Глава 8

- У ... великого чорного пса? - вражено пробурмотіла дівчина, хитаючи головою. - Не може бути! ... Цього просто не може бути! ... Який придурок! А ще? Що ще ви можете витворяти, щоб дурити людей ?! - шок відпускаючи її, поступався своїм місцем злості.

- Насправді багато чого, від простого, типу викликати дощ, до неймовірного, наприклад, поміняти душі місцями. Так що наступного разу, коли захочеш зайнятися з хлопцем любов'ю - ти все-таки дізнавайся про нього трохи більше. Добре? - Тайгер знову зробив крок у її бік. - А ще я можу робити так! - і він швидко доторкнувся двома пальцями до її лоба.

«Еріка похитнулася, опинившись у своїй кімнаті. У прочинене вікно влетів ворон, одразу обернувшись Тайгером.

- Я можу змусити заснути тебе, - він різко доторкнувся до її лоба, через деякий час розбудивши  її знову.

Виринувши з якогось туману, Еріка виявила себе абсолютно голою, а поруч з собою ... оголеного Тайгера.

- І знову приспати, - продовжував його знущальний тон, огортаючи її в ніщо. - І зробити з тобою, все що захочу!

І Еріка вже побачила його на собі! Відчула його! Вона що сили закричала від відчаю та жаху ... »

... І прийшла до тями. Виявляється, вона стоїть все там же біля дерева, а Тайгер з цікавістю розглядає її.

- Розслабся, нічого не було. Я просто навіяв тобі. Але нічого не завадить мені здійснити це насправді! - іронічно проказав він, навмисно лякаючи дівчину.

З жахом, Еріка розвернулася і стрімголов побігла до будинку. Зачинивши двері, вона злетіла до себе, в паніці щільно закривши всі вікна. І тільки після цього без сил впала на ліжко, все ще борючись зі своїм страхом від того, що їй довелося дізнатися , побачити і випробувати на собі.

- Ось і чудово! Принаймні, буде триматися від нас подалі. Для її ж блага! - пробурмотів собі під ніс Тай, віддаляючись в протилежну сторону. А через хвилину - злетів у небо вороном.

І тільки після цього з тіні виринула ще одна фігура. Неквапливо озирнувшись, він підійшов до покинутої на землю ковдри, і, підібравши її, попрямував до будинку Мейсенів . Пильний погляд уперся в закрите вікно на другому поверсі, але вже через якусь частку секунди, вікно відчинилося навстіж, впускаючи ворона. Нічний гість опустився поруч із застиглою від приголомшуючого її страху дівчиною. Еріка хотіла закричати, але її немов паралізувало, звуки застрягли в грудях, і те, що відбувалося, як у фільмі жахів, просто зводило з розуму.

- Мене не треба боятися, - м'яко промовив хлопець, з яким вони вже зустрічалися на безлюдній вулиці. - Я Тріш. Ти впустила оце, - і він обережно поклав  ковдру на ліжко. - Тай налякав тебе? - і, бачачи, що ошелешена дівчина все ще не може поворухнутися, додав. - Я не буду питати, що він зробив, я доторкнуся до тебе і побачу сам.

Тріш легенько провів пальцями, торкнувшись її щоки, а потім відсмикнувши  руку - насупився.

- Щось тут не так, - пробурмотів він. - Присутня ще якась сила, я не можу зрозуміти що саме. Джерело енекське, але ... дуже давнє. Чому Зак? – Тріш допитливо глянув на неї так, немов негайно вимагаючи відповіді.

Еріка здивовано похитала головою, повільно приходячи до тями.

- Що вам всім від мене потрібно? Чому ти тут і як ти увійшов? - прошепотіла вона, не зводячи з нього очей.

- Ввійти не складно, - губи Тріша торкнула легка усмішка. - Особливо коли твого батька немає вдома, а твій брат спить без задніх ніг після п'яної бійки. Вони могли б перешкодити, дехто навчив їх захисту, але не сьогодні.

Він дивився на неї так пильно, що їй здавалося - Тріш чітко читає усі її думки. Тому що як тільки в її душі знову почала підніматися паніка, він одразу ж  відповів:

- Еріко, енеки не вороги. Вони не стануть вриватися до тебе, щоб створити щось жахливе, зазіхаючи на твоє життя або честь. Тайгер діяв грубо, але тільки тому, що він чомусь хоче відлякати тебе, змусити триматися подалі від його брата і всіх інших. Тай мабуть теж щось відчуває і це щось дуже напружує нашого майбутнього вождя . З Заком -  це ваші особисті відносини, тут немає нічого надприродного. А я друг. Ось дивись, - і Тріш простягнув розгорнуту до неї праву долоню.

Боязко нахилившись на нього, Еріка інтуїтивно поклала на неї зверху свою долоньку. І раптом відчула якийсь легкий теплий незримий подих, який одразу  заповнив її блаженним заспокоєнням.

- Це все через твої здібності? - шепнула вона, не відводячи від нього очей.

- Ні, - м'яко посміхнувшись, теж прошепотів Тріш, - На це здатні абсолютно усі  люди. А що ти відчула?

- Заспокоєння і ... захищеність.

Тріш був схожий на своїх братів, але й відрізнявся від них, ледь вловимими рисами. Він не був таким високим, як Зак, але у нього було таке ж темне волосся , чорні очі, як і у всіх енеків. Мабуть, найбільше Тріш відрізнявся поглядом, він умів дивитися якось так пронизливо з-під свого довгого чубчика, заглядаючи в саму глиб твоєї душі. Коли він посміхався - він ставав таким милим, з пустотливими ямочками на щоках і теплими іскрами в очах. Еріка здивувалася тому, що від нього постійно виходило тепло, як від того каменя, яким він поділився з нею одного разу пізно ввечері на безлюдній вулиці.

- Складно ... все це зрозуміти. Неможливо розібратися. Немов відбувається це не зі мною. Якийсь дурний сон, - розгублено пробурмотіла вона.