Глава 33

Село представляла собою кілька десятків хатин, що стояли майже на березі якоїсь річки, і судячи з усього тут жили люди, які займалися рибним промислом, враховуючи кількість човнів  на які вона натикалася. А з одного боку упиралося в самісінькі джунглі. Жителі, зайняті своїми повсякденними справами, не особливо звертали на неї уваги, приймаючи її за туристку, хоча побачивши - посміхалися як один широкими білосніжними посмішками. Повітря тут було незвично вологим та гарячим, і тим не менш не покидало відчуття, що дощ все одно не завадив би, бо  постійний ефект лазні неймовірно стомлював. Контраст примітивного рівня життя, дуже колоритно виділявся на тлі строкатого і соковитого навколишнього світу флори та фауни. Жінки носили яскравий просторий одяг і величезні кошики на голові, легко і не поспішаючи, для них це було звичною справою, а Еріка, дивлячись на них, з жахом згадала конкурс з книгою на голові, з якою вона ледве пройшла кілька метрів. Але щоб кошика, повного риби! Їй, що виросла у великому мегаполісі , все це здавалося диким і некомфортним. Це було місце, де не існувало  часу, або час тут йшов в іншому, окремому від решти цивілізації, ритмі.

 Еріка повернулася до їхньої хатини, заставши там одного Дена, який монотонно розгойдувався в гамаку.

- Ти випадково поїсти нічого не принесла?

- А де Зак?

- Звідки я знаю! Я його не бачив. Жерти охота!

- Дивно, - пробурмотіла Еріка своїм думкам . Але тут вона згадала і вимовила вголос зазубрені заклинання  енекською. І через хвилину до хатини влетів ворон. І на цей раз Ріан був не в дусі все перетворювати на гумор. Виснажений, немов після кількох безсонних діб, похмурий  і незадоволений - він сів прямо на підлогу.

- Попереджаю одразу - їжі немає! - сказав Ден. - Як ти, чувак? Виглядаєш не дуже.

- Тому що справи наші не дуже, - вимовив Ріан. - Ти повинна відрадити його зустрічатися з мамбе, - він багатозначно глянув на Еріку. - Це дуже небезпечно, він знищить вас обох.

- Це, правда, що Тріш може пожертвувати своїм життям і що на зняття прокляття можуть піти насправді цілі роки? - в свою чергу запитала Еріка.

Ріан похмуро зітхнув:

- Я не знаю, тепер все покрито туманом, багато доріг, багато глухих кутів, вибір кожного відіграє свою роль. Може статися що завгодно, обіцяти нічого не можу. Тріш хотів, щоб ти і його син були в безпеці, але втрутився Зак, і тепер ні про яку безпеку не може бути й мови. Ніхто не очікував від нього такого, навіть демон, якого він обійшов у своїй нав'язливості.

- Я хочу поговорити з Трішем! Адже тепер вже немає потреби ховатися? Дай мені телефон! - простягнула вона руку, вимогливо смикаючи пальцями.

- Що це дасть? Ви тільки роз'ятрите свої страждання. Йому дуже важко, Еріко! Я б на його місці ... - не доказавши, Ріан миттєво згорнувся у ворона, але перш ніж він встиг вилетіти, на порозі з'явився Зак з кліткою в руках. Щось дуже швидко і голосно крикнув енекською, Зак, зі схрещеними пальцями в особливому знаку древніх, змусив ворона кружляти на місці, немов дзигу, а потім спритно упіймавши його, він засунув його в клітку.

- Ти ..., ти ..., - обурено вимовила Еріка, хапаючи повітря. - Що ти робиш?! Він твій кровний брат! Я ... не розумію, Заку припини! Негайно випусти його! Заку, я ніколи тебе не пробачу, якщо ти щось із ним зробиш! - вона кинулася до нього, але піймавши її, Зак з силою притиснув Еріку до себе.

- Не всі енеко зараз налаштовані до мене поблажливо , - не даючи їй підійти до клітки, вимовив Зак. - Зібралися всі громади, на велику раду племені, і ... не дивлячись на безмежну любов до тебе нашого Тріша, на протест Гери і навіть мого батька - енеки вирішили покарати мене смертю, покарати мене і тим самим повернути хоча б частково джерело сили назад у Грінсвіль. Через Шугуна у них є з нами зв'язок, скувавши його в кокон - я позбавлю їх зв'язку, і  цим обірву ниточку і вони не знайдуть нас, тільки якщо ми самі не з’явимося. Повір, не дивлячись на всю симпатію до тебе, Ріан не піде проти племені!

- Звідки ти все це знаєш? !! - стискаючи кулаки, прокричала Еріка, починаючи втрачати самовладання.

- Крім мене є тільки один енек, який піде на це. ... Мені дзвонив Тріш.

- Я тобі не вірю! Ти брешеш! Цього не може бути! Я не хочу цього чути!

- На! - Зак різко простягнув їй телефон. - Останній в прийнятих дзвінках, набирай.

Що вона і зробила, нервово притиснувши слухавку до вуха під пильним поглядом серйозного Зака і приголомшеного тим, що відбувається Дена.

- Тріше! - вигукнула Еріка, як тільки на тому кінці зняли слухавку.

- Соялан! ... Послухай, так потрібно, я знаю, це все жахливо, але поки у нас немає іншого виходу, - квапливо заговорив Тріш, а Еріка схлипнувши, опустилася на підлогу, немов з неї разом випарувалися всі сили. - Краще так, інакше вони вб'ють вас, а я не можу дозволити, щоб ти загинула, але я обов'язково буду продовжувати шукати вихід. ... Зак ... він захистить тебе, - ледве вимовив Тріш. - Господи, - і Еріка почула, як його голос затремтів. - Я кохаю тебе, ... пам'ятай про це, Еріко, що я дуже тебе кохаю.

- Я теж, дуже тебе кохаю, я не можу без тебе, як же так, Тріше? - крізь сльози вимовила вона , чіпляючись за кожен звук його голосу.

- Це ще не кінець, - відповів він з болем . - Позбавтеся від телефонів, замкніть  Ріана у клітці і тримайтеся подалі від воронів. Вони будуть шукати вас. Поклади слухавку першою, ... я не зможу.