Глава 36

        Ворон впав не маленький кам'яний виступ, приймаючи людську форму, якраз тоді, коли пальці Дена втратили сили і розтиснулися. Зак ледве встиг схопити його за зап'ястя.

- Мейсен, щоб тебе, ... тримайся! Підтягуйся, і допомагай собі ногами! - закричав Зак. - А мені плювати, що тобі боляче, я не дам тобі тут здохнути! - закликавши собі на допомогу свою енекську силу, все ж з великими труднощами, Зак втягнув Дена на уступ. - Ось скажи мені, кретине, який корчить з себе героя, якого біса, ви поперлися до озброєних бандитів? - сердито запитав він його.

- Вони вбили Пола, - збиваючись, слабо прошепотів блідий, як смерть Ден. - Мене теж зіштовхнули, але я якимось дивом вхопився за край скелі, коли пролетів метрів двадцять. ... Це не бандити, ... тобто , серед них є щось інше, якісь фанатики, ... я не знаю. У них ... очі ... світяться, - прошепотів Ден, ніби не вірячи навіть самому собі.

- Асассіни, - пробурмотів Зак. - Хріново, брате, і я б не хотів на них нарватися. Це демони пустелі, їхній клан існує вже багато століть, зомбі вбивці, які володіють стародавньою чорною магією. Тепер зрозуміло, чому мамбе ховаються, а прості люди живуть у вічному звірячому страху. Нам потрібно забиратися звідси. Йти зможеш?

- Йти, ... а ти бачиш десь дорогу? - уїдливо вимовив Ден , озираючись, сидячи на вузькому уступі посеред височенної скелі.

- Ні, це я наперед питаю, - знизав плечима Зак. - Над нами гори, і під нами теж, але не гвинтокрил же рятувальників викликати, тим більше, що в цих краях кожен свою шкуру рятує сам, гвинтокрили давно продані бойовикам, і один розбитий на коржик американець статистики зовсім не погіршить, тому що далі вже нікуди. Зробимо ось що, - Зак серйозно глянув на Дена. - Спустити вниз я тебе зможу тільки згорнувши в кокон, але це для тебе смертельно, тому для початку я тебе вб'ю. - І бачачи, як кинувся від нього Ден, холоднокровно додав. - Я зупиню тобі серце, всього на кілька хвилин, щоб встигнути злетіти вниз. Думаю, потім у мене вийде оживити тебе назад.

- Так ти ще й невпевнений ?! - шоковане видихнув з жахом Ден.

- Впевненим ні в чому не можна бути. Поки асассіни не з'явилися упевнитися що ти дохлий, потрібно тікати звідси. Мій варіант ризикований, але все ж варто спробувати, тим більше, якщо б не я - ти все одно вже розбився б на смерть!

- Мене це якось заспокоює мало, - пробелькотів Ден. - Але ... якщо ти все ж з'явився, значить, ти не бажаєш моєї смерті. Гаразд, індіанцю дій. ... Ти надто її кохаєш, щоб забрати у неї брата.

Зак, кинувши коротке енекське заклинання, вдарив його долонею в груди, потім обійнявши, стрімко злетів вниз, опустивши хлопця біля підніжжя гори. Ден не дихав. Не гаючи ні секунди, енек енергійно взявся робити йому масаж серця, шепочучи при цьому заклинання, яке закликало душу Даніеля. Шумно вдихнувши, Ден закашлявся, повільно сідаючи, у шоці дивлячись на Зака.

- Це було моторошно, ніякого світлого тунелю, а суцільна пустка, - пробурмотів він. - Сподіваюся, ти оживив мене своїми магічними штучками? Ти ж не дихав мені рот в рот, правда?

- Знаєш, Мейсен, я теж був не в захваті торкатися твого рота, але тебе швидко зміг би повернути лише масаж серця, - нервово кинув йому Зак. - Краще скажи спасибі, що я вмію це робити. І я більше не хочу згадувати про цей випадок , і говорити про це ми теж нікому не будемо! Еріка не повинна знати, що з тобою сталося, ясно ?! Наступного разу, коли захочеш вляпатися в лайно - зроби це тихо, добре ?! Без уявних криків - «Заку, врятуй мене»!

- Ти чіпав мене губами? - гидливо вигукнув Ден, скривившись витираючи рот рукавом . - Фу! Блеквуд, це ..., - потім трохи помовчавши, і вже набагато тихіше сказав. - Спасибі, за те, що прийшов мені на допомогу. Я знав, що ти почуєш, адже ти ж не дарма начепив на мене свій амулет. Ти зробив це через Еріку, але все одно спасибі. Навіть не віриться, що я це говорю, після всього, що у нас з тобою було. Ми були ворогами, пам'ятаєш, Блеквуд? І я до сих пір тебе терпіти не можу, але ... диявол ! - Ден вилаявся, піднявшись на ноги.

- Так, Мейсен, - Зак підхопив його під руку, допомагаючи кульгаючому хлопцеві. - Наше життя дуже змінилася, чорт забирай. І зізнатися, я іноді сумую за тими часами , тоді все було набагато простіше. Я зневажав тебе, ти ненавидів мене, а тепер, після всього цього ми стали однією сім'єю. Вона, Еріка наша сім'я, Дене, вона нам обом рятує життя , значить, нам доведеться терпіти один одного заради неї.

- Боже мій, що сталося ?! - Еріка кинулася допомагати Заку, затягували до  будинку пораненого Даніеля. - Я дві години на нервах, так більше тривати не може, нам потрібен зв'язок! - тому вона знову глянула на брата. - Куди ти знову вляпався? Дене, що сталося?

- Ми з Полом, ... потрапили в аварію, - вимовив похмурий Ден. - Полу пощастило менше, а я залишився живим, ... завдяки Заку. Давай ти не будеш мене сканувати і пиляти, а просто допоможеш мені з ногою.

- Це сильний удар, нічого страшного ти впораєшся, - кивнув їй Зак. - Твоя правда, нам пора обзавестися мобільними, хоча знаєш, тут повно зон, які не охоплюються вишками, тому краще рацію, яка може зв'язуватися із супутником. Поки ви тут граєте в хворого та лікаря, піду дещо з'ясую.

- Ні, постривай, потім. Спочатку я хотіла з тобою серйозно поговорити. Не супся, я більше не маю наміру закривати очі на цю проблему , - промовила Еріка, а Зак мученицьки закотив очі, вже здогадавшись в чому справа.