса : «О, Чарлі! Те, що твої очі не бачать, це зовсім не означає, що вони не зрять мені в душу! Не минає й хвилини, щоб я не думала про тебе, про твої словах, про твою внутрішню силу. Ти мав рацію, ти не помилявся. Я оступилася, зробила стільки жахливих помилок, але тепер я прозріла! Стань же моїм поводирем, моїм вчителем!»

Зробивши паузу, Еріка знову стала сама собою, вийшовши з ролі .

- І як тобі? Жах, правда? А в кінці цієї промови потрібно було ще дописати - «Я твоя, візьми мене прямо тут!». Ну чим не еротичні фантазії місіс Річі? Гей, не сиди з такою збентеженою мордою! Ти ж пес, тебе це не повинно хвилювати. Ти такий смішний! - Еріка розсміялася, почухавши пса за вухами. - Ну що продовжимо, або з'їмо ці папери разом? - хитро примружилася вона.

Відчувши її розташування і веселий настрій, пес радісно заграючи з нею, почав активно підчіплювати її носом, і діставшись до обличчя взявся безсоромно лизати щоки дівчині, яка покотилася зі сміху.

 ***

Навскоси від узлісся, до величезного особняка мчав чорний пес. У якийсь момент його образ став розмиватися, формуючи інший - образ високого м'язистого темноволосого хлопця. І ось вже не пес, а юнак в обтягуючих джинсах і з голим торсом, легкою ходою підходить до будинку.

- Гей, Заку! - гукнув його знайомий голос кузена. - Ну що, вкусив дівчину за дупу?

- Ну, треба ж щось залишити на десерт, Ембер! - зухвало посміхнувся йому Зак, струснувши головою.

- Заку! - голос Тайгера, який раптом перегородив йому шлях, пролунав суворо. - Зайди до батька, він хоче бачити тебе.

Здавалося, що батько дивиться в одну точку, не помічаючи шереху його кроків, але це тільки здавалося. Насправді ж батько бачив навіть більше, ніж Заку цього хотілося. Тому він стояв мовчки, поки батько не зволить заговорити з ним.

- Через місяць потрібна фаза, Заку. Ми можемо провести ритуал твого  становлення. Ти повинен визначитися, чи готовий ти. І якщо так, то ґрунтовно підготуватися, а не витрачати силу на бездарні дурниці. Але це повинно бути твоїм бажанням, внутрішнім імпульсом. Ти обов'язково відчуєш його. Я буду сподіватися, що це скоро відбудеться.

- Так батько, я міркую над цим, - смиренно пробурмотів Зак, опустивши голову.

- Розмірковуєш ти про дурощі, Заку, але ніяк не про головне! Я не маю права квапити тебе, але я наполягаю, щоб ти серйозніше ставився до даного дару. Іди.

 ***

Збираючись знову до парку, Еріка навіть не сумнівалася, що пес знову буде там. Тому вона прихопила з собою навіть обіцяну йому кісточку, метушливо приховавши її в сумці, поки ніхто з домашніх не помітив і не став ставити дурні питання. Про свою минулу зустріч з ним вона вирішила Даніелю не розповідати.

І пес дійсно з'явився відразу ж, як тільки вона сіла на траві.

- Похвально, ви не пропустили жодної репетиції, загадковий містере Ікс, - жартівливо промовила вона, погладивши, виляючого хвостом пса. - Почнемо? Ось тільки поцілунок у нас з тобою відрепетирувати не вийде. Вірніше ти намагаєшся, але виходить це якось не так, - Еріка дзвінко розсміялася. Останнім часом у неї тримався дивно піднесений настрій, причину якого вона поки не знаходила.