Глава 11

Спочатку вона помітила машину, а потім вже і самого Зака.

- То ми цілуємося при всіх, то раптом ти змушуєш мене йти в це моторошне місце, - з іронією проказала вона, підходячи ближче.

- Точно, ось такий я загадковий і непередбачуваний, - посміхнувся Зак, одразу обійнявши її. - Просто коли дівчина йде до тебе в таку далечінь, в це моторошне, як ти кажеш місце, то це для неї щось та значить! Чи не так?

- Так ти перевіряв мене! - Еріка жартома тицьнула його в бік. - Я замерзаю, тут дуже противний вітер.

Зак розтібнув свою куртку і вона притулилася до його грудей, а він обійняв її ще міцніше.

- Що тоді з тобою трапилося Заку, і де ти дійсно був? - пробурмотіла вона.

- Ти відчуваєш? - запитав він раптом, замість відповіді.

- Що?

- Що все те, що оточує нас - втрачає важливість. Проблеми, несхвалення близьких, сумнівні листи, недовіра, навіть цей вітер. Важливим залишається тільки одне - це відчуття ... що ми разом, - тихо промовив Зак, діставшись до її губ.

І Еріка дійсно щось таке відчула. ... Немов невагомість.

- Я приходив до тями, дуже старанно намагаючись заплутати батька і брата, щоб не відповідати на питання  «чому я трохи себе не вбив». Але ж не вбив. Просто в твоєму будинку стоїть бар'єр, через який чаклунам дуже складно пройти. З початку я думав, що це Філ повправлявся або твій допитливий братик взяв пару уроків у знаючих справу людей. Але ... потім з'ясувалося, що захисний бар'єр створив хтось інший. І це дивно. Дуже дивно ..., - задумливо протягнув Зак, відволікаючись на свої думки, але потім стрепенувшись, він посміхнувся знову, - А потім мені в голову прийшла ідея зіграти з тобою у цій шкільній виставі. Легко усунувши Алекса з дороги, я дав можливість милим городянам припустити думку, що Зак Блеквуд та Еріка Мейсен можуть зустрічатися і в реальному житті.

- Ти ненормальний? Як ти можеш ось так спокійно заявляти, що це саме ти винен у хворобі людини?

- Я просто намагаюся говорити тобі правду, - знизав плечима Зак, і посміхнувшись поцілував її знову. - Але ж тебе доля Алекса насправді не дуже турбує, чи не так? І у мене є виправдання - я цілий тиждень не бачив дівчину, з якою мені по-особливому добре!

- По-особливому добре? Хм, міг би просто сказати, що я тобі подобаюся, а то звучить як якесь збочення, - з награною образою зітхнула Еріка.

- Гаразд, ... подобаєшся. Сам навіть не знаю за що! - дратуючи її, недбало кинув Зак. - За логікою ти ж повинна мені бути огидною. Б-р-р-р, сестричка Мейсена! А може, це все ж таки мій підступний план? А що, я такий!

- Знущаєшся? Я ще з'ясую , який ти. Якщо ти стверджуєш, що це Тайгер надіслав мені листа, тоді поясни, навіщо йому це треба?

- Може, Таю привиділося, що ти зруйнуєш моє життя, а може, йому не дає спокою думка, що ти не з нашого племені, або він просто заздрить, що у мене є дівчина, а його подружка ось уже рік, як у комі.

- Що? У Тайгера є дівчина? - здивувалася Еріка.

- А чому тебе дивує саме це, а не, наприклад, те, що ти - це велика проблема для Блеквудів? - посміхнувся Зак. - Фактично дівчини у нього вже немає. І це зараз Тай вже трохи заспокоївся , ну, або змирився. А спочатку йому рвало дах капітально.

- Просто з таким характером, як у Тайгера дуже складно уявити його з якоюсь дівчиною, хоча він дуже файний хлопець. І що з нею, вона хворіла?

- Швидше нещасний випадок. Просто Джена полізла туди , куди не варто було лізти. За народженням вона належала нашому племені, і їй захотілося спробувати магічну силу, але справа в тому, що здібності у нас зазвичай  передаються по чоловічій лінії. Жінки можуть дечому навчитися, якщо пов'язаний з нею чоловік дозволить їй використовувати його силу. Щось їй там закортіло і вона, висмоктавши силу Тайгера , мало не вбила його через недосвідченість. Наш батько відчувши це одразу закрив його, просто батьки відчувають коли продовжувач роду в біді і можуть захистити його навіть на відстані. І Джена отримала віддачу. Магія енеків покарала її.

- Жах, - Еріка пересмикнула плечима. – Але з твоєї інтонації  я зрозуміла, що Джена не надто тобі подобалася.

- Зовсім не подобалася. Я взагалі не розумів, що Тай у ній знайшов. А я ж в дівчатах розбираюся! - за це Еріка боляче ущипнула його, Зак зойкнув і притис її до себе ще сильніше.

- А хіба ваші великі здібності не можуть повернути її до життя?

- Даремно іронізуєш, енеки дійсно багато чого можуть. Але батько сказав – «я не бог, я всього лише старий енекський шаман, а за помилки завжди приходить розплата». Ось так, міс Мейсен, у вас ще будуть питання?

- Тисяча!

- О, ні, навіщо я це запитав! - закотив очі Зак.

- Ти такий таємничий і потішний, коли розповідаєш, я просто зачарована! -  засміялася вона тихенько, немов лісовий дзвіночок.

- Еріко, я зараз ображуся, що-що, а потішним мене ще ніхто не називав. Дійсно, щось я розслабився, і поводжусь із тобою якось не так! Потрібно бути жорсткіше. Зараз ти отримаєш! - жартівливо загарчав Зак, тискаючи дівчину в обіймах.

- Розкажи про це місце! Чому місцеві обходять його стороною? Кажуть , колись тут була родюча земля, колосились поля, а тепер лише сіра і похмура пустка. Ти ж повинен знати всі ці моторошні легенди Грінсвіля.